“Ющенко – дуже принципова людина. Й уперта”

Розмова з Володимиром Цибульком, народним депутатом (фракція УНП), поетом, політиком і політтехнологом

Володимир Цибулько до останнього часу був радником Віктора Ющенка, ставши ним не в останні дні перед очевидною перемогою, як дехто з нинішніх штатних шептунів, а пройшовши з Президентом багаторічним маршем під помаранчевими штандартами. Однак навіть у ті часи Цибулько залишався таким же іронічним і веселим, у кожному своєму публічному виступі наче підтверджуючи відому тезу, що надмірна серйозність – справа обмежених людей. Він міг і тепер залишатися радником Президента, однак після 10 липня, коли депутатські повноваження склав Віктор Пинзеник, черга у списку “Нашої України” дійшла до Володимира Цибулька, й він вирішив присвятити себе депутатській діяльності. Восени складе присягу у Верховній Раді та розпочне роботу у фракції Української народної партії, членський квиток якої лежить у нього в кишені.

Володимир Цибулько до останнього часу був радником Віктора Ющенка, ставши ним не в останні дні перед очевидною перемогою, як дехто з нинішніх штатних шептунів, а пройшовши з Президентом багаторічним маршем під помаранчевими штандартами. Однак навіть у ті часи Цибулько залишався таким же іронічним і веселим, у кожному своєму публічному виступі наче підтверджуючи відому тезу, що надмірна серйозність – справа обмежених людей. Він міг і тепер залишатися радником Президента, однак після 10 липня, коли депутатські повноваження склав Віктор Пинзеник, черга у списку “Нашої України” дійшла до Володимира Цибулька, й він вирішив присвятити себе депутатській діяльності. Восени складе присягу у Верховній Раді та розпочне роботу у фракції Української народної партії, членський квиток якої лежить у нього в кишені.

У вівторок Володимир Цибулько був гостем “Газети”, де зробив декілька доволі сенсаційних прогнозів і відповів на запитання журналістів. На жаль, брак часу не дозволив поспілкуватися на поетичні теми та поговорити про творчі плани гостя. Здебільшого йшлося про політику.

“У Ющенка готовий новий кадровий пакет”

– Усі сподівання, покладені на В. Ющенка, буде реалізовано. Можете не сумніватися, – відразу взяв ініціативу Володимир Цибулько. – Наскільки мені відомо, відпочинок пройшов для Президента не як власне відпочинок. Він дуже багато працював. Я знаю, що в нього вже готовий новий кадровий пакет. Знаю, що незабаром, із початком роботи нової сесії парламенту, почнеться тихенька кадрова ротація. При чому домінуючі кадрові пропозиції Президента будуть на національно-демократичному спектрі. Це, я гадаю, саме те, чого давно чекали.

Наступне. Найімовірніше, очікуваної трійки Ющенко-Тимошенко-Литвин на виборах не вийде. Нині середовище Литвина виштовхує його на самостійну гру. Це середовище найбільше остерігається, що спікер розчиниться в трійці та не зможе реалізуватися як самостійний політик. А ставку на нього зробило помірковане бізнес-середовище, яке не надто світилося в януковицькому оточенні, але за духом є державницьким. Тобто, хто б не керував державою, воно завжди намагатиметься шукати співпраці з владою. Власне це середовище намагається зробити своїм патроном Литвина.

Обставини складаються так, що, вочевидь, ющенківська команда піде на вибори щонайменше двома колонами. І Юлія Володимирівна точно очолить одну з них. Наразі рівень співбесід, координації дозволяє стверджувати, що буде саме так.

– Можна конкретизувати, які прізвища ви мали на увазі, говорячи про кадрові ротації?

– Я не хотів би переходити на персоналії. Думаю, про це завчасно говорити. Мусить відбутися якась публічна звітність. І День незалежності – це найкращий час для звітності вищих урядовців перед Президентом і народом. Після того робитимуть висновки.

– Ви сказали, що в нових призначеннях глава держави орієнтуватиметься на націонал-демократів. Це означатиме, що з Кабміну підуть соціалісти та ставленики Литвина?

– Це не зовсім так. З уряду підуть не за партійним принципом, а за провали.

– Провали в чому?

– Чесне слово, я не хотів би переходити на особистості. Зрозуміло, що ланцюг скандалів у Міністерстві культури, Міністерстві транспорту можуть мати свої наслідки.

– Невже Президент звільнить Євгена Червоненка, якого вважають одним із найбільш наближених до нього людей?

– Я вже говорив, що оцінки робитимуть не за наближеністю до тіла, а за ефективністю роботи. Це дуже принципова позиція. Навіть більше, розрахунок, що через особистісний контакт багато посадовців вищого ешелону зможуть залагодити деякі провали у своїй роботі – марний. Останнім часом Президент дуже принципово поставився до особистих контактів. Це вже дає свої плоди.

“Неуспіх при створенні “НСНУ” підриває довіру до Президента”

– Яким чином формуватимуть колони, про які ви згадали? Яким буде їхній формат?

– Є декілька базових елементів, на яких формуватимуть блоки. По-перше, не можна оминути “Народний Союз Наша Україна”. В усіх деклараціях він називає себе партією Ющенка. Хоча радикальний неуспіх при створенні “НСНУ” в Центральній і Західній Україні підриває довіру до самого Президента. Відомо, що його формували з численною кількістю скандалів від Рівненщини до Полтавщини та Луганщини. І скандали ці тривають. Але еліта цієї партії впливає на ухвалення рішень у верхах, отож без “НСНУ” не обійтися.

Далі – партія “Батьківщина”, яка стартувала у виборчій кампанії ще з весни. Там триває підготовча робота. Я скажу так: без провальної роботи організаторів “НСНУ” не зміцнилася б “Батьківщина” й особисто Юлія Тимошенко.

І третій стовп – Українська народна партія, яка зайняла окрему позицію. Ця позиція зробила її не просто сильнішою, а повноправним гравцем на майбутніх виборах, тобто суб’єктом виборчого права. Адже відомо, що виборчі комісії формуватимуть лише з тих партій, які мають фракції у Верховній Раді. Таким чином із процесу формування комісій випали і НРУ, і ПРП (“Наша Україна” Пинзеника, - “Газета”).

Очевидно, що ліберальний блок на основі сплаву Народного Союзу та “Батьківщини” буде підкріплено правицею. Хотілося б, щоб це була права колона, сформована з УНП, НРУ, ПРП і КУНу. Про що власне проводять консультації.

– Тобто варіант спільного блоку вашої партії з “Батьківщиною” відкидаєте?

– Ні. Сказав би, що УНП може бути ближчим союзником для “Батьківщини”, ніж “НСНУ”. Але, очевидно, що основу партії “Батьківщина” становлять аж ніяк не націонал-демократи. За складом це радше ліво-популістська партія, яка часто декларує одне, а робить інше. Партія має такого харизматичного лідера, в водночас не має розбудованих, розгалужених структур. Ідеально було б збудувати блок між УНП і “Батьківщиною”, адже це було б дуже сильне об’єднання. УНП – розбудована, ешелонована партія, в якій реально є 130 тисяч членів. А з іншого боку – харизматичний лідер Юлія Тимошенко.

Але все, що відбувається тепер – це лише наміри, прицілювання та прицінювання. Ситуація з блокуванням проясниться не раніше жовтня. Кадрові дії Президента із середини вересня до кінця жовтня десь підштовхнуть партії до відповідних кроків.

– Перейдемо до вашого особистого вибору. В якому парламентському комітеті хочете працювати?

– Я хотів би робити це багато де, але є фракційні квоти. Останнім часом чимало працював із Департаментом виконання покарань, створив при ньому громадську раду. Остаточно визначатиме фракція, але я особисто хотів би в комісії з прав людини. Це було б логічно, адже я є членом ПЕН-клубу – міжнародної письменницької правозахисної організації.

– Багато хто пророкує Україні різноманітні економічні кризи. Наскільки реальним є ризик? Що очікує вітчизняну економіку восени?

