З перших днів широкомасштабного вторгнення мешканці Охтирки, яка однією з перших опинилася під ударом ворожих військ, допомагають українським військовим.

Так, охтирчани передали на передову запчастини для автівок.

Охтирчани передали бійцям 93-ї бригади запчастини для автівок. Їх відремонтували в автомайстерні, яка від початку широкомасштабної війни допомагала українським захисникам. Майстер Валерій Кулик згадує, як вони почали співпрацювати з військовими з перших днів вторгнення.

“Побачив случайно, 93-тя тягнула САУ на шнурку поломану. Начав літать самольот і прийшлося її кинуть там де була. Вони поїхали своїм заніматься, а ми… Кортить же, стоїть же серед дороги. І ми на другий день, всі місцеві, давай будем щось робить. Ми її сюди притягнули, затягнули на яму і потихеньку почали ремонтувати”, – розповідає автомайстер Валерій Кулик.

Коли почалося вторгнення, Віктор Кісіленко був за кордоном, за кілька днів повернувся в Охтирку. Одразу взявся ремонтувати військову техніку для українських захисників.

“Віддвинувся фронт від нас дуже далеко і всі якось розслабились. Якщо тоді люди віддавали все просто так, від душі, якщо якась там запчастина потрібна, то зараз за все це треба платити дуже великі гроші. Все можна руками зробити, якщо руки на місці”, – говорить автомайстер Віктор Кісіленко.

Допомагав ремонтувати техніку й Олександр Гуцал, але більше працював в іншому напрямку. На третій день після вторгнення він організував в Охтирці партизанський загін.

“В мене виникла думка зробити ефективну мережу партизанського руху для того, щоб постачати розвіддані для нашої артилерії, кількість якої була дуже обмежена на території Охтирки, це було до 1 дивізіону САУ 2С1 “Гвоздика”. І постачати цю інформацію в онлайн-режимі для ураження ворожих цілей. Для того, щоб винести контактні бої за межі міста Охтирки”, – пояснює командир партизанського загону “Дід на велосипеді” Олександр Гуцал.

Загін назвали “Дід на велосипеді”, на честь одного з активних учасників, як додає Олександр Гуцал.

“Я вважаю, що дід на велосипеді, він же Інжин Олексій, житель села Іванівка, врятував Охтирку. Він видав дуже точні, цінні вказівки по ворожій колоні, яка знаходилася на той час в селі Катанському. В результаті вогневого удару артилеристи 93-ї бригади при цьому знищили дві установки “Смерч”, три танки, дві БМП. І головне, вони відсікли всі подальші напади з того напрямку на місто Охтирка”, – розповідає Олександр Гуцал.

Партизанська мережа на території Охтирського району складалася з 15 людей, з них 5 жінок. Наймолодшому учаснику було 24 роки, найстаршій жінці – 69, говорить Олександр.Вони сприяли знищенню до 60 одиниць ворожої техніки.

А ось Ганна Кулик з перших днів війни працює у складі іншої команди.

“Дівчата, матері, в яких сини воюють, чоловіки воюють, організували колектив допомоги. Я попросилася до них. І з 27 лютого, разом з дівчатами, по сьогоднішній день, ми допомагаємо, допомагали і будемо допомагати нашим військовим: годуємо, сітки плетемо, передаємо допомогу на передову хлопцям”, – пояснює волонтерка Ганна Кулик.

Волонтери Охтирки продовжують працювати на українську армію, а запчастини, відремонтовані в охтирській автомайстерні, поїдуть у Бахмут.

Джерело: Суспільне