11 лютого на позачерговій сесії знову перекраювали міський бюджет. Після прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» та пов'язаного з ним ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» видатки на фінансування підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних закладах були передані з державного до місцевих бюджетів. Як вижити колишнім ПТУ у нових умовах?

Мабуть, почати потрібно з того, що в Охтирці колись були і пед, і мед училища, яких зберегти не вдалося. Дійшла тепер черга до нашого профтехучилища, або, точніше, до державного навчального закладу «Охтирський центр професійно-технічної освіти». ДНЗ довго балансував на межі виживання, не вистачало йому, мабуть, лише останнього поштовху в спину. Саме таким поштовхом виглядає рішення Києва фінансувати заклади ПТО за рахунок «голих і босих» місцевих бюджетів.

Ніхто не сперечається з тим фактом, що будь-яке розформування навчального закладу для міста - велика втрата. Студенти приїжджають з інших населених пунктів, а витрачають гроші у нас, в Охтирці, чим опосередковано поповнюють міський бюджет. Хтось, після завершення навчання, обов'язково залишається жити тут, на новому місці, працює, сплачує податки. Місто росте, розвивається, багатіє.

Звісно, в першу чергу, зберегти ПТУ хочуть його учні та педколектив. Але й влада також двома руками за: і місцева, і обласна, і київська. От тільки грошей ні у кого немає.

Керівник центру ПТО Коритник Є.П. наполягає на тому, що якщо законом прописано фінансування з місцевого бюджету, охтирські депутати повинні підкоритися й заплатити (прийняти відповідне рішення міської ради).  На жаль, це не вся правда. Завжди існує інший «непопулярний» вихід. Навчальний заклад або фінансують, або... закривають.

Діти, студенти, молоді педагоги можуть цього не розуміти. Але Євгенія Панасівна - досвідчений політик. Нагадаємо, що на останніх виборах громада обрала освітянку депутатом облради (присягу правда вона складати не стала, пропустивши вперед іншу людину, ну то таке...)

Як сьогодні можна добитися від влади потрібного освітянам рішення? Писати листи і чекати? Ні!  Потрібно «тиснути»,  привертати увагу громади до проблеми, залучати ЗМІ. Все це і зробили працівники центру ПТО.

Завдяки енергійності Коритник Є.П. та згуртованості колективу ДНЗ боротьба йшла не тільки на місцевому і обласному, але й республіканському рівні. Після акції протесту працівників ПТО у Києві, позиція нижчих гілок влади суттєво змінилася.

Здається, що «з гори» спустили надважливе рішення - ПТО поки що зберегти. Яким чином, де брати фінансування, як вирішувати проблеми - це вже деталі. Вони також дуже важливі, але якщо є бажання допомагати, ресурси завжди знаходяться.

Суми враз пообіцяли надати 900 тис. на ПТО. Охтирські міські депутати повіривши сумчанам, навіть попереду облради, підкріпили бажане рішення своїм голосуванням. Несподіванок на даному етапі не відбулось. Рішення сесії Сумської обласної ради від 29.01.2016 про виділення грошей на утримання ДНЗ «Охтирський центр ПТО» проголосували також успішно.

Ситуація нібито уляглася, усі більш-менш заспокоїлися. Київ перестав скубти Суми. Це добра? Авжеж! Мер Охтирки Алєксєєв І.Ю. зберіг ПТО, без банкротування місцевої казни (про те що Суми надурять з виплатою обіцяного ніхто навіть не уявляв!). Знову ж таки один позитив.

Коритник Є.О. захистила свій заклад. Усі плани (якщо вони були) викинути з крісла незручного керівника центру ПТО тепер уявлялися ефемерними. Бо спільнота ДНЗ успішно спробувавши захищати свої права, навряд чи відмовиться від такого дієвого методу у подальшому.

Про те, що центр ПТО для Охтирки збережений, додатково свідчить риторика політиків, яка суттєво змінилася. Тепер ніхто не каже «треба щось думати», навпаки, один поперед одного міські депутати закликають колег голосувати тільки «ЗА». З подібної зміни у суспільстві відразу вирішили здобути «бонуси» сумчани. Перший заступник облдержадміністрації Олександр Олексійович Марченко, який сам готував рішення щодо фінансування ПТО (те саме від 29.01.2016), і на яке розрахували в Охтирці, різко прозрів. Мабуть, дуже жирний шматок захотілося лишити в Сумах, а не розривати по районам.

На позачергове засідання Охтирської міської ради він прибув особисто, узявши з собою заступника голови облради Анатолія Яковича Ричкаля та директора департаменту фінансів ОДА Олену Геннадіївну Батраченко.

