У найчисельнішому мікрорайоні нашого міста -
Дачному - «Ощадбанк» закриває відділення №10018/055. Його останній робочий день
1 червня.
Активісти організації «Маю честь» (Леонід Могилко, Микола Михальков) з
депутатом міськради Анатолієм Чернишкиним та ЗМІ 5 травня зустрілися з
банківським керівництвом та спробували найти порозуміння. В розмові прийняли
участь керуюча ТВБВ 10018/050 Олена Котенко та її заступник Денис
Богдановський. Внаслідок зустрічі прийняли рішення звернутися до Сумського
керівництва «Ощадбанку» з проханням допомогти врегулювати дану ситуацію.
Відбулася попередня телефонна розмова, мета якої переконати Ольгу Дьяконову
начальницю обласного управління прийняти бік охтирчан.
Ми вважаємо що рішення про закриття
відділення, навмисно приймалося в умовах карантинних заходів, щоб унеможливити
проведення організованого протесту. Тому висуваємо вимоги - відмінити це
необґрунтоване рішення і до зняття карантину до нього не повертатися.
З Київу не видно, але саме співробітники цієї
банківської установи були найближчими до охтирчан з мкр. Дачний. Коли сусідні
банки закрилися на карантин, дівчата продовжили працювати, тим самим уберігаючи
літніх людей від обтяжливих, а в період карантину, ще й небезпечних поїздок у
центр міста.
Є комерційні проекти, а є соціальні. Інколи
важко провести між ними межу. Нібито все робиться у світі лише для того, щоб
здобувати прибуток. Однак, на той же хліб й інші продукти харчування першої
необхідності ціни регулюються не тільки у нашій країні. І це правильно.
Відсутність чорної ікри на прилавках мало хто
помітить. Тому як формується ціна на неї - не принципове питання. А от якщо
людині на найпростішу їжу не вистачатиме в гаманці очікуйте громадських
заворушень.
Але ж не тільки їжу варто віднести до
соціальних питань. Люди старшого віку стають зайвими в епоху анонсованої
Електронної країни. Щоб купити той же хліб літній чоловік спочатку йде знімати
гроші з картки. Для багатьох пенсіонерів ця проста операція вже є незручністю.
Тому часто вони користуються допомогою банківських працівників. Можливість
отримати таку допомогу є важливою соціальною складовою.
На жаль, держава нехтує своїми соціальними
функціями. Прикладів багато, але розвиваючи тему Ощадбанку, ми бачимо що його політика
оптимізації ведеться без урахування інтересів громадян та громад. А це
державний банк, тобто, який ми, громадяни України, утримуємо за власний кошт.
Від того моменту як ми мали ощадні книжки з паперу до сьогоднішнього дня з
картками пройшло багато змін. Але в чому ми їх бачимо насамперед?
Не секрет, що саме цей банк отримав у спадщину
не тільки радянську назву, але й вкладників, вклади та розгалужену мережу
банківських установ. І ось ми бачимо, що замість розвитку мережі керівництво
банку вкладає гроші в сучасні ремонти, меблі, апартуру - в будь-що, але тільки
не в гармонізацію відносин з клієнтами.
У селах закриваються відділення, незважаючи на
те, що там це чи не єдина можливість для селян здійснювати виплати: комунальні,
по кредитам, адміністративні стягнення тощо.
Інколи, щоб заплатити дріб'язковий, але обов'язковий
платіж їм приходиться їхати у місто,
витрачаючи набагато-набагато більше зі
свого й так худого гаманця.
А якщо ми продовжимо мовчати у відповідь на
знущання, будемо їздити у Суми. Нагадаю, що мова йде не про пересічний
комерційний банк, а про банк, куди масово переводять військових пенсіонерів, де
відкривають картки для отримання субсидій тощо.
Тобто Ощадбанк не живе, як виключно
комерційний банк, не конкурує з рештою на рівних умовах, тому має бути
соціально відповідальним!
Якщо нам не вдасться врегулювати питання з обласним
керівництвом Ощадбанку, ми звернемося до народних депутатів від Сумщини. Наразі
відбулася попередня розмова з помічником депутата Миколи Задорожнього Богданом
Саєнком. Нам потрібна термінова допомога! І хоч часу небагато, ми сподіваємося
що знайдуться важелі примусити Ощадбанк згадати що він банк державний, а
держава у нас Україна!
Леонід Могилко,
голова Охтирської міської організації ветеранів
війни та військової служби «Маю честь»
|