Майстер "порожньої руки" |
Автор Газета "Город А" | |
08.04.2014 г. | |
Викладач фізичного виховання в загальноосвітній школі № 1, майстер спорту міжнародного класу, президент громадської організації «Охтирська асоціація карате» - і все це наш земляк В'ячеслав Копил. А з чого ж усе починалося? Ось що нам розповів про це сам спортсмен: - Спочатку, ще в дошкільному віці, я почав займатися дзюдо. Але потім через травму пропустив багато тренувань і відстав від інших хлопців. Тож, коли мені виповнилося 10 років,вирішив зайнятися карате (до речі, з японської назва цього бойового мистецтва перекладається як "порожня рука"). Займалися ми тоді у приміщенні палацу культури заводу "Нафтопроммаш", а моїм першим тренером став Олександр Пантюх. Згадую, дисципліна в нас була дуже жорстка. Наприклад, за порушення стойки можна було "схлопотати" сто віджимань від підлоги.Але я вдячний тренеру саме за те, що він навчив мене викладатися і працювати до кінця. Потім я працював з педагогами Олександром Тітєнковим та В'ячеславом Нестеренком, яким теж дуже вдячний. - А коли прийшли перші спортивні успіхи? - Ще у шкільні роки я не раз ставав переможцем та призером обласних змагань, а в 16 років став чемпіоном України. Потім прийшов час вступати до вищого навчального закладу. - І, звичайно ж,на факультет фізичного виховання? - Як це не дивно,ні. Спочатку я вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки. Закінчив його за фахом "інженер автоматизованих систем з керування виробництвом", а вже потім навчався у магістратурі державної академії фізичної культури. В університетські роки я й надалі активно займався спортом. Зокрема очолював команду з карате, яка регулярно вигравала різноманітні спартакіади. Саме в студентські роки я став спочатку кандидатом у майстри, а потім і майстром спорту, а вже згодом, 2011 року, майстром спорту міжнародного класу. У Харкові розпочав і свою тренерську діяльність, яку потім продовжив в Охтирці. З 2010 року веду спортивну секцію карате при школі № 1. - Якому стилю карате навчаєте? - Шотокан. Саме цей стиль вважається найбільш масовим та поширеним у сучасному світі. Створив його свого часу легендарний каратека Гітін Фунакосі. Шотокану притаманні низькі стійки, елементи боротьби, поєдинки переважно на дальній дистанції. - Як проходять ваші тренування? - Спочатку ми шикуємося. Далі відбувається доволі тривала розминка - біг, гімнастичні вправи, розтяжка. Потім проходить повторення вже вивчених прийомів та їх комбінацій і вивчення нових. Важливо, що одні тренування присвячуються,насамперед, ката, а інші - куміте. - А що це таке? - Ката (в перекладі з японської "метод, спосіб, форма") - це свого роду демонстрація техніки в уявному поєдинку. Куміте ("союз рук") - спаринг,тобто, двобій. Йдеться про дві різні грані карате. З ката й куміте навіть змагання проводяться окремо, відповідно й підготовчі вправи до них теж дуже відрізняються. - Бачу, Ви дуже любите цей вид спорту. А в змаганнях І досі берете участь? - Карате для мене- улюблена справа і фактично спосіб життя. Що ж до змагань, то, наприклад, минулого року я їздив на першість світу в Токіо і посів там п'яте місце у командному куміте. - Мабуть, Вашим учням теж є чим похвалитися? - Наведу один лише приклад: наприкінці березня 15 моїх вихованців брали участь у відкритому чемпіонаті Харківщини і завоювали 17 нагород. З них перші місця здобули Федір Яковенко (наймолодший учасник), Владислава Якименко, Владислав Марченко, Дмитро Титаренко та Дмитро Кучер. I все це при тому, що юні охтирчани займаються у доволі скромному спортзалі школи № 1. А якби для них були створені кращі умови?! Віктор Гаман |