Главная arrow Разделы arrow Местные новости arrow Город arrow Охтирчани про рік минулий та прийдешній
Охтирчани про рік минулий та прийдешній Печать
Автор ГородА   
13.01.2021 г.



Журналіст В.Бакуліна задала три питання для охтирчан:

1. Яким видався для вас 2020-й? Що запам’яталось в особистому плані та які місцеві події не залишили вас байдужими?2. Чи є мрії та плани на 2021-й? 3. Які зміни треба зробити в Охтирці, щоб  місто Наше стало найкращим, неповторним та привабливим для туристів?

ВАЛЕРІЯ БАКУЛІНА:Почну із себе.

1.  2020-й почався не з карантину, рік минулий почався круто, із різдвяного ярмарку в Сумах, а слідом Вертеп-фест у Харкові. «Нова радість стала…» співали разом усі посланці України в одному місті, у Харкові…. А потім на Землю прийшов ковід… І життя завмерло. Було якось моторошно. Та все ж карантин не вічний, зрештою послабився, і влітку можна було вирватись на природу і ми, члени Українського клубу Охтирки, вирушили у мандри в пошуках скарбів рідного краю. Ми відкрили для себе Литовський бір у Гетьманському парку, на Купалу ішли слідами скіфів у Куземині, піднімалися на піщані кряжі Скельки, милувалися Ворсклою і неймовірним краєвидом із Замкової гори. Купальські вінки тепер оберігають наші оселі. Лебединський художній музей відкривав свої таємниці про Полуботка, Кочубея, Кричевських, Бразолів і Давида Бурлюка. У Михайлівці дізнались як діяла економія графів Капністів і поклали квіти до хреста закатованим мазепинцям. Фантастична Могриця – це змога доторкнутися до неба, відчути політ, якусь невагомість серед білих крейдяних гір і небесної блакиті, і знайти белемніти- «чортові пальці»… У локації ЛендАрту ми залишили свої «сердечка» із побажаннями. У Кияниці блукали англійським садом у маєтку Харитоненка, і рахували кімнати у його палаці, і слухали  історії екскурсовода про життя цукрового магната-мецената.

2. Мрій багато. І як тільки послабиться карантин ми будемо продовжувати шукати скарби рідного краю. Поряд з нами багато цікавого. 

3. Найбільше мене хвилює руїна у середмісті. Колишній Гостиний двір, дім офіцерського зібрання, дім офіцерів майже зруйнований. Ми наче звикли і вже декілька років поспіль обминаємо калюжі біля загорожі та зітхаємо… допоки так триватиме? Може щось треба робити? Дім по Харківському провулку, 8. Це ж шедевр архітектури. Та мережаний балкон може зненацька звалитись нам на голову. А колишній військторг – базарні ятки закрили архітектурну красу будівлі. У нас є архітектор? Річка у центрі міста – це ж багатство, подароване природою. бум». А ми  туди сміття. Пластик, зливи із бензозаправок.  Еколог у нас є? 

Наше місто цікаве і привабливе для туристів, потрібна правильна подача. Ворскла – в  цьому році був «байдарочник бум».  Хто у нас займається розвитком туризму?



ВАЛЕНТИНА ЯРМОЛИЧ, водій, спеціаліст із органічного землеробства:

1. «Найбільше запам’яталися місцеві вибори. Я була членом ОМТВК. Раніше теж приймала участь у виборчому процесі, і можу порівнювати. Вибори 2020 були важкими, бо, насправді було «4в1». Можете собі уявити, скільки нашій команді прийшлося рахувати, зводити все докупи і визначати переможців, звітувати в район і область. Нерви наші нерви… Та все ж ми все встигли в указані ЦВК терміни. Ми впорались вчасно, «подолали» вибори. 

Ще запам’яталось літо. Засуха. Та завдяки органічному землеробству і біопрепаратам, восени зібрала добрий врожай. 

Звичайно, карантин заставив сидіти вдома.  Та все одно не всидиш. Вдалося вибратися на екскурсію в Полтаву. По дорозі заїхали в Диканьку, запам’яталися брама, усипальниця Кочубеїв, екскурсія Полтавою. «Ніч перед Різдвом», вистава в театрі залишила яскраві спогади. 

2.Мрію побувати в Японії, Китаї та Іспанії. Не хочеться сидіти в ізоляції. Як тільки буде можливість – буду здійснювати свої мрії.

3. Відновити хоча б те, що є. Всю будівлю колишнього готелю «Ворскла», зберегти колишній Дім офіцерів. Дуже хочеться щоб діяв стадіон, ходити у міський басейн, як раніше. Хочеться, щоб Охтирка процвітала, щоб було чисто і були пристойні зони відпочинку. Хочеться, щоб усі мешканці Охтирки ставилися до міста, як до свого дому».