– Насправді залишилася спадщина від минулого року, розгребти яку виявилося не надто легко. Уряд намагається залатати проблеми минулих років і водночас вибудовувати свою сучасну доволі соціалізовану гру. Зрозуміло, відбувається вимивання коштів із базових галузей, але ці кошти швидко повертаються в економіку. Пенсії, бюджетні гроші – це не ті ресурси, які затримують у панчохах. Вони повертаються в економіку через комунальні платежі, через купівлю товарів першої необхідності тощо. В цьому діяльність нинішнього Кабміну дуже схожа на роботу, яку свого часу провадив уряд прем’єра Ющенка.

Є пересторога, що за урядом дуже багато декларацій. А треба було більше дій і менше слів. За цією багатослівністю чимало рішень віддали на відкуп регіонам. Як там розпорядяться, такою й буде ціна на хліб чи на цукор.

– Запитання як до людини, котра радила Віктору Ющенкові. Наскільки Президент сприймає поради, інформацію? Бо дуже багато говорять про вплив на нього оточення.

– Ющенко – дуже принципова людина. Й уперта. Якщо в нього є мета, то обов’язково досягне її. Слухати й учитися він уміє. Але в нього є власна ціннісна система координат, і якщо поради чи доповідні, які йому подають, не випадають із цієї системи, то через великий маховик інформації важко сприймати доцільність того чи іншого кроку. Але коли є змога дещо відсторонитись від поточного процесу... Так, цей відпочинок дуже багато змінив у його оцінці багатьох речей. Не можна говорити, що з’явиться новий Ющенко. Просто він стане принциповішим.

Я вважаю, що цього літа відбувся процес переходу з людини команди в людину-символ держави – Президента. Й метушні всіляких дорадників, друзів, які можуть поплескати його по плечу, більше не буде. Це припиниться. Все стане набагато серйозніше. Скажімо так: якщо раніше стукання глави держави кулаком по столу могли сприймати, як милий докір, то тепер будуть жорсткі рішення на кожному кроці. Я знаю, як він уміє зосереджуватися в нелегку хвилину. Це – людина унікальної концентрації. І однозначно, що нині він сконцентрований.

“Руку Москви в діяльності наших партій відчутно все менше”

– Що очікувати від наступних виборів у плані технологій? Чи стануть вони своєрідним продовженням президентської кампанії?

– Нові вибори не будуть виборами бренда. Це буде фактично виборча піраміда знизу догори. Партії готуватимуть свої списки від райрад до Верховної Ради. Будь-які маневри на розкрутку бренда на рівні центральних каналів не матимуть значного ефекту. Але якщо люди хочуть витрачати гроші, то нехай тратять. Здобудуть хіба що певну впізнаваність. Реально ж вибори відбуватимуться знизу. І якщо громадяни голосуватимуть за голову сільради, скажімо, члена УНП, то вони проголосують і за партійний список УНП.

– Не факт...

– Основна технологія на цих виборах буде такою: той, хто є для тебе моральним авторитетом і постаттю, яку хочеш обрати на місці, той, по суті, є віддзеркаленням політичної сили, за яку ти теж проголосуєш.

– Ну а приклад з Буняком? Львів здебільшого голосував за Блок Віктора Ющенка, а вибори мера виграла людина, яку підтримала Юлія Тимошенко.

– Може статися й таке, але розкидання голосів, як раніше, на цих виборах уже не буде. Те, що я сказав, буде основною технологією. Тут навіть немає сенсу вигадувати спеціальні трюки, бо вони можуть лише погіршити репутацію партійного брендв на загальноукраїнському рівні.

Скажімо, в УНП, та й у деяких інших національно-демократичних партіях, є чітка установка не створювати регіональних блоків. Якщо блок створюватимуть, то він буде єдиним згори донизу.

– Останніми днями з’явилося чимало заяв, які можна розцінювати як такі, що розпалюють міжрелігійну ворожнечу. Це передовсім виступи Корчинського, Вітренко, “Держави” Васільєва стосовно перенесення центру УГКЦ до Києва. Чи допустимо, щоб у демократичній державі такі партії допускали на вибори?

– Річ у тім, що в нас є Міністерство юстиції, яке має бути бульдогом, сторожовим псом законодавства. Відомо, що Васільєв є власником каналу “Киевская Русь”, який фактично контролює спільно з Русскою Православной Церковью.

