|
Начало. Часть 1. Розповідаючи про С.Р.Миротворцева, не можна обійти постать його батька Романа Львовича. Працюючи директором гімназії, як у Корочі, так і в Охтирці, Роман Львович був суворим керівником, проте користувався любов'ю, повагой та авторитетом як у гімназистів, так і серед викладачів. Адже дітей виховував виходячи з принципів честі та обов'язку. Викликала симпатію і незмінна справедливість. Під час революції 1905 року директор гімназії Роман Миротворцев дозволив гімназистам на урочистому вечорі, присвяченому маніфестові 17 листопада 1905 року проспівати Шевченків "Заповіт". Через кілька днів він був за це звільнений з посади і відправлений у відставку, незважаючи на те, що 35 років свого життя віддав освіті. Удар для чесного, досвідченого педагога був надто сильним і невдовзі (1910 р.) він помер. Похований Роман Львович на Соборному цвинтарі.
У 1904 році розпочалася війна Росії з Японією. С.Р. Миротворцев їде на фронт, де надає хірургічну допомогу пораненим. Участь у 11-ти місячній героїчній обороні Порт-Артура відіграла неабияку позитивну роль у духовному формуванні Сергія Романовича як патріота і військово-польового хурірга. Його самовідданість була відмічена бойовими орденами. По закінченні війни С. Р. Миротворцев повертається до Петербургу і починає працювати у клініках видатних хірургів С. П. Федорова та В. 0. Оппеля. у військово-медичній Академії. Робота у військово-медичній Академії (1906-1914 р.р.) стала одним із найважливіших етапів життя Сергія Романовича. Тут він розвиває інтенсивну діяльність як вчений, лікар і викладач. За цей час він написав біля 40 наукових праць, у тому числі ряд великих монографій з різних напрямків хірургії. У 1909 році С. Р. Миротворцев успішно захищає докторську дисертацію, темою якої є "Зкспериментальньїе данньїе к вопросу о пересадке мочеточников в кишечнике". Розроблений ним метод операції пересадки отримав широке розповсюдження у хірургії і став відомим лід назвою операції Миротворцева. У своїй автобіографічній книзі "Покликання" віце-президент Академії медичних наук СРСР професор В. В. Кованов описує згодом розповідь С. Р. Миротворцева у колі своїх соратників, друзів Н. Н. Бурден-ко, В. М. Шовкуненка, Ю. Ю. Джанелідзе про історію, яка трапилась з ним після захисту дисертації. Захист пройшов успішно, але С. Р Миротворце-ву здавалося, що ніхто із членів Вченої ради по-' справжньому не зрозумів і не оцінив його працю. Не отримав він задоволення і від вис-тупів консультанта та офіційних опонентів. Стомлений, він вирішив поїхати відпочити. В одному купе з ним їхала молода чарівна жінка, в особі якої Сергій Романович знайшов цікаву співрозмовницю, яка виявила неабиякий інтерес до його наукової праці. Він з великим захопленням розповідав їй про свою дисертацію. У Кисловодську вони продовжували зустрічатися, їх розмови точилися навколо його дисертації. Інколи його нова знайома запитливо поглядала на нього, як чогось чекаючи. Але захоплений молодий доктор не помічав цих поглядів. Час минав, настав час від'їзду. Па пероні під час розставання Сергій Романович, вважаючи, що цей порив його душі буде оцінений достойно, вирішив на прощання подарувати своїй знайомій примірник дисертації. Поїзд ось уже повинен був рушити. Нарешті він наважився і простягнув своїй дамі у вікно вагону дбайливо загорнутий рукопис, зарані соромлячись її вдячності за такий щедрий дар. Вона розгорнула згорток. І раптом миловидне обличчя жінки викривила гримаса досади. Голос її затремтів: "Вибачте докторе, але ви, мабуть, забули, що я жінка". Вдарив колокол, поїзд рушив. Ошелешений С. Р Миротворцев навіть не зумів спіймати кинутий назад згорток. Листи рукопису розлетілися по платформі. "А я так і не зрозумів тоді відразу, чим викликав гнів у дами, а коли зрозумів, то уже було пізно," - завершив свою розповідь С. Р. Миротворцев. На що Н. Н. Бурденко багатозначно сказав, що можливо вона була права. У1914 році, перед початком першої світової війни С. Р. Миротворцев був обраний професором на кафедру загальної хірургії Саратівського університету. Наприкінці липня 1914 року розпочалася війна і С. Р. Миротворцев добровільно іде на фронт. Його призначають головним хірургом-консультантом і завідувачем медичною частиною Товариства Червоного Хреста при арміях Західного фронту. Маючи багатий досвід військово-польового хірурга, набутий під час російрько-японської війни, Сергій Романович виявив себе як чудовий хірург і здібний організатор військово-санітарної справи. Тут він зробив вагомий внесок у розвиток військово-польової хірургії, провів статистичну розробку та проаналізував понад 180 тисяч випадків вогнепальних ушкоджень. Він зайняв почесне місце у блискучій плеяді видатних хірургів, що надавали медичну допомогу пораненим під час першої світової війни. (Н. Н. Бурденко, Н. 0. Богомаз, С. П. Федоров. В. О. Оппель та інші). Під час громадянської війни С. Р. Миротворцев був представником Червоного Хреста на Південно-Східному фронті. Поряд з великою науково-викладацькою та громадською роботою в університеті він багато часу і енергії приділяв справі організації медичної допомоги пораненим і хворим бійцям. У 1919 році С. Р. Миротворцева обирають завідуючим кафедрою факультетської хірургії Саратівського університету, а у 1922 році - ректором цього ж університету. Перебуваючи на цій посаді до 1928 року, він проводить велику роботу по організації науково-викладацького і громадського життя університету. З 1928 по 1938 рік С. Р. Миротворцев багато уваги і часу приділяє викладацькій роботі у медичному інституті, науковій роботі та підготовці наукових кадрів, громадській роботі. Під час фінської війни (1939-1940 р.р.) Сергій Романович працює головним хірургом евакошпиталів Саратівської та Пензенської областей, куди поступали поранені, евакуйовані з далекого фронту. Початок Великої Вітчизняної війни С. Р. Миротворцев застає у Сталінграді, де він був головою державної екзаменаційної комісії у медінституті. Він відразу ж подає телеграму у Генеральний штаб Червоної Армії з пропозицією використати його досвід як учасника чотирьох воєн у боротьбі проти фашистів і через два дні отримує призначення на посаду головного хірурга Саратова. Під час війни С. Р Миротворцевим була проведена значна робота по організації евакошпиталів, навчанню лікарів практичній хірургії, наданню медичної допомоги. Ці роки, незважаючи на похилий вік вченого (на початок війни йому виповнилося 63 роки), були періодом його високого творчого піднесення. Усі, хто знав його у той час, були свідками того, як він не рахуючись з часом і не шкодуючи своїх сил і здоров'я, дні і ночі віддавав роботі. У роки війни постановою Радянського уряду була створена Академія медичних наук і С. Р. Миротворцев серед достойніших її представників був обраний дійсним членом цієї академії. Євген МЕГЕРА (Далі буде...)
 |
