Пам'ятники і обеліски нагадують нам про ті суворі часи і героїчні подвиги воїнів, які віддали найдорожче - своє життя - за мир на землі і щастя майбутніх поколінь.

Понад 900 тис. жителів Сумщини за ратні подвиги на фронтах і в тилу ворога відзначені орденами і медалями, а близько 200 найхоробріших удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Серед них 76 піхотинців, 30 льотчиків, 30 артилеристів, 21 танкіст, а також сапери, моряки, зв'язківці, партизани і підпільники.

Охтирщина також пишається своїми героями, їхні подвиги залишаються взірцем мужності і відваги для прийдешніх поколінь. Згадаймо ж їхні імена: Гангаєв Олексій Кузьмич, Горбушко Юрій Федорович, Дехтяренко Андрій Миколайович, Дикалов Степан Іванович, Долгий Степан Іванович, Задорожний Григорій Кирилович, Леденьов Петро Петрович, Пилипенко Михайло Васильович, Симон Василь Петрович, Шаренко Василь Денисович, якому 21 березня виповнилося б 90 років. Та, на жаль, молодий майор загинув, не дочекавшись світлого дня перемоги. Але помер він як герой - в бою з ворогом, захищаючи право свого нарду на мирне життя.

В.Д.Шаренко народився в с. Куземин Охтирського району в селянській родині. Рано залишився без батьків. 1929 року закінчив Куземинську семирічну школу. Згодом переїхав до Харкова, де вступив до школи ФЗН. Закінчивши її, став працювати слюсарем на Харківському тракторному заводі. 1938 року закінчив Харківський аероклуб і вступив до Качинської чер-вонопрапорної військової авіаційної школи. Успішно завершив курс навчання і був направлений у 45-й винищувально-авіаційний полк льотчиком-винищувачем. З перших днів Великої Вітчизняної війни брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Воював на північнокав-казькому, південно-західному, південному і 4-му українському фронтах. Був двічі поранений, нагороджений орденом Червоно прапора, двома орденами Червоної зірки.

Висока льотна майстерність, хоробрість, залізна витримка дозволяли льотчику завжди виходити переможцем із найскрутніших ситуацій.

29 січня 1942 року В.Д. Шаренко зустрів у районі Керчі чотири фашистських бомбардувальники. Льотчик сміливо атакував противника. Ворог розгубився. Один фашистський літак був збитий, інші, скинувши бомби в море, повернули назад.

Під час оборони Севастополя, 12 червня 1942 року, В.Д. Шаренко провів три повітряні бої і в одному з них знищив фашистський бомбардувальник.

18 серпня 1943 року шістка винищувачів під командуванням В.Д. Шаренка, патрулюючи в повітрі, помітила ворожого розвідника, якого прикривали шість "мессершміттів". Гвардії капітан віддав наказ двом парам зав'язати бій з винищувачами противника, а сам у парі з іншим пілотом, уміло маневруючи, атакував розвідника і збив його.

За період перебування на фронті хоробрий льотчик здійснив 223 вильоти. Багато разів літав він на прикриття наземних військ, супроводжував штурмовики і бомбардувальники. 1943-го Василь Денисович Шаренко став командиром ес-кадриль! 100-го гвардійського винищувального полку. Він знищив більше двох десятків автомашин, запалив два ворожих залізничних ешелони, у повітряних боях - 12 літаків противника.

За мужність, відвагу і високу бойову майстерність, виявлені у повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками, 13 квітня 1944 року Василю Денисовичу Шаренку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

... Був липень 1944 року. Йшли запеклі бої за Львів. Літаки ескадрильї майора Шаренка завдавали ворогові удар за ударом. Фашисти вели щільний зенітний вогонь. Під час одного вильоту в машину командира ескадрильї влучив ворожий снаряд. Вірний син своєї Батьківщини загинув смертю героя. Його поховали в парку Слави міста Львова.

Зберігати пам'ять про славних предків наших, ніколи не забувати про тих, хто ціною життя здобув велику перемогу і забезпечив життя прийдешнім поколінням - святий обов'язок всіх, хто сьогодні живе. Земляки відважного льотчика свято шанують його пам'ять. В с. Куземин на будинку школи встановлена меморіальна дошка, в приміщенні школи знаходиться куточок бойової слави, експонати якого розповідають про бойові подвиги колишнього учня школи, Героя Радянського Союзу Василя Денисовича Шаренка.

Я.Соломкіна, науковий працівник Охгирського краєзнавчого музею