Главная arrow Разделы arrow Жизнь и люди arrow Тетяна Сторожко про себе та про амбітні плани Молодіжної ради Охтирки
Тетяна Сторожко про себе та про амбітні плани Молодіжної ради Охтирки Печать
Автор ГородА   
23.02.2021 г.



«Моя суперсила – це створення сильних команд, які працюють як злагоджений механізм, планування та менеджмент проектів різної складності», – так охарактеризувала себе охтирчанка Тетяна Сторожко. І сьогодні ми з нею познайомимось.

Тетяна Сторожко, історикиня, дослідниця ромської історії та культури, очільниця Молодіжної ради Охтирки. Народилась в Охтирці. Навчалася в ЗОШ №4, 9, 1, 3. Закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка та аспірантуру при національній академії наук. Захоплення – подорожі. Особисте життя - поза публічним простором. Наразі мешкає в Охтирці.

Ми зустрілись із Тетяною в читальній залі охтирської бібліотеки, щоб дізнатися більше про сучасну молодь Охтирки та, власне, про лідерку Молодіжної ради.

- Таню, почнемо з того, що ти навчалась у 4-х охтирських школах. Що б це означало?

- Шукала ідеальну. З різних причин переходила із однією в іншу. 

- Чому вибрала саме істфак?

- Ще в шкільні роки займалася в Малій академії наук. Моїм керівником була Віра Валентинівна Хорошун. Для свого наукового дослідження вибрала тему «Історія та культура ромів», оскільки я сама є представницею ромської спільноти Охтирки. Тому мені цікаво було дізнатись більше про нашу історію й традиції. Удвох із мамою пішли по сусідах, стукали в кожен двір і просили згадати родинні історії. Тоді у багатьох моїх знайомих це викликало подив, та ще й попереджали, що це небезпечно. Це не так, роми – це ж не тільки «пух-перо-карбюратори», це багато цікавих, успішних і достойних людей. Завдяки дослідженням у МАН і з’явилося моє захоплення історією.

- Ти закінчила аспірантуру і в тебе був великий вибір майбутньої професії. А ти знову в Охтирці.

- Від аспірантури я отримала розчарування про стан нашої науки. Там не вітають новітніх підходів до вивчення історії. Професура віком 80+ і подача інформації по стандартах викладання при Радянському Союзі. Але я не вважаю, що на цьому моя освіта закінчена. Я – вічна студентка і постійно продовжую навчання, як в національних так і в міжнародних програмах стажування, тренінгах, вебінарах тощо.

Та все ж, що дав мені істфак? Історична освіта заклала основу мого світогляду та допомогла визначитись із майбутнім вектором життєвих занять. А ще - здатність до критичного мислення, широкий кругозір в пошуку першоджерел і вміння аналізувати події, задавати питання «кому це потрібно?». 

Деякий час після аспірантури я працювала в Києві, створювали ромські групи, розвінчували стереотипи. Я й не збиралася повертатися в Охтирку, та карантин підштовхнув приїхати додому.

- Таню ти є редакторкою журналу Жянес. Що означає це слово і про що журнал?

- «Жянес» - в перекладі з ромської означає «Спитай!». Це онлайн - платформа, орієнтована на ромську молодь. Основна мета нашого проєкту – просвітня робота про культуру, історію та видатних постатей ромської національності. Дізнаємося в якому стані перебувають роми в інших країнах, як захищають свої права, які є освітні проекти.

- Також ти є співзасновницею «Арки». Поділися інформацію про цей проект.

- «АРКА» - молодіжна агенція з адвокації ромської культури. Навесні нам виповниться 3 роки. 

- Ми працюємо на території всієї України. Разом із командою реалізовуємо мистецькі та освітні ініціативи як в Україні, так і на міжнародній арені.

- І ось ти повернулася в Охтирку. І очолила Молодіжну раду міста. Як це відбулося і що таке Молодіжна рада Охтирки?

- Отже, я повернулася в Охтирку і потрапила в середовище активної охтирської молоді. Якраз тоді був оголошений відкритий конкурс-набір членів молодіжної ради. Я написала заявку. І в ході конкурсу мене обрали керівником. 

