Там, де сила Землі найбільша – піднімаються гори. Чому люди йдуть у гори? Мабуть, щоб доторкнутися до вершини і зрозуміти велич природи.

Троє зухвалих мандрівників - охтирчани Валентин Сталинський, Володимир Пивоваров та конотопець Олександр Лень у січні випробовували свою силу й витримку у засніжених Карпатах.

ВАЛЕНТИН СТАЛИНСЬКИЙ розповідає: «Давно хотілось. І ось нагода. Наша мета була пройти  пішки по Чорногірському хребту. Це надскладний маршрут, який потребує витривалості і навичок поводження в горах в екстремальних ситуаціях. Кажуть, що в Чорногору взимку ходять три категорії людей: альпіністи, рятувальники і самогубці. Ми – альпіністи зі стажем, які мали за мету стати рятувальниками. 

Склали маршрут на 10 днів, вивчили його, користувалися електронною картою – навігатором. Та в реальності треба коригувати і маршрут, і свої дії. Ще раз зрозумів, що довіряти на всі 100% електронній карті не варто. Я вже не раз у цих місцях, і в певні моменти розумів, що карта веде неправильно, її весь час треба вдосконалювати… І відчувати, прислухатись до гір. Вони можуть пускати до себе, або не пускати. 

Це були найтяжчі дні мого випробування. Висота снігового покрову сягала до 2 метрів, подекуди ми провалювались по пояс.  Вітер був несамовитий, такий що здував з ніг, 15-20 м/сек. Температура вночі – 18. Та все ж ми дійшли до озера Несамовите. Треба було розчистити місце для намету, встановити його і переночувати. 

Світанок. Ми одні в природі серед снігів. Виглядаємо з намету – понад горами стелиться туман, рожевіє небо, свистить вітрище, здмухуючи сніговий пил і розгойдує смереки, і враз із-за гір виринає сліпуче сонце. Десь внизу о.Несамовите (1750 м н.р.м.). А ми були над ним на висоті 1765 м н.р.м.

У нас все вийшло. Ми це зробили!

Вище підніматися? Ні. Піднятися на гору може кожен, а спуститися набагато тяжче. Це одне, а по-друге, там на Чорногорі – був суцільний лід, дуже товстий, плюс вітер… Нас просто здує і занесе у безвість. Гори – це велика сила. 

По суті, ми здійснили свою мету, набралися досвіду, згадали навички. І ми ухвалили рішення повертатись. І правильно зробили. Пізніше дізнались, що 15 січня, десь зовсім поряд з нами загинула жінка… 

Зимові Карпати – прекрасні, і водночас підступні. Та ми ж туристи зі стажем. І в нас усе вийшло. Це був спортивний туризм на практиці».

Яка сила спонукає підніматися в гори, підкорювати вершини? Вершина – це географічна точка на карті, і піднятися на неї – нелегка справа. Це шлях угору і вниз. Це шлях до самого себе, на що ти здатен. 

Вони це зробили. Та гори постійно кличуть…

Валерія Бакуліна