«І повіє огонь новий з Холодного Яру» |
Автор В.Бакуліна | |
30.04.2015 г. | |
«Свобода не дається без зусиль і боротьби. Це найвища цінність для людини і нації, яка творить свою героїчну історію і виборює своє право на гідне життя».( Андрій Білецький, звернення командира добровольчого полку «АЗОВ» до українського народу). 25-26 квітня у Чигирині пройшли урочистості, присвячені вшануванню героїв Холодного Яру. На патріотичному заході побували четверо охтирчан в складі Сумської делегації. Ми вирушили в славний козацький край – легендарний Холодний Яр. Тут розгорялось полум’я Гайдамаччини на чолі з Гонтою та Залізняком, у цій землі знайшов свій останній спочинок гетьман Богдан Хмельницький. Ці події описував Тарас Шевченко. Новий вогонь з Холодного Яру повіяв у 1918 році, коли місцеве населення повстало проти більшовиків. Оплотом повстанців став Мотронинський Свято-Троїцький монастир. Боротьбу за незалежність України очолили брати Чучупаки з села Мельники. Першим організатором і отаманом був 25-річний сільський вчитель Василь Чучупака. У 1919 році утворилась Холодноярська республіка, яка контролювала понад 25 навколишніх сіл та мала 15-тисячну армію. Понад 300 козаків полягли в бою з будьонівцями в 1920 році. Холодноярська республіка була останнім фортпостом незалежності і непокори загарбників. На згадки про ці повстання в Холодному Яру радянська влада наклала цілковиту заборону. Та пам'ять про героїв заборонити неможливо. Про історію боротьби за волю України на Черкащині розповідають у своїх творах Юрій Горліс-Горський, Роман Коваль, Василь Шкляр. ПРОГРАМА КОЗАЦЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ Боротьба за волю України продовжується. Україна знову в небезпеці. Війна триває попри оголошене перемир’я. Щоб підтримати бойовий дух українських воїнів на Сході і вшанувати пам'ять героїв Холодного Яру 25 квітня в Чигирин з’їхалась когорта патріотів з усіх куточків України. Урочистості продовжувались впродовж двох днів. Програма козацького фестивалю була вкрай насичена та різнопланова. Розписана по годинам з ранку до вечора.
25 КВІТНЯ – Богданова гора, бастіон Дорошенка. Молебень
Патріарха Філарета, освячення прапорів та зброї.
26 КВІТНЯ – с.Мельники, урочистий мітинг, вшанування
Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупаки та його козаків. УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ Впродовж двох днів в Чигирині акумулювався справжній ДУХ України. Люди у вишиванках і в камуфляжах, в автентичному одязі воїнів УПА, козацьких мештах. Тут відчуваєш хто ти є насправді, а ще те, що Україна в небезпеці. Дуже багато молоді. І дуже багато прапорів: жовто-блакитних і червоно- чорних, чорних холодноярських, на яких написано «Воля України – або смерть!», всеукраїнського об’єднання «Свобода», прапори добровольчих батальйонів: «Азов», «Правий сектор», «Карпатська Січ», прапори з Майдану з назвами різних міст України, був прапор з Горлівки і грузинський прапор, прапори, прошиті кулями і обпалені війною. Мальовнича природа, сонячний день, історичні пам’ятки, цікаві люди, корисні знайомства. Враження просто зашкалювали. Чигирин – це свята земля України, силу духу та велич народу відчуваєш, стоячи на Богдановій горі, а поряд вояки УПА і молодь у вишиванках. Тут дарували український бестселер «Чорний ворон.Залишенець».
Головна подія –
молебень за Україну провів, яку провів святійший патріарх Української церкви
Філарет. Зі зверненнями до народу звернулись командири батальйонів та
добровольчих угрупувань: «Азов», «Легіон Свобода», «Карпатська Січ», «Полтава»,
«Правий Сектор», «Айдар», «Золоті ворота».
Потім дійство перенеслось на стадіон. Тут поєдналася
патріотично – мистецька частина фестивалю. ОЛЕГ ТЯГНИБОК знайомився з
патріотами безпосередньо на стадіоні, поділився своїми думками, вислухав людей
і дізнався, що відбувається в регіонах, а потім звернувся до присутніх зі
сцени. До охтирчан підходив депутат – фронтовик АРТЕМ СЕМЕНІХІН, поцікавився
нашими новинами, проінформував про настрої на Сході. БОРОТЬБА ТРИВАЄ ІВАН ПОПОВИЧ, м.Львів – директор музею «КРИЇВКА УПА». Криївка знаходиться в селі Басівка, що на Львівщині, тут був останній бій УПА з КДБ 16 серпня 1955 року. Іван Попович приїхав на фестиваль у автентичній формі вояка УПА. Він розповів, як працює їхній музей, про виховання патріотизму, про знайомство зі справжніми «криївцями», як от зі Владимирою Кулик, яка брала участь в останньому бою, була поранена, відбула в радянському концтаборі і повернулася в рідний Львів. Іван Попович висловив свою думку щодо українського патріотизму: «Рух Опору почався на Львівщині, поступово піднявся по всій Україні. На Холодноярській землі повстання проти радянської влади піднялося в 20-х роках. А сьогодні вже вшановуємо тут героїв героїв-повстанців минулого сторіччя». НАТАЛЯ ЛЕБЕДЕНКО, редактор газети «Чигиринські вісті», розповіла про щорічні подібні заходи в Чигирині. Нинішній – вже 20-й раз! Пані Наталя розповіла легенди про Чигирин, походження назви місцевості Холодний ЯР, про історичні постаті козацької пори, про ДИКЕ ПОЛЕ і навколишню природу. ВОЛОДИМИР КАРАТАШ, син Михайла., Кіровоград. Чоловікові вже 90, але він ще нівроку. Разом з молоддю піднімався на Богданову гору, пам'ятає подробиці повстання в концтаборі КІНГІР, пише книги про визвольну боротьбу українців, асистує фільми. МИКУШ ВІТАЛІЙ та СЕРГІЙ, смт.ЛІТИН, ВІННИЧИНА. Батько й син приїхали зі своїм прапором «Іван Богун – то наш батько», - кажуть вінничани. Аня, Антон, Іринка живуть на хуторі Буда, де розташоване екопоселення . Розповіли про причини «втечі з Києва в природу». На фестивалі продавали натуральну каву з прянощами: «Кава то ритуал, спілкування, розмови…». Жінки з добровольчого об’єднання «Наш батальйон» пригощали смаколиками за вільні ціни. Зібрані кошти будуть направлені на допомогу нашим бійцям. Бійців годували на польовій кухні, а гості пригощались тим, що пропонували організатори. Незважаючи, на великий наплив людей, було чисто, відчувалась культура поведінки. Наметове містечко розкинулось за стадіоном, неподалік р. Тясмин. На другий день фестиваль перемістився в село Мельники, Мотронинський монастир та на хутір Буда.
А ми,представники Сумщини відправились додому, наповнені
враженнями та духом славного козацтва. Підготувала Валерія Бакуліна. Охтирка-Чигирин-Охтирка.
|