Якщо земля-годувальниця хвора, чи можна розраховувати на власне здоров’я? Відповідь здається очевидною. Але далеко не всі виробники сільськогосподарської продукції замислюються над цим і продовжують активно застосовувати хімічні добрива та отрутохімікати. Ті ж, що навчилися вирощувати зерно без хімії, залишаються поза увагою держави.
Вважається, що без хімії урожаю не буде. Між тим, з 2007 року в Україні діє центр сертифікації органічної продукції Органік Стандарт, визнаний у Європейському Союзі.Отже, існує в Україні органічне землеробство?
Теорія і сік з гарбуза
В Інституті овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України вважають, що органічне сільське господарство – це шанс для галузі. Адже попит на чисту продукцію збільшується. Органіка може стати вікном до успіху для малого і середнього бізнесу. Але головне, кажуть тут, це здорова нація, яка може бути успішною тільки на вільній від отрути, плодючій землі.
У село Селекційне Харківського району Харківської області, де і розміщується інститут, журналісти прибули 27 травня. Це був другий прес-тур за участі прес-клубів Харківської, Полтавської і Сумської областей у рамках проекту «Реформи – шлях до успіху». У науковій установі журналістів здивували з порога… Соком з гарбуза. Зауважують, сік солодкий – але зовсім не містить цукру, яскравий – але без жодних барвників.
Стійкі до хвороб, районовані сорти овочів і баштан можуть рости і давати гарний врожай природнім шляхом. Разом з селекційною роботою вчені працюють над продуктивними технологіями, які дозволять зберегти і підвищити родючість ґрунтів. Головне, зламати звичку і пристати на принципи органічного землеробства, але без наукового підходу, чекати на успіх марно. «Сільському господарству сьогодні потрібні технології чистої продукції, - говорить заступник директора інституту Віктор Муравйов. – І для кожної області – свої, відмінні технології відповідно до ґрунтів, вологості, температур».
Між тим, потребу в органічному землеробстві диктує час. Бо від провідних країн Європи ми в цьому ділі відстали років на 40-50. І бабусину грядку чи власну дачу називати органічною лише тому, що вона привабливо зеленіє на околиці села, підстав немає. «Всі чули слово «органіка», - говорить директор громадської спілки «Інститут технологій органічного розвитку» Олексій Гонський, - але не всі розуміють його зміст». І пояснює, що цей термін має чітке визначення, запропоноване і впроваджене Міжнародною федерацією органічних сільськогосподарських рухів (IFOAM).
Отже, це сертифіковане виробництво, в основі якого - ідеологія здоров’я ґрунтів, рослин, тварин, людини, суспільства, планети. Коротше кажучи, не можна залишати після себе попелище. Здоров’я людини починається зі здоров’я землі. За словами науковців, українські аграрії роблять перші кроки на шляху, яким європейці йдуть уже давно і впевнено. Олексій Гонський наголошує, органіка - це те, що сьогодні потрібно суспільству. Це ідеї для підприємців і здоров’я для кожного з нас. «Не потрібно чекати пряників від уряду, - переконує він, - можливості потрібно шукати самостійно».
Практика і гречана каша
Про практичний бік питання журналісти хотіли дізнатися у Липковатківському аграрному коледжі, де вже протягом 17 років не застосовують хімії, мають нагороди з виставок і сертифікати на чотири види органічної продукції, яку охоче купують за кордон. Але замість торжества зелених технологій і черги з охочих вивчити досвід, журналісти побачили сувору реальність. Землю, яка є базою для існування навчального закладу і джерелом органічної продукції, намагаються відібрати.
Директор коледжу Микола Таркан, розповідаючи про те, чого вони навчилися і що вміють, раз-по-раз повертається до мрій. Набутий колективом досвід має використовуватися і примножуватися, натомість, люди збилися з ніг, захищаючи ріллю від рейдерства. І краю цій напасті не видно… Відтак, на землях Липковатківського коледжу, що у Нововодолазькому районі, оптимістичний настрій щодо сталого просування зелених технологій відчутно вщух.
