Шанс від Ольги Литовченко |
Автор ГородА | |
11.06.2018 г. | |
«Знайдіть собі роботу, яка вам подобається, і ніколи не працюйте». (Конфуцій). Так воно і є, коли займаєшся своєю справою. Такий стиль життя у героїні сьогоднішнього репортажу.Знайомтесь, ОЛЬГА ЛИТОВЧЕНКО. Народилася 15 липня 1969 року в Охтирці. Закінчила Сумський педінститут, за спеціальністю - історик. За фахом - вчитель історії та суспільствознавства. Наразі - методист Охтирського міського центру позашкільної освіти (МАН), керівник гуртка «Історичне краєзнавство». Заміжня. Чоловік Олег - столяр, син Віталій - студент СНАУ. Захоплення - туризм. У квітні цього року вона була визнана найкращою у своїй професії. І ще тоді, у квітні, ми домовилися з Ольгою Олександрівною про зустріч, щоб вона поділилася своїми секретами успіху. Та зустріч все відкладалася, бо пані Ольга - дуже зайнята людина, постійно кудись біжить, зустрічається, їде у відрядження, проводить конференції, готує своїх вихованців до чергових конкурсів... І ось нарешті ми зустрілись. У «резиденції» позашкілля, що на провулку Юріївському, 10 - ремонтні роботи. Але це не привід, щоб зупиняти звичний ритм освітнього закладу. На перше моє запитання, що ж для Ольги Литовченко означає визнання її найкращою, вона подумала півхвилини і видала відповідь: «Це - процес». Коротко і ясно. А з чого ж усе почалося? ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДИТИНСТВА
«Мої батьки - великі мандрівники. І з дитячого віку я разом
з ними полюбляла подорожувати на автівці, мотоциклі, пішки у ліс, до річки, по
селах нашого району, по Сумській області, по Україні. Мій батько був
електромонтажник і часто бував у відрядженнях. Таким чином він об'їздив майже
весь Радянський Союз. Але повертаючись додому йому хотілося більше знати свій
рідний край. І ми «відкривали» з ним відомі й невідомі дороги до навколишніх
сіл, відкривали Сумщину і взагалі Україну. ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО
Після закінчення інституту я почала працювати в 3-ій школі
старшою вожатою, педагогом-організатором, вчителем історії та географії. І
відразу почала займатися туризмом. Разом з колегою Іриною Тодорюк ми
організовували походи в Крим, Карпати. Через 5 років перейшла працювати в ДЮЦ
методистом туристично-краєзнавчого напрямку. Тоді цей напрямок був дуже
популярний і різноманітний (гірський, водний, пішохідний), і діяв у кожній
охтирській школі.
Найбільше мені подобався маршрут через Хухру, Лутище,
Замкову гору. Або доїжджаємо до Куземина, спускаємося вниз, організовуємо
табір, там відпочиваємо, залишаємо табір і йдемо дорогою на Більськ до яру.
Можна подивитись греблю, зануритись у поля чебрецю та материнки і дізнатись що
таке ГАЙ. Це простір різнотрав'я з острівцями дерев. Так наші діти вивчають
рідний край. На Сумщині мені найбільше подобається Писарівка. Мабуть тому, що природа в цьому краї ще має первозданний стан. Зараз ми плідно співпрацюємо із Гетьманським природним парком. Маємо можливість вивчати нашу природу разом із їхніми спеціалістами. Ще подобаються всі місця вздовж Ворскли - Котельва, Красний Кут... Інколи я жартома заявляю, що найбільше в Охтирці я люблю... Куземин. По мальовничості тамтешньої природи там можна водити каравани туристів. (!!!) ОХТИРКА - ДУХОВНИЙ ЦЕНТР СЛОБОЖАНЩИНИ
Щодо цікавості нашого міста для туристів, то я вважаю, якими
б ми колами не блудили, то Охтирка - одне з найбільших духовних центрів
Слобожанщини. На гербі нашого міста стоїть хрест, це на роду нам написано. 200
років тому у нас знайшлася чудодійна ікона Охтирської Божої матері. Охтирка -
центр паломництва. Але як подати грамотно все це туристам? Коли будуть добрі
дороги, пристойний музей і туристична інфраструктура сюди будуть їхати
мільйони. МОЯ МЕТА - ДАТИ ДІТЯМ ШАНС
В наших гуртках МАН навчаються обдаровані діти. Ми надаємо
їм шанс підкорити різні інтелектуальні вершини. Шанс дається кожному, а як
кожен його використає, то вже справа індивідуальна.
I GET UP AT SEVEN O'CLOCK ...
Так починається мій ранок, а впродовж дня так багато
потрібно встигнути. Тому випиваю свою каву і біжу на роботу... Інколи їду, інколи
йду. А по дорозі вирішую купу проблем, бо по дорозі - ті установи, що мені
потрібні - школи, центр правової допомоги, соціальний центр, музей, міська
адміністрація. Тож по дорозі вирішую організаційні питання.
Моя сім'я мене розуміє і допомагає. Мій чоловік любить
готувати, допомагає на кухні. Маємо 8 соток землі, разом садимо, що потрібно.
Робота на землі дає можливість відключатись, відпочивати. А справжній
відпочинок - у липні у Климентовому, з
рідними, друзями, колегами. В наметах ночуємо, а вдень гуляємо, досліджуємо
природу, спілкуємося.
МИ ВЧИМОСЬ ПЕРЕМАГАТИ , НАС НЕ МОЖНА ЗУПИНИТИ Такий один із наших девізів. МАН - це постійний пошук і постійна робота. Закінчується навчальний рік, але ще маємо провести МАН-Юніорські дослідження і попрацювати в Літній школі музеєзнавства. З 29 травня по 15 червня будемо співпрацювати з двома музеями, краєзнавчим та музеєм космонавтики, що в школі №2. Літня школа буде працювати на базі школи №3. На відкритті, під час конференції оголосимо які проекти стартують і будемо працювати - географічне дослідження території Гетьманського парку, Історичне краєзнавство, курси англійської та німецької мови».
Ольга Литовченко народилася 15 липня, як і чудодійна ікона Охтирської Божої матері. Мабуть вона благословенна іконою, тому не працює, а займається улюбленою справою - дарує дітям шанс. Марина Мороз
|