Хочу подивитися в обличчя людині, яка тягне сміття з власного дому і викидає його на узлісся. Що вона в цей час думає, вгадати важко. Тільки б подивитися. Напевно, це чоловік, бо пара мішків з мокрим курячим пір'ям і дрантям - для жінки ноша заважка. Хоча, жінка може сісти за кермо власного авто і успішно доїхати до лісу. Напевно, так легше чи дешевше, ніж віддати 10 грн. конторі, яка пришле тобі спеціальну автівку під двір? Повторюся, хочу подивитися на цю людину, стараннями якої (яких) наше неоціненне багатство - ліс - загиджене так, що ступити до нього страшно.

Іду вулицею у бік лісу. Майже біля кожного двору метуть і шкребуть. Жодного папірця, жодної, боронь Боже, розбитої пляшки! Хазяїни приватного сектору дбають про своє. Та й перед сусідами треба марку тримати... Ось остання хата. Перехрестя. Об'їзна дорога. І?..

Непристойне звалище починається прямісінько під першим деревом. І з кожним кроком з'являється розуміння, що навколо тебе зовсім не ліс, а суцільний смітник. Що не крок - скло, що не крок - пластик. Хтось пив солодку воду. Пляшку - в кущі. Компанія тішилися міцнішим - хрясь!, і хиже скло вже чекає на необачну жертву. А якщо дитина побіжить і впаде? Про пластиковий пакет вже й говорити не слід, лежить собі безвинно, нікого не чіпає. Та якби ж один!

Знайти відносно чисту ділянку - справа надскладна, практично неможлива. Десь, либонь, заглибившись у хащі, куди на машині не доїдеш, і де незручно розкласти недільне багаття для шашлику...  А в доступній близькості - очей немає куди діти.

Я не навчена лаятися. Але місцеві «чистюлі», що везуть до лісу мішки з непотребом, доведуть до гріха. Прибрало воно, п@дло, в сараї, навело лад після зими чи ремонт у хаті зробило, і волоче під сосни власне г@мно. Справиться з ділом, ручки вмиє, сяде на диван перед телевізором і почне матюкати усіх - від Алєксєєва до Порошенка - за те, що погано керують, крадуть і продають ЙОГО - чесного, мудрого і безвинного громадянина. І зарплата у нього незаслужено мала, і дороги щербаті, і «вообщє дожилися» - ніхто країну не розвиває і сміття не прибирає. Почне патякати про порядок, все ж бо знає - і про економіку, і про політику, і як воювати, і як будувати... Може додати про вселенські змови і підступні плани володарів світу, які сплять і бачать як його - бідного українця - зі світу зжити. З тим ляже спати. А наступного дня, прибере ще в одному сараї, кине пару мішечків (не знаю куди) і повезе відомою дорогою.

Зауважте, не Порошенко, не Яценюк, не котрийсь із «ненажер-олігархів» і не міфічні американці, а хтось із моїх чи ваших, шановні охтирчани, сусідів - пиляє гілку, на якій ми тут сидимо. Бо безкарно можна робити багато такого, на що свідома людина жодного разу не наважиться. Не наважиться й несвідома, якщо це стосуватиметься її особисто чи близьких їй людей. Шановні, ті, кому я би хотіла подивитися у вічі. Ви плюєте за обідом своїм дітям у борщ? Чи, може ви замість килимів вистилаєте хату уживаним туалетним папером? Що, ні? Образилися? Тоді, чому я, мої діти і онуки мають бачити ваші відходи, дихати їхніми випаровуваннями, перебувати під загрозою поранення, потерпати фізично і морально?

Тема безкінечна, але поки що все.

Анна Протасова