2 жовтня Охтирка жила у звичному ритмі, на перший погляд...  Бо уважний спостерігач звичайно помітив незвичайний рух у місті Нашому... В усталеному ритмі Охтирки із самого ранку до пізнього вечора звучав голос Багряного, примножений голосами нашої молоді. І голоси ті звучали від самого будинку письменника, переливались на інші вулиці та майдани, звучали в бібліотеках, музеї і заключним акордом зазвучали зі сцени Народного Дому.

Оце пишу і, здається, що спілкуюсь із учорашнім ювіляром...

2 жовтня в Охтирку прийшла багряна осінь, Охтирка шанувала Багряного.

«Я ПОЧИНАЮСЬ З ОТЧОЇ ЗЕМЛІ...»

Все йшло по плану. І ніхто того плану не міг порушити. Бо на перший план виступила молодь, оті кого сьогодні називають народжені вільними. Тож, по плану багрянівські заходи почались із районної бібліотеки, з якої, в принципі, і раніше все починалось. Організатор і координатор  бібліотечної події Людмила Кудлєнок підготувала душевну програму, їй допомогли зробити багрянівський ранок святковим керівник літературно-мистецького об'єднання «Живе слово» Микола Глива, юні артисти разом із дорослими, старшокласники і їх керівники, місцеві поети та гості, які завітали на ювілейний ранок. А гості все прибували і прибували, і читальня вже стала замала для шанувальників Багряного.
Як зворушливо читали діти! Це пронизувало серце й душу. А знаєте чому? Вся творчість Багряного пронизана любов'ю до України. Він був хворий цією любов'ю, а в нас ця «хвороба» тільки починається. Поему-присвяту Багряному прочитали учениці із Малої Павлівки Яна Дейко та Марія Коряк. Охтирські діти читали казки «Про лелек та Павлика-мандрівника» (присвята малій Катрусі Кричевській), гості почули «Телефон» українською. Багрянівську творчість для дітей озвучили актори-діти Марія Міщенко, Іван Єрмак, Данііл Вавілов, керівник Лариса Шевельова  - «...І немає краще, як на Україні», - задумка режисера Світлани Пантюх.
А потім своє літературно-краєзнавче дослідження представили старшокласники школи №8 Заяц Інна та Валерія Васильченко, Криворучко Ярослав, Моісєєнко Віталіна , Шимко Станіслав, Думчікова Тетяна. 

Ми почули про страдницьку долю української жінки на зорі радянської епохи («Чому я не хочу повертатись до СССР?», «Мадонна», «Огненне коло», «Людина біжить над прірвою»). Керівник  дослідження Людмила Голець на завершення прочитала присвяту ювілярові «ПРОРОК».
Микола Глива також написав вірші про Багряного, таке собі осмислення  постаті нашого Генія. Свої поезії вчитель і митець Микола Іванович декламував сам і старшокласники малопавлівської школи.
Директор районної бібліотеки Ольга Андоленко висловила подяки  учасникам творчої програми та активістам багрянівського руху: Людмилі Голець та Валерії Бакуліній. В подарунок від оргкомітету учасники програми отримали книги і буклети.

ГОСТІ

Першим прибув полтавець із роду Лозов'ягіних - Олексій Лозов'ягін, такий щирий українець, поважний, з козацькими вусами. Олексій Григорович устиг послухати в бібліотеці твори свого іменитого родича і слухав далі на екскурсії, потім в музеї і на святковій програмі, ознайомився із деревом свого роду «Нащадки Петра Лозов'яги», він належить саме до гілки Петра 4-го (!) .
Другим гостем був Володимир Коваленко, письменник із Сум. Володимир вже вдруге приїздить на багрянівські події. І він приємно вражений, як потужно розвивається наш рух. Молодий письменник радий бувати в Охтирці, і в обласному центрі також переймається шануванням нашого Багряного.
На музейну зустріч завітали ще одні полтавці Дмитро та його син Олексій Лозов'ягіни. Вони багато чого дізнались цього дня. Як пізніше признається Дмитро, що він отримав урок.
Поважні гості із Києва Олександр та Надія Шугай, Людмила Красицька та Микола Босенко з'явились невипадково із юними екскурсоводами саме на святому місці міста Нашого, на місці Успенської церкви. На зустріч із поважними гостями вийшов настоятель Успенського Собору о.Андрій. Це знак! Можете не зважати, можете іронізувати, а я впевнена, це символічно - тут зароджувалась Охирка, тут Господь зводить усіх причетних у цій справі людей (навіть Федір Кіселар невипадково стояв на східцях храму). Надія Михайлівна Шугай, як виявилось, землячка о.Андрія, вона також із Львівщини, бойківчанка. Під час зустрічі вирішувалась доля пам'ятника Багряному. Скоріше за все. Він стоятиме десь у районі Успенського скверу-райдержадміністрації. Будемо чекати наступного року.
А ще були гості із Сум, представники ОУН, РУХівці Родіон Дученко та Ганна Приходько. Вони виступили з цікавою інформацією на музейній зустрічі.

