У найчисельнішому мікрорайоні нашого міста - Дачному - «Ощадбанк» закриває відділення №10018/055. Його останній робочий день 1 червня. 

Активісти організації «Маю честь» (Леонід Могилко, Микола Михальков) з депутатом міськради Анатолієм Чернишкиним та ЗМІ 5 травня зустрілися з банківським керівництвом та спробували найти порозуміння. В розмові прийняли участь керуюча ТВБВ 10018/050 Олена Котенко та її заступник Денис Богдановський. Внаслідок зустрічі прийняли рішення звернутися до Сумського керівництва «Ощадбанку» з проханням допомогти врегулювати дану ситуацію. Відбулася попередня телефонна розмова, мета якої переконати Ольгу Дьяконову начальницю обласного управління прийняти бік охтирчан.

Ми вважаємо що рішення про закриття відділення, навмисно приймалося в умовах карантинних заходів, щоб унеможливити проведення організованого протесту. Тому висуваємо вимоги - відмінити це необґрунтоване рішення і до зняття карантину до нього не повертатися.

З Київу не видно, але саме співробітники цієї банківської установи були найближчими до охтирчан з мкр. Дачний. Коли сусідні банки закрилися на карантин, дівчата продовжили працювати, тим самим уберігаючи літніх людей від обтяжливих, а в період карантину, ще й небезпечних поїздок у центр міста.

Є комерційні проекти, а є соціальні. Інколи важко провести між ними межу. Нібито все робиться у світі лише для того, щоб здобувати прибуток. Однак, на той же хліб й інші продукти харчування першої необхідності ціни регулюються не тільки у нашій країні. І це правильно.

Відсутність чорної ікри на прилавках мало хто помітить. Тому як формується ціна на неї - не принципове питання. А от якщо людині на найпростішу їжу не вистачатиме в гаманці очікуйте громадських заворушень.

Але ж не тільки їжу варто віднести до соціальних питань. Люди старшого віку стають зайвими в епоху анонсованої Електронної країни. Щоб купити той же хліб літній чоловік спочатку йде знімати гроші з картки. Для багатьох пенсіонерів ця проста операція вже є незручністю. Тому часто вони користуються допомогою банківських працівників. Можливість отримати таку допомогу є важливою соціальною складовою.

На жаль, держава нехтує своїми соціальними функціями. Прикладів багато, але розвиваючи тему Ощадбанку, ми бачимо що його політика оптимізації ведеться без урахування інтересів громадян та громад. А це державний банк, тобто, який ми, громадяни України, утримуємо за власний кошт. Від того моменту як ми мали ощадні книжки з паперу до сьогоднішнього дня з картками пройшло багато змін. Але в чому ми їх бачимо насамперед?

Не секрет, що саме цей банк отримав у спадщину не тільки радянську назву, але й вкладників, вклади та розгалужену мережу банківських установ. І ось ми бачимо, що замість розвитку мережі керівництво банку вкладає гроші в сучасні ремонти, меблі, апартуру - в будь-що, але тільки не в гармонізацію відносин з клієнтами.

У селах закриваються відділення, незважаючи на те, що там це чи не єдина можливість для селян здійснювати виплати: комунальні, по кредитам, адміністративні стягнення тощо.

Інколи, щоб заплатити дріб'язковий, але обов'язковий  платіж їм приходиться їхати у місто, витрачаючи набагато-набагато  більше зі свого й так худого гаманця.

А якщо ми продовжимо мовчати у відповідь на знущання, будемо їздити у Суми. Нагадаю, що мова йде не про пересічний комерційний банк, а про банк, куди масово переводять військових пенсіонерів, де відкривають картки для отримання субсидій тощо.

Тобто Ощадбанк не живе, як виключно комерційний банк, не конкурує з рештою на рівних умовах, тому має бути соціально відповідальним!

Якщо нам не вдасться врегулювати питання з обласним керівництвом Ощадбанку, ми звернемося до народних депутатів від Сумщини. Наразі відбулася попередня розмова з помічником депутата Миколи Задорожнього Богданом Саєнком. Нам потрібна термінова допомога! І хоч часу небагато, ми сподіваємося що знайдуться важелі примусити Ощадбанк згадати що він банк державний, а держава у нас Україна!

Леонід Могилко,

голова Охтирської міської організації ветеранів війни та військової служби «Маю честь»