Я б уніс поправку в законодавство. Якщо партія не виставляє списків у більшості регіонів, а в них – у більшості районів, то вона не має права виходити на загальнодержавні вибори. Таким чином ми створимо справді загальнодержавні партії. А так що маємо? Та ж партія “Держава” має свої організації в декількох регіонах, та й то здебільшого у віртуальному вимірі. Але каламуті від неї не бракує.

Мінюст мав би бути сторожем і щодо відверто агентурної роботи партії. Якщо, скажімо, прогресивні соціалісти чи “Держава” керовані із закордонного центру, то їх слід ліквідувати. От і все. Але останнім часом сталися зміни, й керуючу та спрямовуючу руку Москви в діяльності наших партій відчутно все менше.

“Львів не порятує своєї архітектури самотужки”

– Ви фактично живете на два міста – Київ і Львів. Які проблеми Львова першочергово необхідно вирішувати депутатам?

– Львів унесено в реєстр спадщини ЮНЕСКО, але з такою бюджетною політикою, яка в нас існує, місто не може самотужки боротися за збереження архітектури. Це має бути загальнодержавна програма. От є Міністерство культури й туризму, а всі пам’ятки архітектури перебувають на балансі Державного комітету з будівництва. Парадокс тут у чому: Держбуд реально не займається ними. Якщо ж перевести на баланс міністерства, то була б хоч якась логіка, і міністерство мусило б займатися інфраструктурою туризму, а відтак і туристичними об’єктами, якими є архітектурні пам’ятки. Очевидно, потрібно і відповідне законодавство, як у Польщі або Чехії, де історичні об’єкти можуть передавати в оренду із забороною перебудови тощо. Інакше центр Львова не врятувати. Все це будували, безперечно, не з розрахунку на такі вібрації, які нині є в місті. Економіка Львова не потягне цього сама. Одне - помалювати фасади, а інше – відремонтувати всю інженерію, якої людське око зазвичай не бачить. Мусить бути державний проект. І, можливо, потрібно запрошувати фахівців з Італії чи Німеччини, бо з нашими робітниками ми тільки швидше завалимо.

– Може, новий мер задумається над цим питанням?

– Отут уже питання вибору львів’ян, яке є дуже цікавим. Львів’яни мають звичку робити ставку на одну кандидатуру, а в останню “ніч перед вінчанням” передумувати та голосувати за іншу. Краще було б, якби городяни визначилися задовго до виборів. Було б легше і їм, і команді майбутнього мера. Аби не виявилося, що “наречена”, яка зробила вибір останньої ночі, не жалкувала так, як жалкує останні чотири роки.

– Ви все-таки людина від культури, тому дуже важко не поставити вам запитання про оцінку діяльності міністерства Оксани Білозір.

– Як на таке бідне відомство - забагато скандалів. Краще там було б більше грошей. Насправді я думаю, що українська влада ще не має остаточного бачення, від якого міністерства що хоче мати. Гуманітарний блок нині наче в підвішеному стані. Немає концептуального бачення розвитку культури.

– Нині триває робота зі створення Інституту національної пам’яті. Наскільки реальним бачите цей проект?

– Треба подякувати шістдесятникам за їхню плідну діяльність у 1060-х, 1970-х, 1980-х і 1990-х. Але тепер, мені здається, таку інституцію можуть створювати люди, котрі мають беззаперечний успішний досвід. Я знаю тільки одну таку людину – колишнього народного депутата від Івано-Франківщини Романа Круцика, який створив у Києві Музей голодомору. Якщо реалізацію буде покладено на нього, то, гадаю, що проект вдасться. Насамперед як чесний проект. Свій “Яд вашем” потрібний кожній нації. Україні також. Щоправда, вважаю, що нам зараз більше потрібен Інститут національного проекту, Інститут майбутнього нації. Я невеликий футурист, але більше люблю моделювати майбутнє, ніж переминати кістки минулому.

– Менш ніж через місяць у Львові розпочнеться традиційний Форум видавців. Може, хоч цього разу держава уважніше поставиться до такого непересічного проекту?

– Я прошу тих людей, які планують графік Президента, щоб він потрапив сюди хоча б на день.

Підготував Роман Онишкевич

"Львівська Газета", 17 серпня, 2005