Главная arrow Разделы arrow Местные новости arrow Город arrow Обговорюємо сесію міськради з Федором Кіселаром
Обговорюємо сесію міськради з Федором Кіселаром Печать
Автор ГородА   
10.08.2020 г.



Остання сесія міськради здивувала не тільки великою кількістю нарікань на технічне обладнання (не працювали пульти), а й лексичними оборотами близькими до ненормативних.

Твою мать, дебилоподібні, тварь, сучий син, ви - придурок, ось так зверталися наші обранці один до одного. Обіцяли наляскати лящів, кинути чимось та ще багато чого. Здавалося дійде до бійки. Серед тих, хто активніше за всіх вступав в перепалки - депутати Федір Кіселар, Олег Сікун, Олександр Слізченко, Олександр Шнайдер.

Останньому мер, навіть, пообіцяв виволочку на комісії з депутатської етики та публікацію прийнятої резолюції у всіх місцевих газетах. А перший з цього списку погодився прокоментувати ситуацію у міськраді.

Федір Кіселар - ніколи не ліз у кишеню за словом, коли перебував у опозиції до т.в.о. міського голови, якого потім змінив Ігор Алєксєєв. Часто критикував владу зі сторінок нашої газети, а потім зник з медійного простору.

Федору Федоровичу, чи не нагадують вам критики мера, вас самого, тільки 5 років тому? І чому ви різко зникли зі сторінок газет?

Між ними і мною різниця є. Переконаний, що той хто хоче бачити її не можене помітити . Для одних важливийпіар, для других - справи. Це до речі вам і відповідь на друге питання.

Чи припустимий, на ваш погляд, тон спілкування депутатів на сесії? Чи це наближення виборів сказується?

Риторичне питання. Звичайно, ні. Але відбувається так, як відбувається. Ми не живемо в ідеальному житті. Щоб реалізовувати реальні справи потрібно розмовляти з партнером чи опонентом саме на тій мові, яку він розуміє.

Хоч на кулаках?

Знову риторичне питання. Мій батько виховав сотні боксерів-охтирчан. Бійців, з характером, яких не лякає розмір суперника. Я серед його вихованців. Однак, у міськраді -  яка чим ближче до виборів, тим більше нагадує цирк, тільки рингу й не вистачає. Давайте побережемо депутатів, бо інакше кворуму не зберемо. Ми завершували сесію у 18-ьох. Ще б один пішов з зали і все. 

Мені здалося, що Роман Масло, який наполіг на продовженні сесії, не сподівався, що ви залишитеся. Та й ви йшли то на вихід, то назад...

Мені здалося, що кворуму вже немає. Частка депутатів масово покинула зал. Але перерахувавши тих, хто залишився зрозумів, що від мене залежить - продовжиться сесія чи ні. Залишився я й після сесії. Послухати активіста Максима Кривоноса стосовно залізниці. На той час разом зі мною тільки 7 депутатів лишилося.Був би на моєму місці, не хочу переходити на особистості, скажімо інший він би так не зробив би. Бо для когось цінні громадські інтереси, а комусь своя сорочка ближче до тіла.

Вважаю, що до остаточного розвалу роботи сесії призвело бажання групи депутатів ускладнити роботу нового ринку (розсади). І, як наслідок, конфронтаційні голосування, з будь-якого приводу. Для того, щоб Микола Кіріченко (м'ясокомбінат) отримав право на розробку земельної документації не вистачило 1 голосу. Шнайдер потягнув інтригу. Спочатку не проголосував, потім у нього пульт зламався, а потім після театральної паузи - утримався.

Він розумів, що саме від нього залежить виділять землю шанованому підприємцю, щоб він розширявся, вкладав інвестиції, однак, мабуть чекав, що пообіцяють хоча б палку ковбаси (жартую). На мій погляд, ми, депутати, повинні усіляко стимулювати бізнес - малий, середній, великий. Не роздавати землю під маєтки, а робити Охтирку привабливою для інвестицій. Більше конкуренції - краще живеться людям, нижчі ціни і вище рівень сервісу.

