До побудови собору, за межею фортеці по дорозі на Полтаву, існувала з 1730 року дерев'яна церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці. Священиком при ній був отець Даниїл.

Одного дня, косивши на своєму подвір'ї траву, він побачив перед собою ікону, яка випромінювала сяйво. Ікона була древньоруського гіисьма, на якій Матір Божа зображена "...стоящего на Голгофе съ непокрытою главой, ниспадающими на плечи волосами и со сложенными на груди руками; съ прискорбіемъ и горестію взираетъ она на крестъ и на распятаго на немъ Звояго Божественнаго Сына". Явлення ікони відбулося 2 липня 1739 року.

Отець Даниїл переніс ікону до свого будинку і їй молилися лише члени його родини. Згодом ікону перенесли до церкви, куди почало приходити багато прихожан, оскільки було помічено, що вона має цілющі властивості, flpo ці властивості Охтирський міський протоієрей Семен Садовський доповів Преосвященному Бєлгородської Єпархії Митрополиту Антонію, який, у свою чергу, у 1744 році доповів про це у Святійший Синод та імператриці Єлизаветі Петрівні. Імператорським Указом від 26 листопада 1744 року членам Синоду наказано дослідити цілющі чудотворні властивості ікони.

Розслідування було розпочато і 1745 році. Комісію по розслідуванню очолив Преосвященний Свято-Троїцької Лаври Архімандрит Арсеній Могигевський. Було опитано 236 очевидців чудес явлених іконою, які підтвердили ці властивості. Про все це доповіли Єлизаветі Петрівні, яка' своїм Указом від 7і, листопада 1746 року повеліла визнати ікону Охтирської Божої Матері чудотворною. Святійший Синод Указом від 22 червня 1751 року предписав: "Святую икону, явленную въ городе Ахтырке, почитать за чудотворную, составлять описаніе новоявленыхъ ею чудесъ". Записи про чудесні зцілення людей велися з 1743 по 1774 pp. Було записано 324 чуда.

За рішенням Синоду був виданий "Высочайший Указъ Императрицы" про закладання кам'яної церкви на місці де явилася чудотворна ікона, в 40 саженях від дерев'яної церкви. Сама дерев'яна Покровсь-ка церква, по завершенні будівництва собору, була продана за 300 рублів в с.Дорогощу Хот-мизького повіту на місце згорілої за наказом Бєлгородської Консисторії в 1771 році.

Будівництво собору розпочалося 25 квітня 1753 року. Храм закладав Ігумен Свято-Троїцького монастиря Іоанн Солунський, який отримав на це грамоту від Бєлгородського Єпископа Архієрея Іосаафа: "Сего 1753 года Марта 6 дня отъ Бригадира Фёдора Качаневскаго намъ предложено... построить каменнымъ здашемъ на томъ месте, где оная, чудотворная Икона явилась... заложить сего года Апреля 25 . числа, вамъ Ахтырскаго Монастиря Игумену Іоанну Солунскому... церковь во имя Покрова Пресвятыя Богородицы а по заложенію вышеписаной церкви сію нашу благословенную Грамоту содержать въ монастырскомъ Архиве. Дана въ нашемъ Архіерейскомъ доме Апреля 16 дня 1753 года".

Ось як описується день закладин собору: "Апреля 25 дня, въ который обыкновенно празднуемо было Торжество Высочайшей Коронации Ея Императорскаго Величества Благочестивейшія Государыни Императрицы Елисаветы Петровны, назначено было заложение въ Ахтырке новой каменной Покровской о трехъ пределахъ Церкви, въ которой день съ самаго утра и до окончанія даже Божественной Ли-тургіи продолжался жестокий, холодный ветер съ дождемъ; когда же приспело время цере-можальнымъ действ1ямъ заложенія вдругъ съ верхъ чаянія всехъ Чудеснымъ Божія Матери содействюмъ почти въ мгновєніе ока все стихій пременилй видь свой; ветеръ утишился, дождь пересталъ. пріятное солнечное сіяніе открылось и через весь тоть день до самаго глубокаго вечера продолжались самый благорастворенный воздухъ и настоящее почти летнее время".

Указом імператриці було предписано всі доходи Покровської церкви не відправляти в Бєлгородську Консисторію, а витрачати на будівництво нової кам'яної церкви "Повелеваемъ: отныне чтобъ доходы отъ подаянія въ ту церковь приходящіе на церковное украшеніе, а по совершеніи Церковного строєнія на починку оной... и при той Церкви построить Богадельню для больныхъ и престарелыхъ". Єлизавета Петрівна пожертвувала на будівництво Покровського собору своїх власних коштів 2000 рублів сріблом, про що і записала власноручно в церковній книзі, яка зберігалася в соборі. Подальше будівництво велося на пожертви прихожан і на добровільні внески.

