2 травня Охтирку відвідали харківські краєзнавці. організатор і керівник групи - Михайло Красиков.

Михайло Красиков - директор Харківської філії Українського етнологічного центру МФЕ ім. М.Рильського НАНУ, директор Етнографічного музею НТУ «ХПІ» «Слобожанські скарби» ім. Гната Хоткевича, доцент кафедри етики, естетики і культури НТУ «ХПІ», доцент філологічних наук.

Харківські краєзнавці - люди різного віку і статусу, люди, яким цікава історія рідного краю - Слобожанщини, і, виходить, Охтирка їм також цікава. Незвідані путі Господні... Нещодавно в Харкові проходили «Слобожанські читання» і Михайло  Красиков запросив мене презентувати свою книгу і розповісти учасникам конференції про Івана Багряного в Охтирці. Це було у квітні. І ось непосидючі слобожанські краєзнавці уже в Охтирці і пан Михайло запрошує мене приєднатись до їхньої подорожі по місту Нашому. З радістю погоджуюсь, і починається ДИВО...

КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

Приєднавшись до туристів, стаю частинкою їхньої групи і сприймаю Охтирку з позиції іногороднього туриста. І ось як це було. Все почалось із музею, хотіла уточнити, що краєзнавчого, але навіщо уточнювати, як ніякого іншого в нас немає. Я зайшла в перший зал, де представлена наша природа, звірі, птахи і картини. Екскурсовод - науковий співробітник музею Юрій Берест. Я не буду переповідати про птахів, ні, не так... Юрій розповідає про зябликів, зозуль, горобців, воронів, круків, бугаїв, снігурів і разом з ним поринаємо в царство пернатих нашої Охтирщини. Якщо візьмусь переповідати всю екскурсію по музею та ще й по місту, то не хватить і газети. Переповім про щось особливе, про щось почуте від екскурсовода і що зацікавило харків'ян.

Тож переходимо в другий зал. Харків'яни уважно слухали про заснування Охтирки, про козацьку сторінку, про гусарів, роздивлялися побутові речі, одяг, взуття наших пращурів і коштовності купців, козацький кунтуш і гусарський мундир, гобелен для імператриці, і місцеві килими - знайдені, врятовані, подаровані. «Охтирка - місто завзятих колекціонерів», - коментує Юрій Михайлович. А які раритети в музейній експозиції! Фаянсова ваза в стилі Ампір, статуетка Дон Кіхота роботи Гот'є...  і останки бивнів мамонта. «Тут ще копать і копать», - підслухала перешіптування харків'ян. В цьому ж залі куточок відомого археолога Михайла Рудинського і відомого письменника Івана Багряного. Юрій Берест так зацікавив туристів археологічними розкопками, Більським та Куземинським городищем, що харків'яни готові були їхати і в Куземин.

Коли мова зайшла про «нашого Багряного», почула «і нашого». Викладач харківського ліцею Раїса Гаєвська розповіла про врятовану «AVE  MARIA» і про «Мадонну». А  Юрій Берест нагадав про Дике Поле, Муравський шлях, кримську Ахтирку, козацькі сотні та фортеці, про кобзарів і особливості слобожанських лірників, про Ворсклу і про охтирських гусарів - «єкатерининський спецназ», які відкривали парад у Парижі, знищили Запорізьку Січ, а останні гусари підтримали білу гвардію.

У третьому залі - гості почули трішки про Майдан, трішки про наших героїв, які загинули в наш час захищаючи Україну. І про героїв минулої війни. Почули про радянський період - трагічний, про колективізацію, голодомор і лихоліття Другої Світової війни, про Олексія Береста, звичайно, і про партизанський рух. Про відоме і маловідоме того страшного періоду.

У виставковому залі діяла виставка, присвячена Тарасу Шевченку. Багато цікавих робіт наших художників привернули увагу гостей. Вони були у захваті від полотен Івана Григоровича Шаповала і солом'яних квітів Тетяни Кравченко. Екскурсія по музею продовжувалась протягом двох годин!

ПІШОХІДНА ЕКСКУРСІЯ ПО МІСТУ

По місту Нашому ми пройшлись від музею до Покровського Собору, проїхались до будинку Багряного, потім поїхали до Успенського Собору, зайшли у двір гімназії. Отже екскурсія по «Музею під відкритим небом», саме так колись називали тодішню Бульварну, а нинішню вулицю Незалежності відбулась від площі до площі. Почали із пам'ятника Шевченку і архітектурних пам'яток, що поряд: «Приватбанк» (будинок священика Миколаївської церкви - Назарєвського), за «Авророю» була колись Миколаївська церква, магазин «Валерия» (будинок купця Паламаренка, внизу були кам'яні підвали, перший поверх - крамниця, другий - помешкання родини ). «А там далі виглядає Будинок Офіцерів (Гостиний Двір). Архітектурні пам'ятки - їх багато...  Далі екскурсанти попрямували в Спасо-Преображенський храм, де їх привітно зустрів о.Ігор, розповів про ікони, про традиції і про життя... Христо-Воздвиженська, Введенська церкви і Покровський Собор - цілий ансамбль святости. В Покровському найбільше всіх, особливо жіноцтво, цікавила чудотворна  Ікона Охтирської Божої Матері. Туристи ходили, роздивлялись, молились, слухали розповідь о.Євгенія і фотографували. Наші храми - наші візитівки!

