Наближається визначне свято - День визволення нашого рідного міста Охтирки. І, як завжди, ми вшановуємо тих, хто своєю мужністю, хоробрістю, самовідданістю, самопожертвою та безмежною любов'ю до рідної Батьківщини здолали ворога.

Серед мільйонів радянських воїнів, котрі проливали кров у боротьбі з фашистською Німеччиною, були ті, чиї героїчні вчинки відзначені особливою нагородою - орденом Слави.

Цей орден був заснований 8 листопада 1943 року. Ним нагороджувалися рядові солдати і сержанти за сміливість, винахідливість, кмітливість та військову майстерність. Ті, хто перший прорвався в розташування ворога і своєю хоробрістю сприяв успіхові загальної справи; влучною стрільбою знищив від 10 до 50 фашистських солдат і офіцерів; нехтуючи небезпекою, знешкодив гітлерівський дзот (дот, окоп чи бліндаж); розвідав слабкі місця оборони ворога і вивів наші війська в його тил; захопив у полон ворожого офіцера; ризикуючи життям, врятував у бою командира від небезпеки і т.д.

А скільки таких подвигів мали здійснити солдати і сержанти, щоб отримати три ордени Слави та стати повними його кавалерами!

Чотири наших земляки удостоєні звання повних кавалерів ордена Слави; Бугай Федір Степанович, Сипченко Леонід Євтихійович, Хоменко Дмитро Миколайович, Шандиба Володимир Данилович.

Сьогодні хочеться познайомити вас, шановні читачі, з Володимиром Даниловичем Шандибою, механіком-водієм танка "Т-34" 220-ї окремої танкової бригади 42-ї армії Ленінградського фронту, 5-ї Ударної армії 1-го Білоруського фронту, старшиною.

Наш герой народився в селі Нижче-Веселе Великописарівського району в сім'ї службовця. Закінчив 10 класів. Юність його почалася у тривожні дні Великої Вітчизняної війни. На бойовій машині "Т-34" Володимир Данилович пройшов фронтовими шляхами від Ленінграда до Берліна.

Дисципліна, залізна витримка - незмінні супутники подвигів старшини В.Д. Шандиби у жорстоких битвах з фашистськими загарбниками.

1941 року під час важких боїв в районі м. Пушкіно взвод, де служив Володимир Данилович, одержав завдання підтримати морську піхоту при прориві оборони противника. У бою ворожий снаряд пошкодив люк у танку старшини Шандиби і вивів з ладу гармату. Командування наказало триматись танку на місці до темряви. Володимир Данилович прикривався димовою завісою, а надвечір вивів машину з-під вогню.

У наградному листі до наказу 42 армії № 0161/н від 07.031944 року записано: "За время боевых операций батальона в районе ст. Войсковицы, старшина Шандыба показал образцы мужества и отваги. Мастерски преодолев противотанковое препятствие, на большой скорости врезался в колонну автомашин противники и полностью ее уничтожил. Войдя в населенный пункт, старшина Шандыба подавил 3 пулемётные гнезда, минометную батарею, 2 землянки и уничтожил до 12 солдат и офицеров противника..."

За цей бій Володимир Данилович був нагороджений орденом Слави третього ступеня.

У тому ж бойовому складі під час наступальних операцій за звільнення території Польщі з 14 по 18 січня 1945 року старшина В.Д. Шандиба брав участь в 9 танкових атаках. Він першим вривався в міста Коло, Гнєзден, Вонгровець. За дні боїв розбив 7 гармат, 9 кулеметних гнізд і знищив 9 фаустпатронів. Під вогнем, за димовою завісою, Володимир Данилович натяг гусеницю і вивів танк для ремонту. За сміливість і винахідливість його нагороджено орденом Слави другого ступеня.

Свою третю нагороду - орден Слави першого ступеня Володимир Данилович отримав за проявлені мужність і героїзм в боях за розширення плацдарму на лівому березі р. Одер в районі м. Кюстрін (сьогодні Костшин, Польща).

У наградному листі до Наказу Президії Верховної Ради СРСР від 15.05.1946 року записано: "Искусно ведя свой танк в бою, маневрируя и обходя танконепроходимые места, ни на минуту не останавливая свой танк, при встрече минного .поля, с тем чтобы обеспечить проход сам вышел из танка, сделал для танка проход и повел его на врага. В этом бою старшина Шандыба гусеницами танка раздавил минометную батарею и танковый пулемет с его расчетом. При единоборстве с тяжелым орудием противника, танк получил пробоину и загорелся, а старшина В.Д. Шандыба тяжело ранен. Всего старшина Шандыба имеет до 25 боевых выходов..."

Також Володимир Данилович нагороджений 2 орденами Вітчизняної війни 1 ступеня, 2 орденами Червоної Зірки, медалями.

Після демобілізації В.Д. Шандиба успішно закінчив Харківський фінансово-кредитний технікум. Жив і працював в Охтирці інспектором районного фінансового відділу. Член КПРС з 1943 року. Нагороджений значком "Відмінник

У 2005 році Президент Росії В.В. Путін подарував Володимиру Даниловичу іменний годинник до 60-річчя Перемоги.

Помер герой 18 жовтня 2008 року.

Т. Мірошниченко, науковий працівник Охтирського міського краєзнавчого музею Велика подяка за надану інформацію про В.Д. Шандибу голові міської ради ветеранів В.І. Троценку.

21 серпня відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки на будинку по вул. Фрунзе, З, де мешкала ця видатна людина.

Дуже приємно бачити та відчувати, що нинішні покоління не забувають своїх героїв. Дорогі наші ветерани, щира Вам подяка за Вашу солдатську доблесть, за Вашу Велику Перемогу! Низький Вам уклін!