Заморившись ходити установами в пошуках справедливості, Анна Іванівна Толстихіна звернулась до редакції газети «Город А». Жінка побажала оприлюднити свою непросту життєву історію, яка, як вона каже, триває вже 8 років. В основі конфлікту - земля. Клаптик, менше 2 метрів, яким би вона хотіла ходити до власної хати.

Розповідаючи про сусідів, чиновників і службовців, жінка застосовує популярну нині лексику - «корупція», «мафія» і таке інше, - бо, наболіло, як видно.

Ми тут подаємо її розповідь у адаптованому варіанті і підкреслюємо, що кожен фігурант змальованих подій може висловитися з приводу порушеної теми і оприлюднити своє бачення спірної історії.

Ітак... Людина у розпачі, людина звернулась до редакції. Анна Іванівна Толстихіна бореться за свої права і запитує: «Де ж справедливість?». Свою життєву драму вона змальовує як тривале, заплутане і безплідне спілкування з державними та місцевими установами різного профілю і гатунку:

«2006-го року я придбала частину будинку по вулиці Петровського, 4. Два роки там не жила. 2008-го вирішила приватизувати клаптик землі під будинком, 1,5 сотки з виходом на вулицю. Але виявилось, що на мою землю претендують сусіди з будинку по вулиці Київській, 24, що межує з моїм володінням. За два попередні роки вони збудували цегляний гараж, замість дерев'яного, який стояв зовсім у іншому місці. Тепер цей гараж стоїть якраз на моїй межі, і зробили паркан впритул до мого будинку, і вхід через вул. Петровського. Я вимушена була викликати комісію по земельних спорах. Комісія приходила тричі. Висновки є, але всі вони суперечливі: наявність спільної хвіртки генеральним планом по вул.Петровського 4/2 - не передбачається, а по вул.Київській, 24 - передбачається. Але ж у моєму технічному паспорті зазначений мій вхід - 1,9 м.

Начальник управління земельних ресурсів Арєхов М.М. відміряв мені 50 см, тепер у мене такий вхід-вихід. У нашому будинку за адресою вул.Петровського, 4 (вхід з іншої сторони) перехід з дому на кухню закритий на замок, оскільки комісія нічого не вирішила.

Після цього я звернулась в архітектуру і прокуратуру. Але скрізь чула однакову відповідь: «Якщо комісія нічого не вирішила, звертайтесь до суду». Поки я збирала гроші, необхідні на подання скарги, документи з замірами зникли, бо вони були у фірмі, яка перестала існувати, а документи залишились у Арєхова М.М. Мій адвокат Басанець І.Н. зробив запит на ці документи, але Арєхов їх не видав, мовляв вони на розробці в міськраді. Хоча в акті для погодження меж записано, згідно рішення міської ради від 14.03.2009. Акт підписаний всіма сусідами, крім Бєлякової С.В.

7.10.2013 я знову звернулась до суду. Суддею призначили Кудіна. Я вважала, що суд повинен розібратись у даній справі, вивчити всі необхідні матеріали, виїхати на місце і прийняти справедливе рішення. Суддя дійсно виїжджав на місце і побачив усе. Це нерівна межа, де побудовані гаражі і плюс 50 см від кута будинку. А це не відповідає санітарним нормам. До рішення справи суддя пішов у відпустку на 1 місяць. А за цей час сусіди додатково захопили 80 см по вул. Петровського. Бєляковій віддали землю під моїми вікнами без мого відому і підпису. Суддя відмовив у проведенні експертизи, щоб встановити істину, а саме, чи був самозахват землі?!.

22.01.2014  я знову подаю заяву на дозвіл технічної документації. Арєхов затримав мою заяву до 24.03.2014. А Бєлякова зробила документи раніше від мене і без мого підпису.

Чотири рази я була на прийомі у міського голови І.Ю.Алєксєєва, розповіла свою історію. Ігор Юрійович особисто виходив на місце двічі і сказав: «Подумаємо. Звертайтесь до суду». У результаті підтримав позицію Арєхова-Бєлякової.

Тепер Вінниченко М.Г., у якого я купила частину будинку, відремонтував другу половину, зробили техпаспорт, державний акт на землю без мого відома і мого підпису, незважаючи на те, що я прописана в цьому будинку з 2010-го року і постійно тут проживаю.

Звідси випливає, що ... (тут мова йде про мафію, корупцію, продажність, прим. кор-та). Суд порушив мої права, не вивчив моєї справи, а за півроку було 9 засідань, і вирішив мені відмовити. Таке рішення унеможливлює нормальне проживання, бо вхід у мій двір тільки 40 см, навіть хвіртку повністю не можу відкрити. Де ж справедливість?».

А.І. Толстихіна подавала скарги у суди вищої інстанції, але скрізь їй відмовили, посилаючись на рішення міськрайонного суду. Ми друкуємо звернення Толстихіної, бо не маємо підстав відмовити людині у доступі до публічного майданчику і праві бути почутою. Кореспондент газети виходила на місце проживання Анни Іванівни, сфотографувала спірну межу і передивилась цілий стос паперів, у т.ч. договір купівлі-продажу, будинкову книгу і технічний паспорт. Анна Іванівна хоче, щоб їй повернули невеличкий шматок землі, що слугує входом у належне їй помешкання.

Валерія Бакуліна