ЕКСКУРСІЯ ВІД ГРАБОВСЬКОГО, 61 ДО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Все йшло по плану. Екскурсія почалася об 11-й. Повноцінна екскурсія, яку проводили юні екскурсоводи, вихованці МАН. Ми писали вам про те як старшокласники починали оживляти «багрянівські стежини». 2 жовтня вони були неперевершені. Мені (впевнена, що всім іншим, хто зустрічав наших екскурсоводів по дорозі) було приємно бачити акуратно і святково одягнених, усміхнених, підтягнутих і солідних (з бейджиками) екскурсоводів. А як вони натхненно ділились інформацією. Звичайно, діти хвилювались. Але це здобування особистого досвіду. Місцеві туристи і гості міста, люди різного віку слухали уважно і зацікавлено. А екскурсія по Багряному насичена і багатогранна. Роботи вистачить не одному поколінні юних і досвідчених екскурсоводів.
Про екскурсійний маршрут ми розповідали вам раніше, цього разу він уже був чіткіший і емоційніший (досвід уже). І ось підіймаємось на місце Успенського храму, а з протилежного боку Успенської площі наближаються столичні гості. Всім - приємність, божа милість. Завершилась екскурсія в краєзнавчому музеї. Старші МАНівці виступили із докладами-результатами своїх історико-літературних розвідок. Ми почули багато нової інформації, яку підготували Анастасія Задорожна, Анна Ковальчук, Валерія Хацько, Аліна Кошель, Юля Величко, Юля Домашенко,  Настя Тараніна, Вікторія Крощенко, Антон Масло, Настя Заброда, Марія Скляр, Карина Затулій, Єгор Голівець  під керівництвом Ольги Литовченко, Світлани Уткіної, Альони Редьки,  Світлани Коломієць.
Присутні побачили копію окупаційної газети за 1942 рік «Голос Охтирщини» з тризубом і без.
Ганна Приходько на завершення музейної зустрічі поділилась своїми роздумами про музику в творчості Івана Багряного. Виходить, що в  творчості нашого Генія кожен бачить, розуміє або чує щось близьке й цікаве особисто йому. І дійсно пані Ганна відкрила нам цю грань письменника й поета - музика й українська пісня звучали на сторінках його романів у тюремній камері, «Місячна соната» Бетховена, українська пісня на Далекому Сході, марші Багряного на музику Григорія Китастого знають українці всього світу. Гімн ОДУМ (організація демократичної  української молоді) також написав Багряний і назвав його «Марш української молоді».

