Красуня наша Ворскла |
Автор Газета "Лидер" | |
26.04.2011 г. | |
Ворскла... Одна з найкрасивіших річок Лівобережної України. Взявши розгін непомітним джерельцем-струмочком зі схилу крейдяної Бєлгородської височини, вона упродовж 420 км чистим сріблястим потоком перетинає Сумщину та Полтавщину і несе свої прозорі води у величний Дніпро. Як і він, пам'ятає Ворскла на своїх берегах поселення древніх аріїв, скіфів, слов'ян. Приваблювало їх привілля цих місць, предковічні ліси вздовж заплави, багаті на рибу водойми. Залишки стародавніх поселень часто зустрічаються в межах нашого краю, бо тут колись проходив бойовий кордон з кочовим печенізьким станом. За Ворсклу навіть печеніги боялися ходити, хоч і знали, що у Поворсклянському краї справжній рай: високі сосни і розложисті дуби оточують береги, відбиваючи у воді свої розкішні крони, «плакучі» іви, схиливши свої віти до прохолодних струменів, купають у них свої коси. В заводях - буйне цвітіння водяних лілій. В прибережних очеретах чутно спів водяних птахів. І над всім цим - ласкаве сонце, смолисті аромати сосняків, пряність квітучих лугових трав... Ворскла... Тихоплинна і прозора. Недарма, мабуть, побутує у Поворсклі (та й за ним!) давня легенда про походження назви річки - «Ворскло», «Ворскла». Начебто Петро 1 упустив у воду підзорну трубу і не зміг дістати, певно було глибоко, тож, розсердившись, вигукнув «Вор скла!». Відтоді, мовляв, і назва «Ворскла». Але легенда ця молода порівняно з першою літописною згадкою. Слово «Ворскла» зустрічається в Іпат'ївському списку «Начальной летописи» під 1174 роком: «... того же лета Игорь Святославович совокупи полки свои и еха в поле за Ворсклым и стрете половцы иже тут ловя языки...» Наша красуня Ворскла оспівана і народом в билинах та піснях. її змалював у своїх творах наш земляк - лірик XIX ст. Яків Щоголєв -«Кришталеве Ворскло, луками повите...» І, немов, сьогодні, писано: .. .А бір стоїть, як і стояв, Малював річку на своїх полотнах відомий український художник-пейзажист П. С. Левченко. Мелодії жителів її берегів звучать в операх «Наталка-Полтавка» і «Сорочинський ярмарок», в піснях, написаних на вірші нашого земляка Платона Воронька. Багато славних синів і дочок народилося в нашому поворсклянському краї. Серед них - відомий поет-демократ Павло Грабовський, поетеса і громадська діячка Олександра Сулима-Блохин, відомі всьому світові співаки Єлизавета Петренко та Петро Білин-ник, прославлений партизан Сидір Ковпак, десятки Героїв Радянського Союзу, вчених. Щедре Приворскля і дарами природи. У верхів'ях виробляється цемент, в нашому краї - цегла, а нині ще й нафта з газом, в Опішні - керамічні вироби, відомі далеко за межами України. 75 кілометрів ріки припадає на наш район. Тут Ворскла приймає маленьки річечки - Рябину, Веселу Гусинку, Олешню, Охтирку, Хухру і становиться повноводнішою і глибшою. Біля климентового мосту і буймерівського будинку відпочинку глибина в окремих місцях сягає десятки метрів. Ворсклу люблять не лише мешканці нашого району, а й всієї України і подальші. Але її треба не тільки любити, але й дбати про неї: не рубати дерева на її берегах, не справляти стічні води в її притоки. Не мити власний транспорт на її берегах, не смітити. А якби ще розчистити протоки і стариці, яких так багато в течії ріки в межах нашого району, то вона б віддячила сторицею: рибні багатства відновилися б в колишніх обсягах, зелена краса її берегів стала б ще пишнішою і сама вона возвеличнішала б і була б ще улюбленішою. Олександр ГАЛКІН, краєзнавець |