Проект собору розроблявся в майстерні великого російського зодчого Варфоломія Растреллі його учнями - Степаном Ісайовичем Дудинським та Дмитром Васильовичем Ухтомським.

Для будівництва собору із Санкт-Петербурга прибув полковник Федір Іванович Каченовський - довірена особа імператриці. Під його наглядом і було розпочато будівництво. Після його смерті цю справу продовжили Охтирський полковник Костянтин Лесевицький та Охтирська полкова канцелярія.

Основний будівельний матеріал - цегла, виготовлялася на місцевих заводах. Каменярі, яких в Охтирці не було, наймалися в Москві. Листове залізо закуплялося в Тулі.

Коли при будівництві собору виявилися недоліки, арки загрожували обвалом, про це стало відомо імператриці, яка Указом від 3 червня 1757 року "...Высочайше соизволила изъ Москвы определить искуснейшаго Архитектора съ двойнымъ окладомь жалованья, для котораго и былъ присланъ Капитанъ Стефанъ Исаевъ сынъ Дудинский". По завершенні будівництва в 1768 році він повернувся в Москву.

Коли будівництво собору було завершене, то першим був освячений престол Покладання Чесної Ризи Пресвятої Богородиці 28 травня 1768 року. Освячував престол настоятель Свято-Троїцького монастиря Архімандрит Веніамін, Бєлгородський Архієрей Порфирій і Охтирський протопоп. Преосвященний Порфирій обніс ікону Охтирської Божої Матері навколо храму вніс у храм, після чого був прочитаний Акафіст почалася Божественна Літургія. У цьому ж роц був освячений престол Святих і Праведних Захарія і Єлизавети.

Центральний престол в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці залишався неосвяченим до 1773 року, оскільки іконостас був не готовий. Його розпис розпочався у 1769 році академіком Іваном Семеновичем Каблуковим. Розпис коштував 1500 рублів. По закінченні всієї роботи престол був освячений 2 липня, в день явлення чудотворної ікони, про що були оповіщені всі Слобідські полки "О чиненіи публикацій, не пожелают ли Господа Помещики, Граждане и всякаго званія жители по своему усердію кь освященію Покровской церкви и для установленнаго въ тоть день празднованія явленія чудотворной Ахтырской Богоматери Иконы прибыть въ Ахтырку". Собор був освячений Архімандритом Свято-Троїцького монастиря Венедиктом. Будівництво храма обійшлося в 32 968 рублів.

У новозбудований собор щедро почали надходити пожертви від знатних людей. Так у 1768 році граф Сергій Борисович Шереметьев подарував собору діамантовий хрест зі святими мощами та образ Охтирської Пресвятої Богородиці, прикрашений золотом і дорогоцінним камінням.

Генерал-фельдмаршал Петро Іванович Панін, чоловік Маріїї Родіонівни Вейдель, у 1771 році подарував велике Напрестольне Євангеліє, срібні чаші, визолочений Потир Дискос, зірку. На Євангелії надпис "Сіє Евангеліе Христа Спасителя нашега прислано въ Ахтырскую Новопостореную церковь Графинею Марьею Родіоновной Паниной въ 1771 году къ торжественному дню Святаго Его Искупителя нашега Воскресенія ради ежедневно навсегда въ мольбахъ Ему Всемогоущему Творцу за упокой поминовенія одушахъ въ Бозе усопшихъ родителей Барона Родіона Кондратьевича Вейделя и супруги его Баронессы Елисаветы Богдановой, урожденной Пассековой, коя умерла Мая 7 дня 1748 года".

На Дискосі надпис "1771 года работы сей Потырь на приношеніе безкровной жертвы поднесенъ въ даръ въ храмь Пресвятые Богаматери Ахтьірскія отъ Графа Панина, известнаго по покоренію города Бендеръ, и по низложенію имъ Самозванца Пугачева, по бозе усопшей его супруги Графини Марьи Родіоновньї рожденной Вейделевой, и погребенной въ храме семь при гробохъ родителя и родительницы ея, принесенныхъ попеченіемь ея изъ отдаленныхъ месть".

Дійсна статс-дама графиня Анна Родіонівна Чернишова (уроджена Вейдель) 10 липня 1809 року подарувала діамантове перо, смарагд, велике Напрестольне Євангеліє (2 пуда 20 фунтів), Потир Дискос, зірку з фініфтю, кадило (13 фунтів), Плащаницю шиту сріблом і золотом в пам'ять про батьків Родіона та Єлизавету Вейдель. 5 вересня 1824 року в дар були принесені діамантові знаки - орден Святої Катерини І ступеня; зірка і орденський Хрест, які були прикріплені до золотої ризи чудотворної ікони; напрестольний одяг і парчева ризниця.

Т.Б. Залавська, головний зберігач фондів Охтирського міського краєзнавчого музею