БУКЕТАМИ КВІТИ, БУКЕТАМИ - ВІРШІ
Автор Город А   
27.01.2006 г.
Вийшла друком чергова збірка поезій Катерини Квітчастої. Цього разу - у Харкові. Видрукувано поезії до картин народної художниці Катерини Білокур "Узявши до серця сопілку тонів".

Великий інтерес К.Квітчастої до постаті Катерини Білокур, особисте бачення знаковості її творчості у за-гальному контексті українського мистецтва і культури - відомі. 2002 року побачила світ збірка "Квітом-шепотом, квітом-трепетом", присвячена Катерині Білокур. Тема образу народної художниці виразно звучить у віршах і піснях, писаних Катериною Іванівною у різні роки.

Збірочка, яка презентується сьогодні, має свою особливість. Вона вміщує твори, написані за картинами К.Білокур, віршовані присвяти народній художниці, поезії минулого - 2005 року, невеличкі, але глибокі за змістом замальовки (створені не пензлем, а словом), відгуки шанувальників поетичного таланту Катерини Квітчастої, листування. Анонсують збірку поетичні рядки члена Національної спілки письменників України Євгена Васильченка, що закликають читача дивитися глибше, вшановувати більше творчий дух Художниці і Поетеси, нетлінність чудес, створених пензлем і словом. Дійсно, гортаючи цю книжку, читач неодмінно відчує спорідненість, своєрідну паралель між поезією пензля і пера, знайде їх спільні корені. Подивується силі поетичного слова, що відтворює живописне розмаїття фарб настільки тонко і точно, що виникає ілюзія присутності, безпосереднього споглядання живописних полотен. Крізь рядки і літери "колір до кольору", "зіницями барв й золотим горіхом" проступають натюрморти, "з канви барвистих марев" квітують польові квіти, "над часом і печалями" величаво яскріють півонії, що народилися з пензля народної Художниці. Між тим, художні полотна відтворено силою слова. Чи не тому, що як відгукується сама авторка: Тіло кожної літери омиваю у літеплі, на любистках настоянім, на калині злеліянім... З поезій Катерини Квітчастої постає галерея картин Катерини Білокур: "Натюрморт" (1948 р.), "Жоржини" (1949 р.), "Урожай"(1950 р.), "Півонії (1951 р.), "Букет квітів" (1953 р.)... На полотнах і у віршах "в'ються у просторі квіти і стріхи...", рукотворні образи і поетичні фантазії змагаються у довершеності. Але при цьому виникає почуття жалю, бо якість видання не відповідає якості змісту. Поліграфія здатна підкреслити вагу книги, і здатна її принизити. Літературний матеріал, вміщений у виданні, про яке йдеться, безумовно, заслуговує на повагу і уважне ставлення: на ретельну підготовку до друку, пошук стилю, відповідне художнє оформлення.

В ідеалі це міг бути художній альбом, в якому вірш і репродукція живуть одним життям. Така високо художня книга, за умов сучасної якісної поліграфії, мала би попит, бо презентувала би українське мистецтво. А якщо це тільки поезія - то існують відповідні варіанти сучасної креативної подачі поетичної книги, на яку, до речі, є свій покупець.

Але у даному випадку, на превеликий жаль, ми маємо приклад, коли невичерпний літературний потенціал страждає від недбалості чи непрофесійності видавця. Наклад у 300 примірників пустили у світ без вичитки. Відчувається, що до книги поставилися з недбалістю. В ній вистачає прикрих помилок, відсутні будь-який стиль чи творчій підхід до його розробки.

Проте, навіть за таких умов, справжнє мистецтво здатне вражати. Рядок за рядком, слово за словом, оживають кольори полотен, тільки в іншому - поетичному вимірі.

Блакить загусла -
синій колір:
по ньому вогнища
жоржин,
які не спалюють нікого,
хто власну долю
не дожив...

(за картиною "Жоржини"),

а ось за картиною "Натюрморт":

Квіти / тіні
у вихлюпах свіжості.
Горіх мідностиглий -
золотава ознака...
Жага натюрморту
напоєна тишею.
з ромашки небесної,
з іскристого маку.

І повнота філософії творчості і самої долі у поезії "Роздум..." за картиною "У Шамківському районі на Черкаській землі":

І карати нам нікого
за сніги ті незміряні...
І до кого
за скарб душі
спішимо з нагородами?..

Кукурудза - світ лущений...
Буряки - долі зірвані...
В барвінковім вінку
славлю генійку одами.

Отож, читайте, кому поща-. стить натрапити, двадцять першу книжку (у загальному рахунку) шановної землячки, чудової поетеси Катерини Іванівни Квітчастої. "Узявши до серця сопілку тонів" вона дарує нам від щедрот своєї душі світлі, життєдайні образи, силу і красу стиглих кольорів рідної землі.

А.Протасова