Боромля на Сумщині, що неподалік Тростянця, місяць перебувала під російською окупацією

Село звільнили 26 березня 2022 року. За три роки громада поступово відновлюється, але наслідки війни ще відчутні. 

На початку повномасштабного вторгнення російські війська завдали по Боромлі п'ять авіаударів, пошкодивши сільраду, школу, магазини, клуб та приватні будинки. 

"У центрі трошки прибралися, а тут було оце все розвалено. Тут магазини були, всі магазини порушені і були розвалені. Тут була в нас іще одна аптека також", — розповідає місцевий житель Володимир. 

Російська техніка зайшла в Боромлю в перший день вторгнення. Місцевий житель Володимир Петренко зняв на відео колону російської техніки, що рухалася вулицями села. 

Боромлянський ліцей, де жили російські військові, зазнав значних руйнувань. Було пошкоджено опалення, вікна, двері та обладнання. 

"Ті втрати, які ми мали, вони були катастрофічними. Ми мали повністю зруйноване опалення, повністю зруйновані вікна, двері", — розповідає директорка ліцею Світлана Білоус. 

Деяке обладнання вдалося врятувати завдяки працівникам ліцею. Заступниця директора Аліна Крупеня вивезла додому шкільні комп'ютери. 

"Коли прийшли окупанти в двір, вони хотіли дізнатися, чи є тут такі, що передають інформацію. Автоматом клацали над дитиною, шукали інформацію в телефонах. А вдома в мене було обладнання. Обладнання ми привезли із школи", — розповідає Аліна Крупеня. 

Психолог Тетяна Пустовіт, яка спілкувалася з окупантами, зараз допомагає жителям громади впоратися зі стресом. 

"На другий день запросили мене, зброї в мене немає, щоб воювати, тому буду воювати словом. Як Леся Українка казала: "Слово, моя ти єдина зброя". На вулиці підійшла, кажу: "Ви керівник?" Він каже: "Да". "Ви добре розумієте мою українську мову". А він каже, що "я очень хорошо понимаю украинскую мову, но я ненавижу вашу украинскую мову". Ну, думаю, це якраз те, що я хотіла, що слово - таки зброя. І потім сказав, що "Суми - это Россия, ми здесь надолго". Я кажу: "Ну, поживемо, побачимо", — розповідає Тетяна Пустовіт. 

За три роки ліцей частково відремонтували. Відновлено корпус для початкових класів, шкільне укриття та котельню. 

"Ремонту потребує вся будівля, яка вище укриття. Ми постійно перебуваємо в стані стресу. Наші рідні постійно перебувають у таких умовах, де є ризик життю. Тому сказати однозначно, що нам стало краще, я не можу. Приємно, я б сказала, що про нас не забувають, але нам складно. Нам ще потрібно дуже багато допомоги, дуже-дуже", — говорить начальниця відділу освіти Світлана Касьяненко. 

До війни в громаді мешкало 6220 людей, зараз – 6130. Населення поповнюють переселенці, але демографічна ситуація залишається складною. 

"Значна частина людей в селі – пенсіонери. Якщо 120 померло в громаді за рік, а 25 народилося. Демографія страшнувата, дітей 18 виїхало за кордон, багато зараз воюють. Я боюсь називати, не хочу називати. Ну, на сьогоднішній день загинуло 30 чоловік людей. 10 пропало безвісти, навіть, 11 на сьогоднішній день. Чотири в полоні", — розповідає сільський голова Василь Романіка. 

Попри складнощі, життя в громаді триває. Працюють магазини та комунальні заклади.

Джерело: Суспільне