| Катерина Квітчаста |
| Автор Редактор | |
| 15.01.2005 г. | |
|
КВІТИ БІЛЯ ЧИСТОЇ ВОРСКЛИ Чужеземці завжди полюбляли наші неповторні краї. Захоплюючи їх, вони часто давали їм свої назви, прагнучи привласнити наші багатства. Так з'явилася на карті “Охтирка” - від назви річки Охтирка, що тюрською мовою означає “лінива річка” або “річка, що тече повільно ” чи “річка, яка нікуди не тече”. Назва “Ворскла” означає “біла річка”: ця річка бере початок з крейдяних гір. “Я читаю життя, прихилившись до шепоту річки. В тихім русі води зберігається берег і вічність.” І перші поселення понад Ворсклою називалися білими. Але душа Сумщини, як і всієї України, залишається нашою. Перше, що впадає в око, коли знайомишся з Квітчастою, це різнобічність обдарування. Дві музи - мелодія і слово - злилися в душі цієї людини. А згодом повністю розквітнув її поетичний та піснетворний талант: вона має більше 20-ти авторських пісень, співає. Багато хто за визнанням їздить до великих міст, а то й до столиці. Мовляв, у провінції не той кругозір. Квітчасту можна назвати охтирською поетесою за місцем проживання. Але в Катерини Іванівни “На охтирських полотнах - українські узори, як весняні мережки – перебори підків: на козацьких вітрах у дзвінкій непокорі, вони мчать крізь віки до наступних віків...”. Квітчаста багато пише про Охтирський край, але при цьому розповідає про життя і час, як і повинен робити справжній український поет. Ось як вона написала про річку Охтирку: “Я читаю життя, прихилившись до шепоту річки. В тихім русі води зберігається берег і вічність.” Скільки гарних поетів було і є в Харкові, а путньої пісні, яка увійшла б у душі харків'ян, немає. А Охтирка дзвенить “Охтирським вальсом” К.Квітчастої та іншими її піснями. Творче життя Квітчастої складається не просто: вистачає і негараздів і опонентів... Вона віддає багато часу і здоров'я улюбленій літературній праці, відкладає по гривні аби видати чергову книжечку бодай у сто-двісті екземплярів. Охоче бере участь у літературно-мистецьких заходах: місцевих, харківських, сумських, київських... авторка 12-ти збірок своїх поетичних творінь. Найновіша - “Квітом-шепотом, квітом-трепетом” Суми, “Собор 2002 р.”: поезії про Катерину Білокур. Дехто не розуміє такої безкорисної активності, дехто заздрить. Коли мова зайшла про Спілку письменників, один чиновник невдоволено заявив: “Для чого Вам членство в Спілці, Ви і так уже видали більше десяти книжок”. Розхвилювалася поетеса від тих недоброзичливих і не дуже розумних слів, ... і взяла участь в літературному конкурсі Світової Федерації Українських жіночих організацій в Канаді – і стала однією з лауретаток України (єдиною в Сумській області) 1997 р. Але Квітчаста дбає не лише про свої творчі надбання – ще більше вона прагне виховувати поетичну зміну: вже чимало років веде поетичну студію “Октава” при дитячо-юнацькому центрі м. Охтирки. Розповідає дітям про поетичну мову, композицію, віршознавство. Видала колективну збірку віршів своїх вихованців (40 авторів), започаткувавши охтирський альманах. Твори її учнів друкуються в “Журавлику” (Харків), “Хата”, “Наша віра” (Київ), в місцевій пресі...Все це турботи Квітчастої. Буквально днями в Сумському видавництві “Собор” побачила світ перша поетична збірочка онуки Квітчастої Наталі Барвінок – видана коштом США Фундації ім. І. Багряного. Готуються видавати свої збірки віршів учениці Квітчастої: Т.Ткаченко, Т. Канівець, С. Гуцева й інші – все це турботи керівника охтирської поетичної студії. Коли сказати коротко про що книжечка Н. Барвінок – то про любов до рідного краю, вона так і називається “Мій єдиний краю”, і відкривається віршем з такою ж назвою “Україно-рідний краю, де поля зернисті, де луги блакитно жовті, днів моїх колиско! Хоч де буду долю мати: в тузі чи у раю – я про тебе не забуду. Мій єдиний краю!”. Від цих рядків віє свіжістю, як від квітів, що так щедро цвітуть на Сумщині. Вірші Наталі написані доладно. Не порушується ритмічний малюнок в тих віршах, де дівчинка не користується римою: Тамара Земляна, |