Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Місто arrow Коли помирають школи...
Коли помирають школи... Печать
Автор Админ   
15.09.2020 г.



Ось і вересень! Він вітає всіх із днем знань. Вітає учнів, вчителів, батьків. І школи, звісно. До свята першого дзвоника шкільні споруди і подвір'я чепурять, як годиться. 

Почався новий навчальний рік в охтирських школах. Та не у всіх. Стоять бідні й нещасні, похнюплені і забуті школи №№ 7 і 10. І тим, хто там навчався, викладав, працював боляче на це дивитись. Ці школи до навчального процесу не готові. Вони, взагалі, мертві. 20 років, як померла 10-а школа, і майже 10 років не лунають шкільні дзвоники в 7-й.

Нещодавно, саме перед першим дзвоником у школі №7 відбулася зустріч педколективу. Тягне в школу - згадати колег, минуле, школу...

Марущенко Володимир Васильович, директор школи 1985-2001 роки: «Я прийшов у 7-у школу восени 1985-го року. Колектив - чудовий. Вчителі - майстри своєї справи. Головне, що відчувалася дисципліна як вчителів, так і учнів. І контакт педколективу з батьками тісно налагоджений.
Школа №7 побудована в 1905 році. Тоді ще вулиця називалася Харківською. Пережила школа і війну, після війни зробили ще дві добудови. Школа працювала, бо було кому вчитись. А в наш час народжуваність зменшилась, учнів стало менше. Вважаю, що до цього призвела політика уряду. Так і в Охтирці стало менше дітей. Потім оптимізація. Школу закрили в 2011 році. І міськрада вкупі з міськвно пішли по найлегшому шляху - нічого не робили. Будівля поступово руйнується, вже немає вікон, підлога зірвана, батареї, двері теж. У пустих класах - купи шприців, в інших кочують безхатченки й п'яниці.  Вхід у погріб - повністю завалений сміттям.
Гірко усвідомлювати, як світла, тепла і комфортна школа прийшла в непридатність. Могли б відразу перепрофілюватись - організувати якісь гуртки, дитячі центри, клуб чи дитсадок. Наразі, маємо жахливі враження».

Мілюшнікова Світлана Федорівна, викладач української мови та літератури, 1990-і роки: «Я була викладачем впродовж 10 років, і рік - заступником директора. Мої спогади про школу - це дуже гарний і дружний колектив. Педагогів було чоловік 20. У нас був повноцінний навчальний процес.
Школа вражала своїм затишком, завжди охайна і чистенька. У нас були добросовісні техпрацівники. Тьотя Катя Ставицька дуже любила квіти. І вони були скрізь - і на вікнах, і в кашпо, які вона сама плела. На подвір'ї за квітниками стежили учні. За кожним класом була прикріплена певна частина шкільної території. Школа - старої забудови, тому в класах була висока стеля і великі вікна. Класи були розташовані з одного боку. Був музей Бойової слави.
Звісно, нам усім дуже болісно дивитись на те, у що перетворилась наша школа. Керівництво міста могло би щось зробити, не допускати до такого стану».

Хоминець Марія Дмитрівна, викладач математики 1979-2001 роки: «Відразу скажу, дуже прикро дивитися на ці руїни. А яка ж гарна була наша школа! В ті роки в школі навчалося 420-450 учнів. Дружній педколектив, урочисті лінійки і вечори відпочинку. А які літні табори в нас були! Все літо у Старій Іванівці збирали полуниці і смородину. Разом з нами і медсестра Лідія Добробабенко. Яка там краса, які чудові садки були. Так наші діти загартовувалися влітку. Та і взимку майже не хворіли. Школа була тепла, у нас було здорове приміщення. Директори за це піклувалися. Добрим словом згадую Миколу Васильовича Стороженка - і керівник, і викладач, і людина гарна добросовісна. Всі господарчі споруди були добротні. І територія школи завжди була в порядку - і садочок був гарний, квітів багато було, а зараз усе позаростало. Все гарне залишилося в спогадах.
І знання ми давали дітям добротні. 7 школа була восьмирічка, далі наші учні переходили у 1-у чи в 2-у школу. Свої знання підтверджували на відмінно. Мої учні Костя Нєвєрко - у якомусь конкурсі здобув звання найрозумнішого бухгалтера, Олег Махота - наразі в США...
А потім учнів ставало все менше й менше, і школу закрили. Та можна ж було переоблаштувати в якийсь гуртожиток, віддати переселенцям або молоді, або квартири людям. Просто боляче дивитись.
І, взагалі, прикро за Охтирку. Наше місто таке багате на історію: величні храми і архітектурні споруди... Але чомусь Тростянець став туристичною меккою, а Охтирка - мовчазна у цьому плані».
 

Що ж відбувається, коли помирають школи? Перетворюються на «ЛЮКСові» забігайлівки. Як то кажуть, святе місце пустим не буває. Так і тут відбулося. Заповзяті підприємці влаштували на крильці колишньої школи №7 літній майданчик. Поставили столик і дві лавки. І тепер там рай для п'яниць.

«Присажуйтесь...» - люб'язно запросили завсідники колишніх господарів. Отаке воно друге життя школи.
Не краща доля і школи №10. Її ще раніше спіткало запустіння. Там теж все обірвано, вибите, сплюндроване і навіть вже й горіла. Не дотягнула школа до свого 100-літнього ювілею.

Старий корпус гімназії втрачає свій статус головного приміщення. А це ж архітектурно-історична пам'ятка Охтирки. Скільки знаменитих всесвітньовідомих людей тут навчалось!.. На території гімназії - планетарій. Колись був унікальний. Нині нещасний. Поки що стоїть, не розсипався.
Це по школах. Закрили районну бібліотеку, з'явилось «ПивКо». Ну що ж іще? Народного театру немає, спорткомплекс «Нафтовик» стоїть пусткою. А скільки ще історичних споруд-пам'яток в ганебному стані. Це ж просто «караул!» хочеться кричати. Ну куди ж ми котимось, люди добрі!?..

Валерія Бакуліна 

Факти

Хто причетний до ліквідації сьомої школи

Дуже часто люди, скаржачись, вживають слово «влада». Але влада - це не загальне поняття. Влада завжди персоналізована. Інколи варто нагади, хто саме, коли і як керував.

Коли йдеться про закриття Охтирської ЗОШ № 7. То це сталося за рішенням Охтирської міської ради шостого скликання, робочу більшість в якій складали «крєпкіє хозяйственнікі» від партії регіонів, а обов'язки міського голови виконував Олександр Цілуйко. Сумською областю керував Юрій Чмирь, а країною відповідно - Янукович.

Власне, поставило крапку в існуванні школи рішення від 22.08.2011 № 206 «Про доцільність функціонування Охтирської  загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 7», яке й було проголосовано керівною більшістю.

«Визнати недоцільним функціонування Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 7 з 01.09.2011 року та здійснити ліквідацію закладу», - сказано в документі за підписом В.О.Цілуйка. Ліквідаційну комісію за цим же рішенням очолила Ганцева Наталія, на той час головний спеціаліст відділу освіти Охтирської міської ради. Контроль за виконанням цього рішення було покладено на постійну депутатську комісію з питань гуманітарної політики та соціального захисту (К.А.Макаренко).

ImageImageImage 

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg