Нині на ринку праці нерідко трапляється, що роботодавець, щоб застрахувати себе від небажаних наслідків, проводить стажування працівників перед оформленням на роботу. Проте це - неправомірно  

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України, далі КЗпП).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (далі - роботодавець), та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ (ч. 3 ст. 24 КЗпП).

КЗпП допускає можливість укладання трудових договорів у письмовій та усній формі і встановлює перелік випадків, коли трудовий договір в обов'язковому порядку укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 24 КЗпП). 

У разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору на роботодавця може бути накладено штраф - у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати (абз. 2 ч. 2 статті 265 КЗпП), а винного посадовця притягнуть до адміністративної відповідальності (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

                У більшості випадків мета стажування - це набуття особою практичного досвіду виконання завдань і обов'язків на робочому місці підприємства, установи, організації до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця.

Проходження стажування при прийнятті на роботу передбачено для осіб певних категорій. До таких належать:

• державні службовці (ст. 48 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII);

• студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів (ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI);

• безробітні, які перебувають на обліку у службі зайнятості.

Існує цілком законний механізм перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, - це випробувальний термін. Умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі  про прийняття на роботу (ч. 1 ст. 26 КЗпП).

 Термін випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Для робітників термін випробування не може перевищувати одного місяця (ст. 27 КЗпП).

Якщо протягом випробувального терміну встановили невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, роботодавець може розірвати трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 11 статті 40 КЗпП.

Також стажування можуть проходити студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, строком не більше шести місяців за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.

Стажування може бути запроваджено на підприємствах, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і Типова форма такого договору затверджені постановою Кабінету Міністрів  України  від 16.01.2013 № 20.  

Строк стажування за таким договором не може перевищувати шести місяців.

Іншим випадком, коли чинним законодавством передбачається можливість стажування особи, є випадок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Так, відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики України, МОН України від 31.05.2013 №318/655, стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітній у роботодавця.

У всіх інших випадках виконання працівником роботи на умовах «стажування» свідчить про порушення роботодавцем вимог чинного законодавства і дає підстави працівнику вимагати належного оформлення трудових відносин відповідно до вимог статті 24 КЗпП України.