Тетяна Сторожко про себе та про амбітні плани Молодіжної ради Охтирки
Автор ГородА   
23.02.2021 г.



«Моя суперсила – це створення сильних команд, які працюють як злагоджений механізм, планування та менеджмент проектів різної складності», – так охарактеризувала себе охтирчанка Тетяна Сторожко. І сьогодні ми з нею познайомимось.

Тетяна Сторожко, історикиня, дослідниця ромської історії та культури, очільниця Молодіжної ради Охтирки. Народилась в Охтирці. Навчалася в ЗОШ №4, 9, 1, 3. Закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка та аспірантуру при національній академії наук. Захоплення – подорожі. Особисте життя - поза публічним простором. Наразі мешкає в Охтирці.

Ми зустрілись із Тетяною в читальній залі охтирської бібліотеки, щоб дізнатися більше про сучасну молодь Охтирки та, власне, про лідерку Молодіжної ради.

- Таню, почнемо з того, що ти навчалась у 4-х охтирських школах. Що б це означало?

- Шукала ідеальну. З різних причин переходила із однією в іншу. 

- Чому вибрала саме істфак?

- Ще в шкільні роки займалася в Малій академії наук. Моїм керівником була Віра Валентинівна Хорошун. Для свого наукового дослідження вибрала тему «Історія та культура ромів», оскільки я сама є представницею ромської спільноти Охтирки. Тому мені цікаво було дізнатись більше про нашу історію й традиції. Удвох із мамою пішли по сусідах, стукали в кожен двір і просили згадати родинні історії. Тоді у багатьох моїх знайомих це викликало подив, та ще й попереджали, що це небезпечно. Це не так, роми – це ж не тільки «пух-перо-карбюратори», це багато цікавих, успішних і достойних людей. Завдяки дослідженням у МАН і з’явилося моє захоплення історією.

- Ти закінчила аспірантуру і в тебе був великий вибір майбутньої професії. А ти знову в Охтирці.

- Від аспірантури я отримала розчарування про стан нашої науки. Там не вітають новітніх підходів до вивчення історії. Професура віком 80+ і подача інформації по стандартах викладання при Радянському Союзі. Але я не вважаю, що на цьому моя освіта закінчена. Я – вічна студентка і постійно продовжую навчання, як в національних так і в міжнародних програмах стажування, тренінгах, вебінарах тощо.

Та все ж, що дав мені істфак? Історична освіта заклала основу мого світогляду та допомогла визначитись із майбутнім вектором життєвих занять. А ще - здатність до критичного мислення, широкий кругозір в пошуку першоджерел і вміння аналізувати події, задавати питання «кому це потрібно?». 

Деякий час після аспірантури я працювала в Києві, створювали ромські групи, розвінчували стереотипи. Я й не збиралася повертатися в Охтирку, та карантин підштовхнув приїхати додому.

- Таню ти є редакторкою журналу Жянес. Що означає це слово і про що журнал?

- «Жянес» - в перекладі з ромської означає «Спитай!». Це онлайн - платформа, орієнтована на ромську молодь. Основна мета нашого проєкту – просвітня робота про культуру, історію та видатних постатей ромської національності. Дізнаємося в якому стані перебувають роми в інших країнах, як захищають свої права, які є освітні проекти.

- Також ти є співзасновницею «Арки». Поділися інформацію про цей проект.

- «АРКА» - молодіжна агенція з адвокації ромської культури. Навесні нам виповниться 3 роки. 

- Ми працюємо на території всієї України. Разом із командою реалізовуємо мистецькі та освітні ініціативи як в Україні, так і на міжнародній арені.

- І ось ти повернулася в Охтирку. І очолила Молодіжну раду міста. Як це відбулося і що таке Молодіжна рада Охтирки?

- Отже, я повернулася в Охтирку і потрапила в середовище активної охтирської молоді. Якраз тоді був оголошений відкритий конкурс-набір членів молодіжної ради. Я написала заявку. І в ході конкурсу мене обрали керівником. 

