6.02.2016 року  на 80-ому році життя перестало битися серце Олександра Івановича Галкіна. Можна сказати, це сталося несподівано, але сталося. І ця стаття - присвята нашому великому українцеві. Саме таким залишиться він у нашій пам'яті.

Олександр Галкін - багатоликий, багатогранний. Він - поет, письменник, журналіст, публіцист, педагог, історик, краєзнавець, артист. У кожній із названих сфер життя і творчості  він залишив помітний слід. Коротка біографія:

1.09.1935 народився на хуторі Бузовка (с. Розсохувате, Охтирський район);
1952 р. - закінчив Розсохуватську семирічку; 
1954 р. - закінчив топографічні курси у Києві;
1954 -58р.р. - служба в армії, м. Рибінськ;
1959 р. - одружився з Людмилою і повернувся до Охтирки;
1962 р. - закінчив 10-й клас вечірньої школи робітничої молоді;
1963 р - вступив до Сумського педінституту;
1959-65 р.р. - працює ливарником на заводі «Промзв'язок»;
1965 р. - перевівся до Харківського державного університету;
З 1965 року  - викладацька робота;
1966 - 1968 р.р. - зав.клубом швейної фабрики;
1968 - 70 р.р. - зав. клубом заводу «Сільгоспмаш»;
1977 - 79 р.р. - директор Будинку Вчителя;
1979 - 80 р.р. - директор РБК;
1979 - 2002 р.р. - директор Охтирського краєзнавчого музею;
2002 - 2016 р.р - творча та дослідницька діяльність;

За сухими цифрами можна побачити, яке бурхливе, яскраве, насичене життя було у Олександра Івановича. Його трудовий стаж - 50 років. А творчий шлях починається з дитинства. Почав складати вірші ще в школі. Мріяв бути кінорежисером чи актором. Можна сказати, що життя Олександра Галкіна вдалося, бо займався своєю справою. З під його пера вийшло багато творів про Охтирщину та особистостей рідного краю. Ми дізналися більше і точніше про наше місто завдяки дослідницьким пошукам Олександра Івановича, так званим «історичним розвідкам». Він відкрив охтирчанам  забуті імена відомих людей міста Нашого - Євфалія Хатаєва, Іван Багряний, Петро Білинник і багато інших. 
На сцені Олександр Галкін - прекрасний актор і конферансьє, в музеї - невгамовний дослідник і турботливий директор. Насичену творчу діяльність Олександр Іванович поєднував із піклуванням за родиною, разом з дружиною виховали прекрасних дітей та онуків.

Іще одне, останні роки свого життя Олександр Іванович провів у інвалідному візку, весь час перебував у замкненому просторі, в чотирьох стінах своєї квартири, але він ніколи не скиглив і не скаржився, а, навпаки, підбадьорював і розповідав свої історії, допомагав словом, тримав руку на пульсі громадського і політичного життя Охтирки, України, був на зв'язку із українською діаспорою, писав вірші, прозу, дослідження, друкувався. Знаю, що писав роман про наше дитмістечко.  

Олександр Галкін - член Національної спілки журналістів України,  Слобожанської спілки письменників-краєзнавців та член Фундації ім.Івана Багряного.  Ім'я Олександра Галкіна і його твори відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Олександра Івановича знають і шанують українці Америки, Канади та Австралії. Він є одним із засновників Народного РУХу України на Охтирщині. Тож, до його кипучої діяльності в царині театру, літератури, краєзнавства мусимо віддати належне патріотизму і громадянській позиції. Олександр Іванович ніколи не мовчав, завжди висловлював свою особисту думку, за що платив своїм здоров'ям. Одна із його перших статей про великого українця Івана Багряного називалась «Зірки свого шляху не змінюють». Сьогодні ці слова ми можемо сказати про життєвий шлях Олександра Галкіна. Він залишиться прикладом борця, творця і просто Людини з великої  літери. Тепер він також став нашою зіркою.  

Валерія Бакуліна