Журналіст В.Бакуліна задала три питання для охтирчан:

1. Яким видався для вас 2020-й? Що запам’яталось в особистому плані та які місцеві події не залишили вас байдужими?2. Чи є мрії та плани на 2021-й? 3. Які зміни треба зробити в Охтирці, щоб  місто Наше стало найкращим, неповторним та привабливим для туристів?

ВАЛЕРІЯ БАКУЛІНА:Почну із себе.

1.  2020-й почався не з карантину, рік минулий почався круто, із різдвяного ярмарку в Сумах, а слідом Вертеп-фест у Харкові. «Нова радість стала…» співали разом усі посланці України в одному місті, у Харкові…. А потім на Землю прийшов ковід… І життя завмерло. Було якось моторошно. Та все ж карантин не вічний, зрештою послабився, і влітку можна було вирватись на природу і ми, члени Українського клубу Охтирки, вирушили у мандри в пошуках скарбів рідного краю. Ми відкрили для себе Литовський бір у Гетьманському парку, на Купалу ішли слідами скіфів у Куземині, піднімалися на піщані кряжі Скельки, милувалися Ворсклою і неймовірним краєвидом із Замкової гори. Купальські вінки тепер оберігають наші оселі. Лебединський художній музей відкривав свої таємниці про Полуботка, Кочубея, Кричевських, Бразолів і Давида Бурлюка. У Михайлівці дізнались як діяла економія графів Капністів і поклали квіти до хреста закатованим мазепинцям. Фантастична Могриця – це змога доторкнутися до неба, відчути політ, якусь невагомість серед білих крейдяних гір і небесної блакиті, і знайти белемніти- «чортові пальці»… У локації ЛендАрту ми залишили свої «сердечка» із побажаннями. У Кияниці блукали англійським садом у маєтку Харитоненка, і рахували кімнати у його палаці, і слухали  історії екскурсовода про життя цукрового магната-мецената.

2. Мрій багато. І як тільки послабиться карантин ми будемо продовжувати шукати скарби рідного краю. Поряд з нами багато цікавого. 

3. Найбільше мене хвилює руїна у середмісті. Колишній Гостиний двір, дім офіцерського зібрання, дім офіцерів майже зруйнований. Ми наче звикли і вже декілька років поспіль обминаємо калюжі біля загорожі та зітхаємо… допоки так триватиме? Може щось треба робити? Дім по Харківському провулку, 8. Це ж шедевр архітектури. Та мережаний балкон може зненацька звалитись нам на голову. А колишній військторг – базарні ятки закрили архітектурну красу будівлі. У нас є архітектор? Річка у центрі міста – це ж багатство, подароване природою. бум». А ми  туди сміття. Пластик, зливи із бензозаправок.  Еколог у нас є? 

Наше місто цікаве і привабливе для туристів, потрібна правильна подача. Ворскла – в  цьому році був «байдарочник бум».  Хто у нас займається розвитком туризму?

ВАЛЕНТИНА ЯРМОЛИЧ, водій, спеціаліст із органічного землеробства:

1. «Найбільше запам’яталися місцеві вибори. Я була членом ОМТВК. Раніше теж приймала участь у виборчому процесі, і можу порівнювати. Вибори 2020 були важкими, бо, насправді було «4в1». Можете собі уявити, скільки нашій команді прийшлося рахувати, зводити все докупи і визначати переможців, звітувати в район і область. Нерви наші нерви… Та все ж ми все встигли в указані ЦВК терміни. Ми впорались вчасно, «подолали» вибори. 

Ще запам’яталось літо. Засуха. Та завдяки органічному землеробству і біопрепаратам, восени зібрала добрий врожай. 

Звичайно, карантин заставив сидіти вдома.  Та все одно не всидиш. Вдалося вибратися на екскурсію в Полтаву. По дорозі заїхали в Диканьку, запам’яталися брама, усипальниця Кочубеїв, екскурсія Полтавою. «Ніч перед Різдвом», вистава в театрі залишила яскраві спогади. 

2.Мрію побувати в Японії, Китаї та Іспанії. Не хочеться сидіти в ізоляції. Як тільки буде можливість – буду здійснювати свої мрії.

3. Відновити хоча б те, що є. Всю будівлю колишнього готелю «Ворскла», зберегти колишній Дім офіцерів. Дуже хочеться щоб діяв стадіон, ходити у міський басейн, як раніше. Хочеться, щоб Охтирка процвітала, щоб було чисто і були пристойні зони відпочинку. Хочеться, щоб усі мешканці Охтирки ставилися до міста, як до свого дому».