На полях коледжу працює чужа техніка, на дорогах стоять охоронці у камуфляжі, які намагаються не пропустити сюди навіть автобус з журналістами. Обличчя їхні обвітрені, кажуть, що війною. Деякі з них дихають стійким алкоголем. Називають себе громадською організацією бійців АТО, про власні імена мовчать. За всю похмуру компанію говорить один юнак у цивільному, представляючись юристом. Журналісти картинку фільмують, але «охоронці» на те зважають мало.
«Ми громадський порядок не порушуємо», - кажуть вони і, з усього видно, довірених замовником позицій полишать не збираються. В цей час над ріллею здіймається курява від Джондіра, що хутко розвертається для наступної ходки «віджатим» полем. Липковатківський аграрний коледж має екологічно чисті землі, як навчальне господарство, але з 2014 року його колектив воює на полі і в судах, аби ту землю зберегти…У цьому ж році видано «Органік бізнес-довідник України – 2014», в якому коледж на 179 сторінці, як сертифікований виробник органічної гірчиці і гречки. Смак останньої – це вам не з полички у супермаркеті.
Покинь труїти землю, і вона віддячить
У коледжі навчаються близько 500 сільських дітей. Це майбутні агрономи, зоотехніки, ветеринари.
«Для виробничого навчання потрібна база, - говорить директор Микола Таркан. – У більшості закладів України сьогодні викладають люди, які ніколи не працювали на виробництві». Про свій прихід до органічного землеробства Микола Таркан розказує не без гумору, каже, що стали на цей шлях вимушено, від безгрошів’я – хімікати були дуже дорогі. Починали важко, пололи лани вручну. Але сьогодні, вже років п’ять як не виходять на поля з сапами.
Понад 3 тисячі га органічного поля, яке роками не бачило отрути. Рентабельність чистої землі - сотні відсотків. Їхню гірчицю і просо купують до Німеччини, гречку - до Чорногорії… А мали б їсти запашну гречану кашу українські діти. «17 років ці землі без хімії. Ми «вичесали» бур’яни. Після соняшника – пар, ніколи після нього нічого не сіємо. Є три ферми – молочна, свиноферма і відгодівля. Гній вивозимо на поля. Використовуємо виключно українське насіння. Урожайність озимини – 50-51 центнер. От скажіть, нам потрібно 60-80 з хімією? Думаю, що ні. Гречка дає 20 центнерів, гірчиця – 14-15 ц, просо - до 20. Років п’ять тому ми отримали Сертифікати (показує), де написано: «…продукція, земля відповідає стандартам Європейського Союзу».
Ми єдиний навчальний заклад в Україні аграрного спрямування, який має ці Сертифікати. Жодна академія їх не має», - розповідає директор і знизує плечима, - може, ми щось не так робимо?» 100% доцільності Сподіваюся, не існує раціональної людини, яка б заперечувала доцільність органічного землеробства, як одного із шансів для прориву. Є потреба у відтворенні родючості ґрунтів та збереженні навколишнього середовища? Є. Необхідно розвивати сільські території? Безумовно. Треба насищати споживчий ринок здоровою якісною продукцією? Ще й як. А виходити на європейські ринки з конкурентним товаром? Гроші кожному потрібні… Тоді ж чому, коли доходить до діла, ми бачимо приклади одинаків-ентузіастів, що долають чагарі непослідовної державної політики, чиновницької корупції і рейдерського свавілля? …Є земля без отрути, тварини вигодовуються на кормах з чистого поля, господарство рентабельне, продукція приваблива для європейського ринку і вже проклала туди дорогу… А черги з охочих перейняти і розповсюдити досвід не видно. Український парадокс?
Держава не поспішає з підтримкою ентузіастів, але, бодай, не заважала б, якщо їй не до того. Виробникам оrganic food, здобуті позиції утримувати нелегко. Вони вміють працювати на землі, але є ризик програти її спритникам від аграрного бізнесу.
Микола Таркан і його однодумці мріють про здорову землю і здорову націю. Сподіваюся, що їхні мрії нарешті стануть державним пріоритетом і неодмінно втіляться у життя.
Анна Протасова