З трибуни Марченко почав агітувати охтирських обранців віддати 1,6 млн. грн. з міської казни на утримання ПТО. Управлінець раз по раз нагадував, що Охтирка скоро отримає кучу мільйонів на завершення будівництва лікарні. Складалося враження що ці два різних об'єкта - центр ПТО і ЦРЛ якимось чином між собою пов'язані, при чому дуже тісно. На обуренні репліки з залу Марченко старався не реагувати. Говорив він тихо. Всі пояснення давав дуже виважено, використовуючи багато «бюрократизмів».

На питання, чому незважаючи на діюче рішення облради платити за ПТО повинні ми, а не Суми, чиновник повідомив, що рішення облради скоро відмінять. Ймовірніше за все приводом стане те, що документ готували поспіхом і він не пройшов необхідного обговорення на депутатській комісії. Ну а справжньою причиною є (на думку обласного чиновника) потенціал Охтирки самій винайти потрібні кошти, внаслідок запровадженого механізму децентралізації. Очікується, що додатково до Охтирського бюджету надійдуть близько 20 млн. грн. Причина шаленого стрибка доходів  криється в тому, що охтирчани не стали чекати, коли приймуть державний та обласний бюджет. Тому важливі зміни, що відбулися у країні, ними не були враховані. Згодом депутати усі ці «приховані» кошти побачать у міській казні.

Стосовно подальшого майбутнього закладів ПТО Марченко О.О. пообіцяв, що область має наміри забезпечити фінансування ДНЗ зі свого бюджету. Отож, шанси зберегти Охтирський центр профтехосвіти дуже високі. До кінця поточного року Сумам потрібно буде відшукати «зайвих» 10 млн. - що є цілком посильним завданням для обласного центру. Але гарантувати будь що, управлінець відмовився.

Охтирським депутатам не лишили вибору. З одного боку «тиснули» діти та їхні педагоги, що на чолі з Євгенією Коритник, прийшли на сесію, з другого боку - перший заступник ОДА, який обіцяв уже з 1 березня всі витрати ПТО узяти на себе. До хеппі-енду не вистачає «трішечки» - 1,6 млн.грн. Дадуть охтирські обранці потрібну суму з міської казни - навчальний заклад продовжить своє існування, і вірогідно в подальшому буде годуватися з обласного бюджету. А не дадуть - майже врятований спільними зусиллями ДНЗ піде з-за «безвідповідальних місцевих депутатів» на дно.

Не дивно, що в таких умовах, усі одностайно проголосувати «ЗА». Подібний розвиток подій, звісно, передбачали сумчани, які, таким чином, зекономили солідну суму для обласного бюджету. Присутні в залі представники центру ПТО, хоча й отримали те, що просили (гроші) виходили з міськради все рівно невдоволеними. Бо стали свідками того, як міські депутати не хотіли ці гроші їм виділяти.  

Сумно, що запрошені на засідання ради охтирчани дивувалися, навіщо депутати витратили стільки часу на «пусті» суперечки та балачки. Здавалося, що гостям взагалі байдуже, звідкіля підуть кошти на ПТО - з обласного, міського чи якогось іншого бюджету. Головне щоб тільки прийшла власна зарплатня.

Дарма. Навіть разові виплати таких розмірів вкрай обтяжливі для охтирського бюджету. Якщо весь тягар фінансування ляже на Охтирку, заклад швидко припинить своє існування, по цілком об'єктивним причинам. Невже цього не розуміють працівники ПТО? Досвід, як закривати навчальні заклади наші депутати накопичили гарний.

Сьогодні центр ПТО доволі масштабний проект. Це не тільки Охтирський, але ще й Тростянецький та Великописарівський підрозділи. Питання щодо   доцільності фінансування об'єктів, які розташовані на території інших громад за рахунок охтирчан піднімали депутати Олег Васильович Погорєлов та Микола Миколайович Данилюк. Потрібно думати наперед, що робити, якщо Суми не дадуть гроші знову. Охтирська «копилка» не бездонна.

Пропозиція дольового утримання, чи повернення коштів шляхом механізму субвенцій від сусідів до Охтирки виглядає цілком логічною. Також незрозуміло, чому податки з зарплатні (яку заплатили за рахунок охтирчан) працівникам ПТО у тому ж Тростянці, чи Писарівці не повертаються в наш бюджет.

Сьогодні освітяни мріють, щоб київські законотворці відновили державне фінансування закладів ПТО. Але якщо відкинути мрії, а подумати прагматично можна уявити вірогідний розвиток ситуації.

Як тільки, протестні настрої  ущухнуть, не тільки Київ, але й обласні центри, спробують перекласти відповідальність за ПТО на місцеві осередки влади. Навіть за самими оптимістичними прогнозами для Отирки - це непід'ємна ноша. Якщо місту прийдеться утримувати Охтирський центр професійно-технічної освіти за власний кошт, то до питання мінімізації витрат все рівно прийдеться повертатися.

Андрій Міхєєв