А потім поїхали на Грабовського, 61, до будинку, в якому народився і жив великий син України - Іван Багряний. Харківські краєзнавці роздивлялись будинок, заходили у двір (з дозволу господині - пані Ірини), прослухали міні-розповідь про Багряного в Охтирці від кореспондента газети і сфотографувались напам'ять.

Далі маршрут по пр.Ушакова, побачили будинок М.Рудинського і виїхали до Зеленого озера. Юрій Михайлович поділився цікавими гусарськими легендами. Далі по вулиці Незалежності «подивіться направо, подивіться наліво»: перша аптека, перший готель, друкарня - перший «Самвидав», Народний Дім, будинок  електростанції, радянська в'язниця, кінотеатр «Ліра», Успенський міст і Успенська площа. Про Успенський храм вийшло так, що «заглянули в минуле і в майбутнє»: історичні факти, перша кам'яна церква, підземелля, Іван Мазепа, Микола Кочет, дзвіниця-башта, Ленін ... На жаль, не було поряд о.Андрія, він би ще додав багато цікавого на своїй території.

Туристи вже зморені і хочуть відпочинку, але ще стільки історій, фактів, легенд. Юрію Бересту хочеться все розповісти, а Михайлу Красикову все хочеться почути й занотувати. «А де ж гімназія?». І крокуємо за керівниками екскурсії до гімназії, а там так зелено і затишно. Розповідь про знаменитих учнів колишньої вище-початкової школи: Якова Щоголіва, Миколи Хвильового, Бориса Антоненка-Давидовича, Івана  Багряного, Миколи Зерова... Гімназія закрита, йдемо до планетарію, роздивляємось, екскурсовод  розповідає, як там було, а ми бачимо, що є. А так хочеться туди зайти, присісти і ... полинути в нічне небо, послухати про зорі, Космос. Та зась!..

Пройшло 5 годин, вже 16.00. Моя екскурсія на цьому закінчилась. А зморені харків'яни рушили своїм транспортом до Юріївського храму, щоб там перепочити. Потім вони побували ще в Свято-Троїцькому монастирі, попали на службу. Їх уже заждалися у Груні. Вони ще й до Остапа Вишні в гостини завітали. В музеї нашого славного гумориста їм також провели цікаву екскурсію.

МИХАЙЛО КРАСИКОВ ПРО ОХТИРКУ

«Вкрай зморені і наповнені враженнями, емоціями, історіями й легендами ми доїхали до Харкова. Біля метро були о 21.30. А з Харкова ми виїхали о 7.30.  Дякувати Богові, що водій не знав, які дороги його чекають  до Охтирки і далі до Груні. Сказав, що більше не поїде. Але я скажу одне, не поїде цей, попросимо іншого, а фанати приїдуть до вас обов'язково. Бо Охтирка нам цікава. По-перше, це колишня Харківщина, і ми вважаємо, що наші міста - побратими. І нас давно «тягнуло» до Охтирки. Тут ми побачили величні  старовинні храми, які автентично збережені і всередині і ззовні, в Харкові таких уже немає. Ми почули про відомих українських письменників і діячів, в монастирі почули своєрідну манеру співу. Наші міста пов'язані з ім'ям Григорія Сковороди. Філософ багато зробив для Харкова і вважав його сьомим оком Бога і вплинув на майбутніх засновників університету Каразіна й Урюпіна. Сковорода бував у Охтирці, про що свідчить його барельєф на стіні краєзнавчого музею. Наступного разу хотілося би більше дізнатись про життя Бориса Антоненка-Давидовича в Охтирці. Ми раді, що побували на батьківщині Івана Багряного, вам не завадило б створити на його садибі літературний музей. І цим потрібно зайнятись терміново. Бо це довгий процес. В Охтирці багато того, що цікавить наших краєзнавців».

P.S. 2 травня в Охтирці планувалась презентація міста Нашого. Та на якомусь рівні вирішили, що нічого у нас показувати і скасували свято. Харків'яни не змінили своїх планів, приїхали. Мабуть приїхали б і інші. Екскурсія того дня вміщала в собі декілька екскурсійних маршрутів. І ще багато чого не показали, не розповіли. Чула, що їх цікавив паровий млин і легенди Куземина, і Скелька, і весілля на Гусинці (!) і Арцибашев. А ще вони не почули про художника  Власовського, а якби у нас діяв художній музей? Тож показувати є що, відпочивати є де. Висновок, місто Наше - цікаве для туристів і фанати приїдуть обов'язково, незважаючи на жахливі дороги, бо всі шляхи ведуть до Охтирки...  В Тростянці відкривають туристичний сезон, а ми що гірші?..

Підготувала Валерія Бакуліна