На голому ентузіазмі |
Автор Газета "Город А" | |
11.03.2014 г. | |
Охтирчанам не потрібно особливо представляти Юрія Меєровича. Дійсно, він - відомий у недалекому минулому спортсмен, старший тренер-викладач відділення дзюдо міської дитячо-юнацької спортивної школи, депутат обласної ради, нарешті просто шанована в місті людина. І цілком закономірно, що нашу розмову з Юрієм Михайловичем ми почали саме із спортивних питань. - Як би Ви оцінили рівень розвитку в Охтирці фізкультури та масового спорту? - Він вкрай низький, можна сказати, критичний. І причини цього мають, у тому числі,організаційний характер. - Про що саме йдеться? - Свого часу на загальнодержавному рівні було створене об'єднане міністерство освіти, молоді і спорту. Але експеримент цей виявився невдалим. Освітяни не змогли як слід керувати спортом та й фінансувався він за залишковим принципом. В результаті міністерство розділили на два окремих - освіти та молоді і спорту. Відповідно два окремих відділи тепер є й на обласному рівні. А от у нас в Охтирці молодь і спорт як були, так поки що і залишаються під управлінням відділу освіти. На мою думку, їх таки варто розділити, а в ідеалі має бути окремий відділ спорту. - Наскільки сприяє розвитку спорту міська влада? - У вкрай недостатній мірі! Цьому розвитку сприяє скоріше те ж НГВУ "Охтирканафтогаз",проводячи футбольні кубки пам'яті Романа Рапія та інші змагання. Хотілося б,аби й наше міське керівництво долучалося до подібних ініціатив. Втім, чесно кажучи, й нафтовики могли б робити більші кроки назустріч спортсменам та фізкультурникам. Наприклад, всім відомо, що стадіон "Нафтовик"задіяний по суті якихось два тижні на рік (домашні футбольні матчі, День нафтовика та випускний вечір). Між тим, нашим юним легкоатлетам не завжди буває легко туди потрапити для тренувань: стадіон - бо відомчий! Часто хлопці та дівчата тренуються просто в лісі. І тим не менше вони їздять на змагання та ще й перемагати примудряються. - До речі, що скажете про фінансове та матеріально-технічне забезпечення фізкультурно-спортивної сфери? - Ви ж самі все бачите. Наш зал для дзюдо маленький і тісний, мати-татамі старі, їх ми намагаємося зайвий раз не чіпати. Що ж до інших видів спорту, то ситуація як мінімум не краща. Ну а фінансування... Зарплати в наших тренерів просто мізерні. Працюють вони, як то кажуть, на голому ентузіазмі, а ще за рахунок підробіток у вільний від основної роботи час. А ще нашим дітям-учасникам змагань повинні компенсувати плату за проїзд на ці змагання. Кошти ці традиційно затримують. Але якщо колись термін затримки становив 1-2 місяці, то зараз нам заборгували вже... з квітня минулого року. - А що у нас із спортом для дорослих? - Тут все,мабуть, ще гірше, ніж у дітей. Не секрет, що деякі школи міста донедавна надавали власні спортзали для волейбольних секцій та матчів. Але потім за наказом згори на цьому вирішили заробляти і "заломили" такі суми за орендну плату,тепло й світло, що для людей (які, між іншим, нерідко туди й з дітьми приходили) це стало фактично "червоним світлом". То що ж їм тепер -йти пити горілку та пиво?! Так у нас цього "добра" й без того вистачає. І насамкінець я б з вашого дозволу хотів дещо сказати про політичну ситуацію в країні та місті. - Будь ласка! - По-перше й на жаль, політична нестабільність шкодить і спорту: наприклад, були скасовані деякі важливі змагання з дзюдо у Києві та Донецьку. Далі, я проти будь-якої війни та за дружбу з усіма нашими сусідами. Вважаю, не потрібно допускати перегибів у мовній політиці. Також зазначу, що я, як і раніше, залишаюся в Партії регіонів, а на майбутніх виборах міського голови голосуватиму за людину,яка робитиме щось конкретне для нашого міста. Що ж, проти такої позиції важко щось заперечити. Віктор Гаман |