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ

У прес-конференції взяли участь поважні гості із Києва: Олександр Шугай - письменник, дослідник життя і творчості Івана Багряного, лауреат премії Івана Багряного, літературної премії «Благовіст», міжнародної премії ім. Володимира Винниченка; Надія Шугай - літературний редактор трьохтомника «Нове і маловідоме про Івана Багряного»; Людмила Красицька - поетеса, президент Всеукраїнського благодійного фонду Т.Г.Шевченка, прапраонука Тараса Шевченка по сестрі Катерині; Микола Босенко - член  національної спілки архітекторів України; міський голова Охтирки - Ігор Алєксєєв.
Олександр Володимирович сердечно привітав присутніх із святом з нагоди 110-ї річниці з дня народження Івана Багряного, розповів про історію свого дослідження, про шанування нашого славного земляка в українській діаспорі світу, показав учасникам прес-конференції романи Багряного «Тигролови», «Людина Біжить Над Прірвою» та «Сад Гетсиманський» німецькою, англійською та французькою мовами. Ці романи європейці прочитали ще в 60-х роках минулого століття... тому вчасно зробили правильний вибір розвитку своїх країн. Олександр Шугай привіз багато подарунків, книги про Івана Багряного, і дитячі книги нашого письменника.
Людмила Олександрівна, родичка всеукраїнського пророка, висловила слушну думку про поєднання великих родів Шевченка й Багряного. Об'єднуючись такі потужні родини, ми маємо бути достойні своїх родичів і маємо творити себе і Україну. Подарунки також від благодійного шевченківського фонду охтирській громаді.
Микола Олександрович , архітектор  почав «хворіти муками творчості» під назвою «Іван Багряний» і пообіцяв зробити все, що від нього залежить, щоби пам'ять і пам'ятник І.Б. ніякі перипетії долі не змогли знести майбутній твір мистецтва - погруддя Івана Багряного.
Ігор Юрійович, наш мер, наголосив, що 2 жовтня 110 річниця з дня народження І,Б. - визначна подія для Охтирки. Міський голова подякував гостям і визнав, що «... охтирчани повинні пишатись, що саме в Охтирці народився, жив і творив великий українець Іван Багряний. Це не міфічна цариця, це не Петро1, це не гусарський полк. Іван Багряний - це велика історична постать, відома всьому цивілізованому світові... Україна завжди мала націю, і це заслуга Івана Багряного...»

«МИ Є. БУЛИ. І БУДЕМ МИ. Й ВІТЧИЗНА НАША З НАМИ!»

Саме під такою назвою пройшла культурно-мистецька програма в РБК. Шанувальники творчості Багряного, столичні гості і велика родина Лозов'ягіних мали змогу ознайомитись  із літературно-краєзнавчою виставкою у фойє будинку культури. Міська бібліотека підготувала книжкову виставку і підготувала  фотовиставку картин Багряного-художника. Також гості могли побачимо наш шлях до цього дня, плакат «РІК БАГРЯНОГО», на якому фото з багрянівських читань, презентацій,екскурсій  по Охтирці та в Куземин і Скельку. Особливої уваги заслуговує родинне дерево «Нащадки Петра Лозов'яги». А поряд «Карта Охтирських Сотень» (вибачте за старі назви вулиць). Кожен присутній міг знайти свою сотню!

«Іди по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ...», - звучить голос Багряного-Колєсніка, так починається мистецька частина, заключний акорд 2 жовтня. А потім незрівнянна Тетяна Акіменко читає про місто НАШЕ, як спланував його таємничий архітектор і ми переповнюємось гордістю за місто, в якому живемо... Ведуча ювілейного вечора , наша приємність, Світлана Корнієнко професійно, як завжди, підготувала програму. Тож Багряний звучав зі сцени багатьма гранями. І це тільки дещиця із його творчого доробку. Ми просто розуміємо , яка це глиба. І як не однократно в цей день прозвучала фраза «Це поле неоране, непахане...». Нам є тут що робити. Свої виступи присвятили ювілярові  наші відомі аматори сцени: академічний хор Лариси Крошки, гурт «ЛІЛЕЯ», Мар'ян Пуляк, Катерина Макаренко, Ольга Ходунай і молодь:  вихованці Зої Наклицької, Назар Кисіль, бандурист, вихованець Антоніни Теслі, Анна Ковальчук, Артем Ткаченко, Лоліта Колєснікова, Анастасія Луцик.

На сцену вийшли два представника роду Лозов'ягіних - охтирчанин Сергій та полтавець Дмитро. Один винахідник, другий нафтовик. Вони сказали дуже мудрі речі. Сергій висловив практичну сторону творчості Багряного для Європи та України. Дмитро колись намагався створити родинне дерево, побачив, яке воно тепер, і відчув силу роду і шанування, як воно є...

2 жовтня нас об'єднав Багряний. Він був з нами духовно. Ми говорили його словами, а він слухав нас і дивився зі сцени в залу, його рідного театру...

Валерія Бакуліна