Молодіжна рада Охтирки – це консультативно-дорадчий орган, створений при відділі молоді та спорту. У Молодіжної ради є статут і положення, які ще  будемо допрацьовувати. Ми  утворилися недавно. На черговому засіданні визначилися зі своїми функціями, хто за що відповідає. У нас демократичний підхід і кожен робить свою справу: Я відповідаю за комунікацію, Радіон Дубровка - наш «міністр закордонних справ», Павло Ігнатченко –культура+ вулична культура, Вікторія Бейзим – формальна і неформальна освіта. Маємо багато амбітних планів щодо покращення стану молодіжної сфери в нашому місті.

- Цікаво, що планує молодь Охтирки?

- Ви знаєте, коли я повернулася в Охтирку, мене вразила засміченість міста і околиць, у лісах. Я подивилась на своє рідне місто іншими очима і зрозуміла, треба рятувати екологію. І це входить у наші плани. Збираємося провести мапування смітників і проводити екологічні квести.

В плані освіти плануємо розвиток МУС (міське учнівське самоврядування). Вже є напрацювання: домовленості, відбулися зустрічі із вчителями та учнями охтирських шкіл. Поспілкувалися із президентами учнівського самоврядування. Будемо проводити тренінги щодо можливостей МУС. Наразі, учні не знають де і як себе проявити. 

Щодо культури – це безмежний простір різноманітних подій. Але ми хочемо проводити це в модерновому ключі, щоб діти не жахались Шевченка й Лесі Українки, бо так як у школі – то набридло. Тож ми провели опитування серед охтирської молоді: «Як ви проводите свій вільний час після школи і всіх гуртків? Які події ви хочете?».

Ми зрозуміли, що в Охтирці для молоді немає місця, де можна змістовно проводити свій вільний час, окрім парку й вулиці. По всій Україні є молодіжні центри, молодіжні простори, де вони збираються. 

Цікавий проект по розвитку вуличної культури – брейк-данс, хіп-хоп, вулична мода. 

І в нас уже є певні зрушення. Ми почали створювати свій УРБАН-центр на території колишнього заводу «СІЛЬМАШ». Звичайно, треба працювати комплексно.

Як подати цікаво музику, театр? У мене є досвід, грала в сучасній театральній групі. Можна розвивати різноманітні течії молодіжного театру. Наприклад, «Playback”, коли глядачі діляться своїми історіями, актори слухають і потім відтворюють і дають відповідь на ситуацію. Станемо на ноги, запросимо колег із театру, навчимося. Це актуальний розвиток.

- Добре. Таню, ти захоплюєшся подорожами. Де встигла побувати, які враження отримала?

- Так, моя найбільша пристрасть – подорожі. Ще в університетські роки відкрила для себе освітній та культурний туризм. Завдяки чому мала нагоду побувати в різних країнах. Але я не просто турист, який витратив гроші на якийсь відпочинок. Я – культурний амбасадор України.  Культурний туризм – це наукові конференції, тренінги, спілкування з активними людьми. Ми не тільки відвозимо гроші, а ще й здобуваємо досвід і популяризуємо Україну. Мені вдалося побувати в багатьох країнах Європи: у Польщі, Фінляндії, Чехії, Хорватії, Швейцарії, Німеччині, Румунії… Приблизно у 15 країнах я побувала і можу запевнити, що не все в Україні так депресивно й погано. У нас є потенціал! Один із яких – розвиток молодіжних організацій. Минулий рік із-за карантинних обмежень та закриття кордонів підштовхнув мене до вивчення цікавинок своєї країни. У 2020 я підкорила свою першу вершину в Карпатах. І це тільки початок.

- Тож, у охтирської молоді попереду багато чого цікавого. А може повернешся у Київ, чи поїдеш за кордон?

- Не знаю, як складеться моє життя… Та можу запевнити, що в Охтирці є багато активної молоді, є можливості для застосування моїх знань і вмінь, є плацдарм для роботи. Та й взагалі, вважаю, що у жінок 21 сторіччя є багато можливостей для самореалізації і в управлінській сфері і за межами власної домівки. І хоча під настрій я чудово вправляюсь біля плити і можу побавити домашніх вишуканою випічкою, та все ж мені ближче реалізувати себе в проєктній діяльності. 

Тож, побажаємо успіху Тетяні Сторожко та її команді, Молодіжній раді Охтирки! Бажаємо Тані підкорити всі заплановані вершини, відкрити багато цікавинок Охтирки, України і розповісти про них всьому світу. А для цього потрібна сильна команда. 

Валерія Бакуліна

 

 
on_110221.gif

bezp_181120.gif

Реклама
Реклама

express.gif

Реклама
Реклама

voda_090221.jpg

pam_100221_02.jpg
Загрузка...

Реклама