Тому я за те, щоб відкривалися нові виробничі й торгові об'єкти, за комунальний ринок. А кому не до вподоби, вони все рівно не втримають своїх клієнтів. Нехай направляють свої зусилля не на перепони для конкурентів, а на поліпшення умов для покупців, виставляють обґрунтовані ціни і т.п.

Стосовно землі для комерсантів завжди так...

Не тільки для комерсантів, і не тільки землі - а всього! Найголовніша проблема в тому, що не проходять питання, які зазвичай приймаються одноголосно. А якщо казати про землю у нас взагалі доходить до абсурду. Провалили голосування за те, щоб надати землю вдові воїна АТО Пустового. При чому є дільниця, по ній провели рейтингове голосування, вдова була присутня. Потім вона пішла, а з нею й кілька депутатів. В наслідку, щоб затвердити рішення не хватило 1 голосу. Чи як охтирчанам з однієї родини, з однаковим прізвищем, з приблизно однаковими дільницями - одному затвердили, а двом - ні? Ну вже б нікому, а так... ну просто соромно за моїх колег, які люблять піаритися. Зустріньтесь з цими людьми, з вдовою Пустового і поясніть, як таке взагалі можливо, чим ви думали... Саме тому нам доводилося неодноразово переголосовувати. І ті 18 депутатів доголосували таки з гріхом пополам. А інакше просто стид...

Ну насамперед, голосуванню заважало те, що вас лишалося тільки 18...

Це теж. Мірослав Нікулін, молодець, запропонував земельні питання, перемістити з порядку денного наостанок. Якби землю голосували б спочатку, далі б сесія не відбулась би. Половина обранців розбіглася б. Мені за таке відношення соромно. Або коли хтось береться допомагати людям, не задля допомоги, а виключно, щоб  привернути до себе увагу. Один галас й ніякого конструктиву.

Знову без прізвищ?

А то охтирчани їх не знають?! Узяти ж того Олександра Слізченка. Кидається обвинуваченнями, а сам пальцем о палець не вдарить, щоб комусь допомогти насправді. Тільки бла-бла-бла. У демократичній, правовій державі він вже після свого регіонального минулого ні у яку б партію не проліз би. Засуджений корупціонер, хабарник надіває лічину захисника людських інтересів.

Так  дійсно, проблеми у ОСББ з Таборного - які підняв з трибуни Слізченко- є. Особисто спілкувався з мешканцями та ініціативною групою стосовно ремонту дворового проїзду та даху багатоповерхівки. Їх не встигли зробити через брак коштів. Не відмінили, не віднеслися з якимось упередженням, просто грошей не вистачило. Так було у минулому, позаминулому і ранішніх роках з другими дороговартісними ремонтами.  Коли плануєш трохи більше, аніж гарантовано зробиш - то не біда. У наступному році цей проект буде першим у черзі.

Люди з Дачного адекватні, усе прекрасно розуміють, невже так само не міг пояснити Слізченко?! Ні, бо йому потрібна «движуха» покричати з трибуни, людей з собою притягти - йому на чужий особистий час начхати. Але претензії з боку депутатського корпусу до нього озвучувалися з-за того, що він припинив приходити на засідання комісій. Якщо питання невідкладне, кошти завжди знаходяться. Але потрібно підготувати потрібне рішення, запропонувати з чого зняти кошти, пролобіювати дане питання.

Наприклад, неочікувано випала нагода відремонтувати дорогу з Писарівки до Лебедина, частка якої проходить Охтиркою. Але щоб багатомільйонний проект відбувся треба було відшукати 600 тис. Це солідна сума, але якщо ремонтуватимемо власноруч без державної програми, то побудуємо всього маленький клаптик. Ніхто нас не чекатимемо, доки акумулюємо потрібно суму. А життя міста з новою дорогою, життя багатьох родин зміниться на краще.

