Кілька років тому один з небайдужих охтирчан побачив, як у отвір водовідвідного колодязя провалився хлопчина. Сталося це навпроти школи №1. Низка люків йшла по клумбі попід березами. Всі вони так-сяк вкривалися дошками, а перший сніг добре маскував підступні пастки.

Тоді допомога дорослого школяру не знадобилася. Провалля виявилося неглибоким, але з того моменту свідок пригоди став добиватися ремонту люків на цій ділянці.

Питання відсутності люків біля найбільшої за кількістю учнів школи Охтирки доводилося піднімати неодноразово: у спілкуванні з керівництвом міста, депутатами, на радіо, ТВ та у пресі.

Втім, зрушень довго не спостерігалося. Кожного разу при зустрічі зі свідком тієї, кількарічної давнини, пригоди, мені доводилося у Сірка очі позичати. Чоловік питав, ну й що робив ти, якщо люків досі немає!? Відповісти нічого... Тепер ніби ремонт дощової каналізації робиться, але ситуація з люками, на жаль, стала ще гірша.

Раніше їх не вистачало тільки на клумбі. Сьогодні неогороджені, відкриті забетоновані колодязі вже поховалися й на пішохідній частині. Замасковані снігом та дошками. Не вистачає коштів закрити люками? Хоча б огородіть!

А тим часом... 

3 грудня на нараді при міському голові порушили питання щодо незадовільного стану ділянки біля першої школи. Як відомо, внаслідок похолодання роботи по монтажу дощової каналізації до кінця не довели, люки лишилися відкритими, а траншеї не повністю заритими. Така безгосподарність окрім травм містянам загрожує ще й поверненням моря-калюжі. Бо разом з опадами у трубопровід обов'язково потрапить багнюка. Бруд потім не видалити. Він унеможливить якісний водовідвід. Свою різку критику мер Ігор Алєксєєв адресував начальнику управління капітального будівництва Олександру Демиденку.

Після наради Олександр Володимирович на запитання про термін, коли хоча б з'являться люки, повідомив, що решітки вже замовлені і наступного тижня їх планують встановити.

За збігом обставин, в день, коли обговорення «люкової» проблеми знову вийшло на найвищій міський рівень, я випадково зустрів того самого небайдужого охтирчанина, з чиєї подачі й почалася горе-епопея. Повідомив йому, що нібито от-от вже все вирішиться. У відповідь він тільки сумно посміхнувся...

Андрій Міхеев