ЛАРИСА МАХМУТОВА, інженер: 

1.«Відразу нічого позитивного і не згадаю, бо дурацький ковід порушив усі плани і я нікуди не їздила за межі Охтирки. Хоча у всьому можна знайти щось добре. Як тільки відкрився купальний сезон, я щоранку сідала на велосипед і їхала до Ворскли, пропливала певну дистанцію.  Здоровий спосіб життя - це те, що треба.

2. Щороку буваю в Національній опері, люблю високе мистецтво. Та цього року, не вдалося. І тепер мрію побачити ще раз балет «Жізель»;

3. Охтирка – унікальне місто, у нас річка в центрі, у нас Ворскла і ліс поряд. Не кожне місто може похвалитись такою природою. Та треба ж слідкувати за чистотою. Мені дуже хочеться, щоб наше місто було чистим. Два питання: сміття і водовідведення мене хвилюють найбільше. Після дощу у нас болото. Звичайно, багато чого залежить від місцевої влади. Та і від самих мешканців також. Як навчити людей не смітити?»



МАРІЯ ПОЛІЩУК, краєзнавець:

1. «Для мене  особисто і для міста найстрашнішою була тотальна невизначеність. Із-за ковіду звузилося коло спілкування. Страшно, коли пішли із життя люди, яких добре знала. Розумієш цінність людського життя. Пандемія внесла конкретні корективи у наше життя. Наше місто перестало бути барвистим. Поменшало людей на вулицях. І змінився ритм життя. Як для людини, так і для міста нормальний пульс є наповненим, насиченим. У 2020-ому, пульс був слабенький. Життя завмерло. Та все ж приємно, коли на Успенській площі забуяли квіти з весни і до пізньої осені. Вони створювали настрій.

2.Кажуть, якщо хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Та все ж надія на Бога, щоб пандемія залишила нас і наше місто зажило б у звичному ритмі. Щоб у Охтирці запрацювали підприємства. Щоб мої сини повернулись і працювали вдома. 

Не все залежить від влади, та все ж хочеться, щоб місцева влада стояла на стороні простих громадян, щоб знала їх потреби. Щоб тарифи не зростали. Щоб зупинки були чисті і, взагалі, щоб у місті підтримувався належний санітарний стан. Хотілося б, щоб на продуктовому ринку відбулося розділення між продуктовими і промисловими товарами. А то ж все підряд – яди, взуття, сир, масло, килими, риба… Такі можливості у міста є. 

Щоб у місті відбувалися концерти, працював театр, щоб відбувалося більше культурних та мистецьких подій, проходили ярмарки. Щоб у місті було багато усміхнених людей.

3. Тривалий час я працювала в товаристві охорони пам’яток історії та культури. Не випускала з поля зору жодного історичного об’єкту. На сьогоднішній день такого товариства не існує. . У самому центрі міста гине перлина архітектури – Дім офіцерів. Це ж пам’ятка архітектури 19 століття місцевого значення.  Хто сьогодні займається цим питанням?

Дуже надіємось, що нашу гімназію все ж таки відреставрують і це приміщення стане окрасою міста. Наш музей також пам’ятка архітектури і згідно закону, все приміщення повинно використовуватись як музей, ніяких інших закладів там не повинно бути. Як буде далі, невідомо.

Вулиця Незалежності – це ж музей просто неба, бо тут кожна споруда історична. Тому треба підтримувати їх і слідкувати за чистотою. Мені незрозуміло значення скульптури «рука з дитиною» в центрі міста перед магазином Коваленка. Чому скульптура там, а не перед пологовим будинком чи дитсадком? Незрозуміло. Мавпи де завгодно. Мене ноги не несуть в колишній парк культури та відпочинку «Промзв’язок». Раніше там було безліч атракціонів, літаки, тир, колесо огляду. А зараз там нецікаво… А в парк Юрського періоду ходжу залюбки, милуюся хризантемами і фотографуюсь із динозаврами, радію разом із дітьми. 

Планували в тому парку зробити «мотузковий майданчик». Це було б здорово для нашої дітвори. Хочеться, щоб «Пульсар» показував місцеві новини. Радіо – добре, а якби ще й подивитись, було б іще краще

Наше місто має свій колорит, Охтирка цікава і треба вміти це показати, щоб туристи хотіли до нас приїжджати». 

Психологи рекомендують не зациклюватися на минулому, бо це все одно, що товкти воду в ступі. Тож, згадаймо минуле, живемо тут і зараз і плануємо майбутнє.

Фігурка бика – це символ багатства.  Рік Білого Металевого Бика буде прихильним до тих, хто звик довго і наполегливо працювати і залишатися оптимістом у будь якій ситуації. 

Валерія Бакуліна


 
Onclinic

bezp_181120.gif

Реклама
Реклама

express.gif

Реклама
Реклама

voda_230320.jpg

Реклама

kovrolin_201020.jpg

Загрузка...

Реклама