Саме з таких міркувань і вносяться зміни в бюджетні документи. От і спитали депутати Слізченка - хоч щось з повноважень депутата він виконав, чи тільки підбурює людей. Домоглися від нього обіцянки прийти на наступне засідання комісії. Я і в це не вірю, а щоб він прийшов з конкретними пропозиціями щодо виділення коштів ОСББ - це просто фантастика. Кричати з трибуни, чи прапором партійним махати - одне, а працювати з документами, без камер, фото й журналістів це зовсім інша сторона роботи політика. Кожний обирає собі ту, яка більше подобається.

Ще відносно недавно замість документів ви пасочки на дорозі ліпили...

Я розумію вас. Дійсно, коли були в Охтирці не дороги, а ями, в центрі міста у 500 м від мерії цілі провалля, ми за власний кошт їх засипали піском і так як нас не чули привертали увагу усіма методами. І квітки штучні у ями ці вставляли і пагорбки з піску робили, і обласні та центральні телерадіоканали залучали.

Тому що нас влада хотіла позбутися, бойкотувала. Не давали інколи слова на сесії, а якби притихли б то й взагалі нас не почули б ніколи. Не рівняйте з сучасними депутатами- говорунами, які ніколи у регламент не вкладуються. Перепони існують тільки у їхній хворобливій уяві.  Хай вчаться ще чимось робити, окрім язиком.

Ми не зациклювалися на таких гучних акціяхна кшталт пасочок на дорогах, а працювали, як водиться і в комісіях, і на сесіях. Врешті-решт покінчили з узурпацією влади. Тобто працювали на результат, а не щоб побазікати. Зараз у тих, хто виступає з критикою мера, я не чую конструктиву.

Узяти того ж громадського активіста Кривоноса. Йому дали можливість виступити перед депутатами, мер лишився, хоч Ігор Алєксєєв із початку розумів, про недоречність піднятого питання.

А саме відновлення залізничних пасажирських перевезень за рахунок нашої громади. Розкидуватися грішми, можна, якщо їх нікуди дівати. У громади зайвих грошей коштів немає. Тобто заради 40 пасажирів недоречно відмовлятися від ремонту дворового проїзду, яким користуються сотні жителів і не один рік.

Витрати на залізницю не разові, а регулярні -  щороку, щомісяця. Мова не йде про те що залізниця непотрібна. Мова йде про ефективне використання коштів громади. Але замість того, щоб дослухатися молодий громадський активіст дорікнув меру на порозі його піввікового ювілею,  що у того є надбавка за вислугу років. Не премія, не заохочення, а те що повинен мати держслужбовець, який віддав громаді десятиліття свого життя.

Ось така форма спілкування викликає у мене категоричне несприйняття.

Щоб завершити розмову на приємній ноті, скажіть кілька слів ювіляру, як то кажуть, користуючись нагодою...

Якщо від душі, на мій погляд Ігор Юрійович Алєксєєв заслуговує звання почесний громадянин міста. Справді так вважаю, бо починав з ним з опозиції, коли це була не медійна справа, а небезпечна для життя, здоров'я, свободи, сімейного достатку і роботи.

Прав я чи ні, вирішуватимемо не ми, а нащадки. Впевнений, попереду у Ігоря Юрійовича ще багато нових звершень. Але вже сьогодні, на мій погляд, він зробив для міста більше любого з попередників, якщо брати у кілометрах доріг і інших матеріальних складових, які можна порахувати. Алєксєєв мав рекордну підтримку на виборах недарма. Довіру людей він втілив у важливі для регіону справи. А побажати хочу, щоб міський голова почув би не колись, а вже сьогодні теплі слова від тих, хто його підтримує. Впевнений таких дуже багато, але їх заглушують голоси купки професійних критиканів.

Долучаємося до поздоровлень. Зичимо здоров'я. Але критика, Федір Федорович, - це ліки, які допомагають в житті.

Ліки від отрути відрізняються кількістю. Не треба ліки перетворювати в отруту.

Андрій Міхєєв

 
on_110720.gif

bezp.gif

Реклама
Реклама

express.gif

Реклама
Реклама

voda_230320.jpg

rustic_031020.jpg

Реклама

kovrolin_201020.jpg

Загрузка...

Реклама