Юні екскурсоводи та краєзнавці оживили забуті стежки |
Автор ГородА | |
26.09.2016 г. | |
«І хто спланував це місто!.. Маловідоме, а, може. Й взагалі невідоме в світі, воно ось розпросторилося на землі й існує, ще й вражає якоюсь оригінальною спланованістю, сказати б символікою тієї спланованості, якимсь своїм таємничим смислом, як загадковий ієрогліф...» («Маруся Богуславка». Іван Багряний)
В неділю, 18 вересня, ми розгадували ієрогліфи долі
Багряного разом із символікою міста Нашого. Ми - це вихованці двох гуртків:
юних екскурсоводів та історичного краєзнавства: Аміна Пилипенко, Роміо Богдан,
Анастасія Саєнко, Пауліна Піскурьова, Федір Чернов, Ірина Гармаш, Ганна Череда,
Марина Козодав, Артем Ткаченко, Валерія Хацько, Анна Ковальчук, Богдан Фесенко,
Яна Мірошниченко, керівник Галина
Ольжинська та кореспондент газети. Нашу мандрівку можна умовно розділити на три частини: вулиця Грабовського-Покровський собор; вулиця Незалежності; Успенський собор-гімназія. ВУЛИЦЯ ГРАБОВСЬКОГО,61
«Тут народився і жив великий українець Іван Багряний, -
починає нашу екскурсію керівник Галина Олександрівна. Коротку біографію
розповідають Ірина та Валерія, їм допомагає Богдан. «Ми заблокували дорогу», -
хтось зауважує. Машини їдуть по вулиці Грабовського, провулку Багряного і далі,
далі... А так і буде надалі, тому що наші екскурсії це тільки початок. Будинок
Багряного «мовчить» (поки що). Господарі де, невідомо, ми їх не турбували цього разу. Просто роздивлялись, а цікаво б
уявити, як І.Б. складав «Скельку», «Чорні силуети», «АVE MARIA», а ще різні
вірші, статті та поеми: «Вандея», «Гутенберг», «Ода до Сталіна». Уявити,
подивитись на вулицю з його вікна, походити по траві і стежкою до соняхів у
дворі... ВУЛИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
В часи Багряного ця вулиця була Бульварною та бульваром
Шевченка, а після війни - Сталіна. При нашій пам'яті була Жовтневою. І ось,
нарешті, стала вулицею Незалежності. Нарешті ідеї Багряного здійснюються. Поки
що в назвах вулиць. Підходимо до відділу поліції. Маємо намір подивитись на
приміщення відділку міліції, в якому добу сидів Багряний (Андрій Чумак «Сад
Гетсиманський»), намагаючись вгадати, хто ж його зрадив? Та подивитись нам поки що не дозволяють. Ну що ж до
наступного разу. Нащадки Багряного бо хочуть знати свою історію, хто їм
заперечить? Поки що Федір Чернов ділиться інформацією про початок трудової
діяльності Івана Лозов'ягіна політ інструктором в Охтирській міліції. УСПЕНСЬКИЙ СОБОР - ГІМНАЗІЯ
Стоїмо на святому місті, де стояла козацька церква Успіння
Божої Матері - перший собор в Охтирці. Церква була зруйнована в 30-х роках, а
Успенська дзвіниця в 1971 році. А нам просто знову приходиться уявляти з
допомогою Ганни Череди та Марини Козодав як воно: «Коли злізти на Успенську
дзвіницю і висунути голову ... то можна побачити все місто, як на долоні...».
Зайшли в діючу українську церкву і о. Андрій розповів історію про Успенську
церкву, показав ікони, які збереглися і ... благословив учнів на подальші
відкриття і сказав такі слова: «Розповідайте про Багряного і про Охтирку так,
як ви б розповідали про своїх рідних - з гордістю і пошаною. Бо це так і є
насправді». І це тільки початок. Відкриваючи Багряного, відкриваємо історію міста Нашого. «...Благословен цей день і час, - тут є нам що робити», - пророчі слова нашого Багряного таки пророчі. Валерія Бакуліна
|