ЛАРИСА МАХМУТОВА, інженер: 

1.«Відразу нічого позитивного і не згадаю, бо дурацький ковід порушив усі плани і я нікуди не їздила за межі Охтирки. Хоча у всьому можна знайти щось добре. Як тільки відкрився купальний сезон, я щоранку сідала на велосипед і їхала до Ворскли, пропливала певну дистанцію.  Здоровий спосіб життя - це те, що треба.

2. Щороку буваю в Національній опері, люблю високе мистецтво. Та цього року, не вдалося. І тепер мрію побачити ще раз балет «Жізель»;

3. Охтирка – унікальне місто, у нас річка в центрі, у нас Ворскла і ліс поряд. Не кожне місто може похвалитись такою природою. Та треба ж слідкувати за чистотою. Мені дуже хочеться, щоб наше місто було чистим. Два питання: сміття і водовідведення мене хвилюють найбільше. Після дощу у нас болото. Звичайно, багато чого залежить від місцевої влади. Та і від самих мешканців також. Як навчити людей не смітити?»

МАРІЯ ПОЛІЩУК, краєзнавець:

1. «Для мене  особисто і для міста найстрашнішою була тотальна невизначеність. Із-за ковіду звузилося коло спілкування. Страшно, коли пішли із життя люди, яких добре знала. Розумієш цінність людського життя. Пандемія внесла конкретні корективи у наше життя. Наше місто перестало бути барвистим. Поменшало людей на вулицях. І змінився ритм життя. Як для людини, так і для міста нормальний пульс є наповненим, насиченим. У 2020-ому, пульс був слабенький. Життя завмерло. Та все ж приємно, коли на Успенській площі забуяли квіти з весни і до пізньої осені. Вони створювали настрій.

2.Кажуть, якщо хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Та все ж надія на Бога, щоб пандемія залишила нас і наше місто зажило б у звичному ритмі. Щоб у Охтирці запрацювали підприємства. Щоб мої сини повернулись і працювали вдома. 

Не все залежить від влади, та все ж хочеться, щоб місцева влада стояла на стороні простих громадян, щоб знала їх потреби. Щоб тарифи не зростали. Щоб зупинки були чисті і, взагалі, щоб у місті підтримувався належний санітарний стан. Хотілося б, щоб на продуктовому ринку відбулося розділення між продуктовими і промисловими товарами. А то ж все підряд – яди, взуття, сир, масло, килими, риба… Такі можливості у міста є. 

Щоб у місті відбувалися концерти, працював театр, щоб відбувалося більше культурних та мистецьких подій, проходили ярмарки. Щоб у місті було багато усміхнених людей.

3. Тривалий час я працювала в товаристві охорони пам’яток історії та культури. Не випускала з поля зору жодного історичного об’єкту. На сьогоднішній день такого товариства не існує. . У самому центрі міста гине перлина архітектури – Дім офіцерів. Це ж пам’ятка архітектури 19 століття місцевого значення.  Хто сьогодні займається цим питанням?

Дуже надіємось, що нашу гімназію все ж таки відреставрують і це приміщення стане окрасою міста. Наш музей також пам’ятка архітектури і згідно закону, все приміщення повинно використовуватись як музей, ніяких інших закладів там не повинно бути. Як буде далі, невідомо.

Вулиця Незалежності – це ж музей просто неба, бо тут кожна споруда історична. Тому треба підтримувати їх і слідкувати за чистотою. Мені незрозуміло значення скульптури «рука з дитиною» в центрі міста перед магазином Коваленка. Чому скульптура там, а не перед пологовим будинком чи дитсадком? Незрозуміло. Мавпи де завгодно. Мене ноги не несуть в колишній парк культури та відпочинку «Промзв’язок». Раніше там було безліч атракціонів, літаки, тир, колесо огляду. А зараз там нецікаво… А в парк Юрського періоду ходжу залюбки, милуюся хризантемами і фотографуюсь із динозаврами, радію разом із дітьми. 

Планували в тому парку зробити «мотузковий майданчик». Це було б здорово для нашої дітвори. Хочеться, щоб «Пульсар» показував місцеві новини. Радіо – добре, а якби ще й подивитись, було б іще краще

Наше місто має свій колорит, Охтирка цікава і треба вміти це показати, щоб туристи хотіли до нас приїжджати». 

Психологи рекомендують не зациклюватися на минулому, бо це все одно, що товкти воду в ступі. Тож, згадаймо минуле, живемо тут і зараз і плануємо майбутнє.

Фігурка бика – це символ багатства.  Рік Білого Металевого Бика буде прихильним до тих, хто звик довго і наполегливо працювати і залишатися оптимістом у будь якій ситуації. 

Валерія Бакуліна