Є думка, що майбутні війни будуть за воду. А в Охтирці їй не раді. Бо наша вода не та, і не там, де їй місце бути. Дощі, які лилися мов з відра цілий місяць, затопили навіть зазвичай сухі погреби на піщаних ґрунтах. Що вже казати про райони схильні до підтоплення! Там люди і в дворах чобіт не знімають. 

З іншого боку, в цей же час, почалися проблеми і з водопостачанням. З кранів у квартирах полилася каламутна бовтанка.

Саме тому, у сесійній залі 31 травня, акватема прозвучала не раз і не двічі. З подачі Миколи Данилюка, міський голова Ігор Алєксєєв публічно визнав, що погані аналізи питної води таки мали місце і що резервуари обробляли хлором для усунення небезпеки зараження. Наявність потенційної загрози здоров'ю людей підтвердило і звернення санепідеміологів, що згодом з'явилося у пресі. Людей попросили не пити сирої води.

Між тим, водопостачальна організація жодних гріхів за собою не побачила. Так само і влада. Бо винні у підтопленні міста і його наслідках - стихія та особливості місцевого ландшафту. Охтирка стоїть на болоті. І нічого з цим не вдієш, окрім як проводити заходи з меліорації. «Є наміри почати комплекс робіт з водопониження», - повідомив міський голова. Найкраща меліоративна система, кажуть, була в Охтирці в бородаті роки, за Мішечкіна. Але згодом її засипали і замурували. Тепер охтирські калюжі стабільні і нікуди не течуть.

Від тих калюж немає спасу на Гафановича і по Правдинському. Люди прийшли аж на сесію, щоб влада почула про біду підтоплених дворів.

Людей послухали. Але, як сказав міський голова, влада на погоду не впливає. Так само вона не може перестрибнути вище голови, коли йдеться про гроші. Останніх, як відомо, на всі дірки не вистачає. Гроші течуть, а вода, як на диво, стоїть. І у моєму погребі теж. І я не знаю, що з нею робити...

Анна Протасова