Публікуємо лист міського голови сусіднього Тростянця про
нашу біль. «Нафтовик».
Саме з перших ударів маленьких футболістів виростають великі
футбольні зірки. Але чи всі механізми в нашій країні працюють сьогодні по
стимулюванню навчання дітей футболу? Чи є дорослі приклади для юних гравців в
кожному місті? Чи розуміє місцева влада, бізнес, громадськість взагалі роль
наймассовішого виду спорту-футболу та впливу його інфраструктури в контексті
якісного і збалансованого розвитку міста???
Сьогодні буду писати не за Тростянець, де ми поставили розвиток футболу серед
пріоритетів, будуємо футбольні поля, створили Академію спорта і залучили
якісних тренерів, відновили кілька гарних дорослих команд.
Я буду писати про сусідню Охтирку, майже 50-ти тисячне місто в Сумській області
і футбольну історію, що нажаль зникла.
"Нафтовик"- саме таку назву дали клубу дуже давно його ініціатори.
Хто саме це був, підкажуть охтирчани. Назва не з проста. Саме у Охтирці
працюють і донині нафтовидобувні та обслуговуючі підприємства з з сотнями
працівників. Саме тут, на навколішній території видобувалося буля третини всієї
української нафти. І поява футбольного клубу була не випадкова. Розквіт клубу
стався за часів керівництва в Охтирці "Охтирканафтогазом" Романа
Костянтиновича Рапія - "золотої" для Охтирки людини. Людина розуміла
як розвивати підприємство і як допомагати розвивати місто. Стадіон
"Нафтовик", басейн з спортзалом, готель для футболістів, потужна
футбольна школа для дітей - все це перетворило невеликий райцентр на Сумщині,
на зразкове успішне місто, з святами і концертами чи не всіх зірок СРСР.
Напревеликий жаль Роман Костянтинович трагічно загинув в 1998 році в
автокатастрофі. Але розпочата цією видатною людиною справа ще довго жила.
2007 рік - "Нафтовик" виходить в вищу лігу українського футболу і в
першому ж своєму матчі перемагає на виїзді "Динамо" Київ....
Минули роки.
Те, що сталося з клубом в минулому році - важко описати словами.....
Його просто не стало!!!
Через різні обставини, непорозуміння, не бажання когось бачити перспективу і
важливість футболу для міста і його мешканців, інші пріоритети і тд. Кожен з
причетних в цій історії назве свої причини, але ж маємо те, що маємо.
"Нафтовика" немає. Зникла одна з найвидатніших команд Сумщини. А з
нею йде поступово в небуття і вся спортивна інфраструктура клуба. Який це удар
по почуттям тисяч вболівальників Охтирки, можна лише здогадуватися. Адже навіть
ми, тростянчани поспішали на матчі з зірками українського футболу до Охтирки ще
пацанами. А скільки дітей самої Охтирки виросло на футболі.
Невже це все, точно кінець???
Важко дивитися на обшарпані плакати, бур'ян, що пробивається крізь асфальт,
закритий басейн, в якому рушаться стіни і починають випадати вікна і пустоту на
трибунах та розпач в очах кожного, з ким довелося зустрітися і поговорити про
"Нафтовик" і сьогоднішній стан стадіону.
І це лише минув рік. Що буде далі???
Колись у 1992 році така сама судьба була уготована спортивній базі
"Нескучне" у Тростянці. Її через безгосподарність за два роки
втратили вщент розібравши, бо була в заставі
через несплачені податки.
Схожа історія?
Сьогодні ми намагаємося з руїн поступово відроджувати цю спортбазу і повертати
біатлон на тростянецьку землю. Сьогодні ми реконструюємо свій стадіон
ім.В.П.Куца і вберегли команду Олександра Сєкуна. Сьогодні зберігаємо
тренерський штаб і навчаємо діточок не лише з Тростянця, а і з Охтирки.
Чому? Бо не байдуже! Бо це дуже важливо для наших дітей і майбутніх поколінь!!!
Тож чи не настала пора зайнятися відродженням Легенди - "Нафтовика" з
Охтирки?
І я готовий цим питанням зайнятися!!!
Переконаний, тисячі охтирчан підтримають цю гарну справу!!!
Юрій Бова.
|
�����������