В столиці української кераміки провели фестиваль гончарства без гончарів

Столиця української кераміки Опішне провела Національний фестиваль гончарства. Але без гончарів. Власне живої кераміки - художників чи народних майстрів - на святі віднайти не вдалося. Були чиновники, продавці сувенірів і етнічних старожитностей, були майстер-класи для дітей і навіть біла кицька на червоній шворці. В одному з наметів показово крутили гончарний круг, звучали піднесені слова про прадавнє народне мистецтво і дуже хотілося, аби ті слова ожили.

Але, обмежилося ярмарком, за вхід на який організатори правили по 40 грн. з душі. І мовчали, що за мистецькі виставки (а вони там, у клубі, є) треба платити ще по 20.

У цьому сенсі - їм великий «плюс». Бо тітка у вишиванці в клуб без квиточків не пустила, а квиточки - ген-ген, десь на вулиці. Мабуть багато на тому заробили!

- А чи воно того варте? - думаєш ти, схопивши облизня там, де колись можна було вільно ходити, та й повертаєшся дивитися на міністра культури Євгена Нищука. Бо він теж у вишиванці, на живу проголошує запальну промову і за це додаткових грошей не беруть.

То ж наслухавшись виступів міністра та чиновників із Зінькова й Полтави, насолодившись піснями народних колективів, нарізаєш пару кіл по ярмарковому простору. Ярмарок, звісно, не Сорочинський, але всього по  трошку є. Навіть горшки і глечики. Справжні, глиняні, тільки дуже вже старі і продають їх за грубі гроші як об'єкти для колекціонування. Як і сорочки вишивані, полотняні. За деякі хочуть 600 доларів...  Народ роздивляється, мацає, але не купує. Мабуть долари позабували вдома. А от магнітиків не продають. Немає в Опішному магнітиків...

Але ж їхали на Національний фестиваль гончарства!.. Начальство на той час з імпровізованої трибуни порозходилося. Пішли й ми з компанією. Побачили ще ковалів, які дійсно кують і у них тут свій ВакулаФест. Побачили свіжі шашлики, плов у казанах і бублики в'язками. А гончарів - ні. Не побачили.

...Вже за межами фестивалю, при дорозі, купила у місцевої тітки кілька автентичних свищиків. Жінка ними несанкціоновано торгувала з торби - по 2 грн. простенькі, а по 10 - більш вишукані. Останні, правда, не свистіли. З огляду на колір глини, мабуть і печі не бачили.

Отак воно у нас буває. Гончарства нема. А фестиваль є. Круто!

Анна Протасова