В останній день відпустки долучився до активістів, які зробили можливим проведення Кубку міста з міні-футболу на майданчику зі штучним покриттям на Дачному.

Змагання проходили протягом вихідних упродовж двох тижнів. Погодні умови - калюжі а потім снігопади змусили футболістів проявляти не тільки героїчні  якості на полі, але й попрацювати прибиральниками. Тобто, щоб дійти до 1/2 Кубка командам довелося витрати чимало сил.  Тому разом з депутатом міської ради Артемом Петровим вирішили відзначити не тільки призерів, але усіх півфіналістів. Кому не дісталися Кубки й медалі - дісталися цитрусові. Закупив смачних вітамінізованих фруктів цілий ящик.

Тема футболу, як великого, так і малого мені цікава. Сам грав в чемпіонаті району, навіть кілька разів знайшов для цього час будучи головою районної адміністрації. Фінансував футбольну команду, для якої відновили були поле біля Кардашівки. На жаль, зараз, не маю можливості приділити час улюбленій службі в зв'язку зі службою в армії.

В цю пору року міні-футбольне життя міста кипіло - відбувались традиційні турніри, включно з кубком Рапія, в якому я теж неодноразово брав участь, в амплуа воротаря. Але зараз спортивно-готельний комплекс «Нафтовик» переживає складні часи. Мінімальне фінансування не дозволяє витрачатись на капітальні видатки. В великому залі все дужче протікає дах. В зв'язку з цим швидко псується підлога. Якщо не відреагувати в найближчі місяці, можемо втратити цей майданчик, який донедавна приймав команди з кількох обласних центрів, грали на ньому включно гравці збірної України...

Ця історія - ще одне свідчення, що Охтирщина на самому сільському господарстві «не виїде». Керівники сільгосппідприємств не в змозі витягнути більш масштабні соціальні об'єкти ніж ті, які знаходяться в селах на території діяльності їх підприємств. Великі міські об'єкти можуть профінансувати тільки нафтовики. Яким інколи палки в колеса ставлять ті ж сільгосппідприємці, бо для них не вигідно мати поблизу такого потужного роботодавця, який своєю присутністю тримає рівень зарплат на достойному, ледь не найкращому в області рівні. Тож чи буде функціонувати далі спорткомплекс в таких умовах?..

Щось я відволікся.

Починали грати в калюжах, а фінішували вже на ковзанці. Саме штучне покриття доволі пристойне, зчіплення з газоном гарне, але ж калюжі на полі неможливо вивести ніяк! А це не тільки незручності, але й травми. І вичерпували, і сіллю посипали, і лід довбали - однаково марна справа. Зі снігом теж немала проблема. Крізь сітку не викинути. Підгортали до бортів. Намахалися лопатами усі - і гравці, і тренери.

За лопати варто сказати спасибі Денису Дикому, а за приведення газону у більш-менш належний стан усім футболістам. Які не лінувалися перед змаганням. Також дякую активістам, що анонсували подію у ЗМІ, особисто обдзвонювали  ватажків аматорських спортколлективів, робили фотозвіти, ділилися світлинами в соцмережах, здійснювали арбітраж (як непросто судити любителів - спитайте у головного судді Олександра Марченко, він розкажеJ )

Окремих слив вдячності заслуговують лідери команд. Ці енергійні люди шукають  спонсорів та тренерів, збирають друзів на тренування та готують заявки.

Саме завдяки спільному підходу міський турнір зміг відбутися попри відлиги, морози, снігопади та інші негаразди. До нових турнірів!