Давайте познайомимося із самою авторкою двох поетичних збірок «Шкіра» та «Ряди Фур'є».

«Охтирка - яскраве місто Слобожанщини, з історією, що входить вглиб віків. Сьогодні я пройшлася його алеями, вулицями, доріжками. Не все встигла оглянути, розібратися... Адже основне, що я повинна була зробити в Охтирці - це презентувати свою творчість, а саме в центральній міській бібліотеці. Що найцінніше в нашій країні? - Люди. Україна - надзвичайно багата талантами», - так резюмувала свою  зустріч з Охтиркою та охтирчанами 6 листопада 2019 року Надія Позняк.

В програмі презентації сумської поетки Надії Позняк були: зустріч на Охтирському радіо, власне, презентація її поетичних збірок в центральній міській бібліотеці та прогулянка містом.  Давайте познайомимося із самою авторкою двох поетичних збірок «Шкіра» та «Ряди Фур'є».

НАДІЯ ПОЗНЯК народилася в селі Вовківці, що на Роменщині. Дитинство пройшло в Ромнах, в смт Липова Долина, в місті Суми. «Я - теплична: середня школа, зразкова учениця, зразу потому - педінститут, а потім військове містечко з чоловіком на Далекому Сході, де самі лише «поселенці», що «без права покидати Приморський край» та військові бараки, та солдати у сірих шинелях, та сірі будні... Ото я там і розплющила очі, як сліпе кошеня...». За фахом Надія Позняк - викладач математики. Вже не вчителює. «Але назавжди залишилася вчителем. Діти, яких навчала, ведуть своїх діток у школу, навіть онуків, і запитують чи не буду я класним керівником в такому-то класі. Робота в школі має свої переваги. Діти - це святе».

«Життя - це і є школа. Адже головне, що далі, - прагнення людини», - із особистого листа Надії Позняк до Олега Гончаренка, члена НСПУ, прозаїка, публіциста та громадського діяча із Мелітополя, який написав передмову до збірки «Ряди Фур'є».  

Відтепер Надія Позняк - авторка двох поетичних збірок, має відзнаки різноманітних всеукраїнських, міжнародних літературних конкурсів і фестивалів, зокрема є лавреаткою премії Ордену Карпатських Лицарів (!) та ще безлічі літературних відзнак та перемог. Про ці свої заслуги сама поетеса говорить: «Це результат логічний, бо писати почала у зрілому віці». Це, мабуть, те, що вона вважає за свої «серйозні речі».

А коли ж уперше потягнуло пані Надію на рими? Виявляється це було у шкільні роки. Під впливом книги про дитинство Лесі Українки склалося три строфи... І це розмістили у шкільній газеті. Були дитячі вірші. А потім безжально викинула їх, вирішила, що то - примітив.

Своїм учителем Надія Позняк вважає сумського поета Андрія Полякова. Чотири роки займалась у його студії «Каштановий дім». Якось її вразила одна фраза свого літературного наставника: «Поет повинен зняти свою шкіру...».

Надія принципово пише українською. «Не розумію, чому так важко перейти російськомовним українцям на рідну мову? Це ж материне слово». До речі, другу збірку «Ряди Фур'є» Надія Позняк присвятила своїй матері Марії Дорошенко. Із дитинства згадує нагадування мами про походження від  козацького роду Дорошенків.

Життєві прагнення, свій особистий досвід, світосприйняття, відчуття миті і Всесвіту складаються в рядки... «мені не спиться, я пишу вірші...». І от уже ті вірші увійшли у дві особисті збірки з такими незвичайними назвами «ШКІРА» та «РЯДИ ФУР'Є».

«Шкіра» - це захист. Захист не тільки у моєму випадку. Це, взагалі, захисний бар'єр тіла. Конкретно авторка відкрила цей покрив і вже читач бачить, те що бачить. Якщо не буквально, а символічно - шкіра вмістилася на 140 сторінках книги», - резюмує авторка.

«Ряди Фур'є» - ще цікавіше охарактеризував Олег Гончаренко. «Тригонометрична» поезія Надії Позняк: Логічно-романтичні формули вселенського буття... не для «чайників». «Ряди Фур'є» - інтригуюча назва,  насправді означає: просто - про складне. Життя - це емоції, почуття, стосунки. Це сума звичних речей, вчинків, явищ: ранок, осінь, Україна, сніг, місто, подорож, дерево... В центрі всього - Людина. І читач разом з авторкою шукатиме відповіді на питання. Це водночас просто і складно.

Ще один цікавий момент. Спочатку у пані Надії з'явилися назви її майбутніх книг, а потім уже книги. У 2016 світ побачила «Шкіра», у 2019 - «Ряди Фур'є». Надія Позняк за три роки загалом провела 20 презентацій своїх поетичних збірок у Сумах, Полтаві, Києві. У Сумах були зустрічі з учнівською молоддю, студентами Вузів. У Полтаві - обласна бібліотека, Київ - презентація в Українському Домі. Багато зустрічей Надія Позняк провела по Сумщині - Глухів, Білопілля, Тростянець, Ромни.

6 листопада, нарешті, черга дійшла до Охтирки. Спочатку Надію Позняк запросили на радіо. «Там була глибока й насичена передача. Говорили про батьків, про мову, про Україну. Про те, що варто повертатись до свого...»

Далі насичена, яскрава презентація у міській бібліотеці. Наші працівники книгозбірні вміють створити свято. Наталя Журавель та Людмила Абаровська - ведучі. Детально поінформували нас про літературні досягнення сумської поетеси. Надія Позняк представила себе та прочитала декілька своїх поезій.

Валерія Бакуліна, Тетяна Акіменко та Олександр Скиба висловили свою неупереджену думку про знайомство з творчістю Надії Позняк. Потім привітання. Квіти, фото- і автограф-сесія. Для Надії Позняк - це було зворушливо. Для охтирчан - приємна нагода спілкування із творчою особистістю, послухати вірші, наповнити свої будні святом. Поетичні збірки Надії Позняк тепер є в охтирських бібліотеках.

Дякуємо Надії Позняк!

«До бібліотек потрібно повертати життя, вони не повинні бути просто місцем зберігання книг. Бібліотеки повинні стати центром культурного життя», - закликає відомий український поет, письменник, громадський діяч Сергій Жадан.

Саме це і роблять наші охтирські бібліотекарі. Тому і їм велика подяка.

p.s. Після презентації була міні-екскурсія. Від пам'ятника Івану Багряному до краєзнавчого музею. Надія та Валерій Позняк  доторкнулись до історії міста Нашого, давно хотіли побувати у рідному місті Багряного. Були приємно здивовані прадавньою історією Охтирки, фактами про охтирський період життя Івана Багряного. Ірина Журило, співробітник музею провела екскурсію. І якщо, гостям історія нашого міста дуже цікава. А це дійсно так. Охтирчани ж мали змогу побачити, почути як виглядає екскурсія, як виглядає Охтирка під іншим кутом зору...

Валерія Бакуліна