Молодіжна рада Охтирки – це консультативно-дорадчий орган, створений при відділі молоді та спорту. У Молодіжної ради є статут і положення, які ще  будемо допрацьовувати. Ми  утворилися недавно. На черговому засіданні визначилися зі своїми функціями, хто за що відповідає. У нас демократичний підхід і кожен робить свою справу: Я відповідаю за комунікацію, Радіон Дубровка - наш «міністр закордонних справ», Павло Ігнатченко –культура+ вулична культура, Вікторія Бейзим – формальна і неформальна освіта. Маємо багато амбітних планів щодо покращення стану молодіжної сфери в нашому місті.

- Цікаво, що планує молодь Охтирки?

- Ви знаєте, коли я повернулася в Охтирку, мене вразила засміченість міста і околиць, у лісах. Я подивилась на своє рідне місто іншими очима і зрозуміла, треба рятувати екологію. І це входить у наші плани. Збираємося провести мапування смітників і проводити екологічні квести.

В плані освіти плануємо розвиток МУС (міське учнівське самоврядування). Вже є напрацювання: домовленості, відбулися зустрічі із вчителями та учнями охтирських шкіл. Поспілкувалися із президентами учнівського самоврядування. Будемо проводити тренінги щодо можливостей МУС. Наразі, учні не знають де і як себе проявити. 

Щодо культури – це безмежний простір різноманітних подій. Але ми хочемо проводити це в модерновому ключі, щоб діти не жахались Шевченка й Лесі Українки, бо так як у школі – то набридло. Тож ми провели опитування серед охтирської молоді: «Як ви проводите свій вільний час після школи і всіх гуртків? Які події ви хочете?».

Ми зрозуміли, що в Охтирці для молоді немає місця, де можна змістовно проводити свій вільний час, окрім парку й вулиці. По всій Україні є молодіжні центри, молодіжні простори, де вони збираються. 

Цікавий проект по розвитку вуличної культури – брейк-данс, хіп-хоп, вулична мода. 

І в нас уже є певні зрушення. Ми почали створювати свій УРБАН-центр на території колишнього заводу «СІЛЬМАШ». Звичайно, треба працювати комплексно.

Як подати цікаво музику, театр? У мене є досвід, грала в сучасній театральній групі. Можна розвивати різноманітні течії молодіжного театру. Наприклад, «Playback”, коли глядачі діляться своїми історіями, актори слухають і потім відтворюють і дають відповідь на ситуацію. Станемо на ноги, запросимо колег із театру, навчимося. Це актуальний розвиток.

- Добре. Таню, ти захоплюєшся подорожами. Де встигла побувати, які враження отримала?

- Так, моя найбільша пристрасть – подорожі. Ще в університетські роки відкрила для себе освітній та культурний туризм. Завдяки чому мала нагоду побувати в різних країнах. Але я не просто турист, який витратив гроші на якийсь відпочинок. Я – культурний амбасадор України.  Культурний туризм – це наукові конференції, тренінги, спілкування з активними людьми. Ми не тільки відвозимо гроші, а ще й здобуваємо досвід і популяризуємо Україну. Мені вдалося побувати в багатьох країнах Європи: у Польщі, Фінляндії, Чехії, Хорватії, Швейцарії, Німеччині, Румунії… Приблизно у 15 країнах я побувала і можу запевнити, що не все в Україні так депресивно й погано. У нас є потенціал! Один із яких – розвиток молодіжних організацій. Минулий рік із-за карантинних обмежень та закриття кордонів підштовхнув мене до вивчення цікавинок своєї країни. У 2020 я підкорила свою першу вершину в Карпатах. І це тільки початок.

- Тож, у охтирської молоді попереду багато чого цікавого. А може повернешся у Київ, чи поїдеш за кордон?

- Не знаю, як складеться моє життя… Та можу запевнити, що в Охтирці є багато активної молоді, є можливості для застосування моїх знань і вмінь, є плацдарм для роботи. Та й взагалі, вважаю, що у жінок 21 сторіччя є багато можливостей для самореалізації і в управлінській сфері і за межами власної домівки. І хоча під настрій я чудово вправляюсь біля плити і можу побавити домашніх вишуканою випічкою, та все ж мені ближче реалізувати себе в проєктній діяльності. 

Тож, побажаємо успіху Тетяні Сторожко та її команді, Молодіжній раді Охтирки! Бажаємо Тані підкорити всі заплановані вершини, відкрити багато цікавинок Охтирки, України і розповісти про них всьому світу. А для цього потрібна сильна команда. 

Валерія Бакуліна