Околиця Дніпра - Краснопілля. Цвинтар. Безліч безіменних
могил, лише з номерами і дикими надписами на однакових казенних хрестах:
«Тимчасово не встановлений захисник України. Реєстр № 7017, дата», ... Всього 150
могил, і лише 25 - ідентифіковані. Останні поховання - 14 березня 2018 року -
Марк Гудзовський, 19 років, «Азов»... Ось № 6941: 54 роки, альпініст Юрій
Коновалов, киянин, доцент, кандидат економічних наук (це вже дані з Інтернету)...
Решта просто номери, вони очікують повернення своїх імен. І оцих безіменних
героїв ще дочекаються у рідних домівках і зникне казенна табличка «тимчасово не
встановлений...». «Буде це не скоро, але буде обов'язково!», - так думає
охтирчанка Ольга Косарєва, яка щойно повернулась із Дніпра.
Різні мрії бувають у людей. І вони часто збуваються. От наша
громадська діячка пані Косарєва давно мріяла побувати у Дніпрі та його
околицях, відвідати відомий на всю країну військовий госпіталь...
«Довга дорога до Краснопілля», - в прямому і переносному
сенсі. Кілька років я готувалась до цієї зустрічі з тими, хто знайшов свій
останній прихисток на землі Січеславщини. Це сакральне місце для кожного
українця, яке продовжило трагічний мартиролог нашого народу: Батурин -
Корюківка - Краснопілля... Околиця Дніпра.
ВІЙСЬКОВИЙ ГОСПІТАЛЬ
Усі знають про лікарню ім. Мєчнікова у Дніпрі - ми теж
спочатку поїхали туди. Виявляється, це величезний лікарняний комплекс, із
безліччю відділень. Начмед лікарні, Олександр Миколайович зустрів нас із
радістю, але «розчарував» тим, що у його відділенні зараз тільки два бійця з
тяжкими травмами - на штучній вентиляції легень. І їм не до гостинців. Начмед
відправив нас у Дніпровський військовий госпіталь, а це в другому районі міста.
Госпіталь у гарному затишному місці. Навкруги багато дерев.
Прохідна. Вахтер. Поруч волонтерський пункт прийому допомоги. Очільник - Міла
Малевич. Вона записала нас в журнал. Приділила увагу, розпитала що нас
цікавить, і чим цікаві ми. Заходимо всередину. У волонтерському центрі - безліч
пакунків, на стінах - шеврони і прапори в/ч пацієнтів цього госпіталю. А потім
нас познайомили з хлопцями, які на лікуванні. Вони з великою радістю зустріли
нас і прийняли наші гостинці - цукерки, цигарки, яблука, печиво, чай, каву,
шкарпетки. А особливу радість і увагу викликали дитячі листівки та прапор, які
нам дали учні охтирської школи №8. Їх
відразу відправили у куток, те що мало відправитись на передову. А смаколики
поставили на стіл, щоб усі пригощались.
Знайомимось. Санінструктор Олена - 47 бригада, Юрій - 128,
Микола із 17-ї, із Пархомівки, що на Харківщині, майже наш земляк. Всього у
госпіталі - 8 відділень. Всі ходячі. Багато з проблемами тиску і легкими
пораненнями. Вони майже нічого не розповідають про війну, а ми й не
наполягаємо. Фото на згадку. Ми повертаємось додому, а назустріч інші волонтери
з великими пакунками (там видно засоби гігієни). До воріт під'їхала «Швидка».
Знову поповнення...
ДНІПРО
У Дніпрі живе моя давня подруга. І від неї ми багато
дізнались про подвиги дніпрян, особливо про те, як вони врятували своє місто
від трагедії у 2014-ому.
Дніпро - дуже патріотичне місто. Ще до декомунізації, вперше
в Україні, головну площу перейменували в площу імені Сергія Нігояна. Міська
рада знаходиться на вулиці Героїв Майдану. І прямо тут - величний комплекс,
присвячений героям майдану і АТО, Алея, вітражі і безліч світлин із зони АТО.
Апофеоз всього - великий сіті-лайт:
«Коли навала йшла зі сходу,
Коли палав вогнем Донбас,
Вони стояли там стіною
тілами захищали нас!»
Величезні кольорові вітражі, які відтворюють ті події.
Окремий стенд - світлини десантників з ІЛ-49 (Луганськ), поруч - ДАП,
Іловайськ. Відчувається, що все зроблено з душею, згадано кожного поіменно.
Ми запросто поспілкувались із головою обласної ради, Глібом
Пригуновим. Напередодні Дня Захисника Вітчизни він перевіряв готовність до
свята. Очільник облради сказав, що на цей меморіал «жодної копійки з бюджету не
витрачено. «Ми відкриті до спілкування».
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
У центрі площі - поки що величезний камінь з надписом «Тут
буде алея Героїв Небесної Сотні. Камінь закладено у 2014 році Штабом
Національного спротиву».
Ніде не бачила таких стендів Героям Небесної Сотні - на
кількох мовах, німецькій, англійській, українській, французькій - «LES HEROS NE
MEURENT JAMAIS».
Дніпро - місто практично російськомовне, і ми відчували себе
бандерівцями. Чоловік моєї подруги, етнічний українець Євген Тюхменьов, вважає
себе «жидо-бандерівцем».
А от справжнім українцем вважаєш себе з гордістю за наші
ракети «Циклон» з Південтяжмашу. Велична Дошка Пошани творців цієї ракети.
Дніпро знає і шанує своїх земляків.
«Я ЛЮБЛЮ ДНІПРО»
У багатьох містах є подібні інсталяції. Але чомусь саме у
Дніпрі відчуваєш, як дніпряни люблять своє місто. Архітектура міста вражає
різноплановістю, різнокаліберністю, розмаїттям стилів. Поряд із старими
будинками - сучасні, з різними рівнями, прикрашені всілякими баштами, дивними
дахами. Це нагадує мені європейські столиці - Прагу і Будапешт.
Особливе враження - дніпровські мости. Їх у місті 5. Ми
проїхали по трьох. Довжина 1,5 - 2
км. Ввечері - дуже гарне освітлення. Набережна Дніпра -
найдовша в Україні. На ній незвичайний пам'ятник - величезна куля зеленого
кольору. Набережна вся в квітах, деревах, газонах. Трава акуратно скошена.
Дніпро - широченний, він - скрізь, і в центрі, і на околицях.
Дніпро вражає широкими проспектами, величезними парками,
фонтанами, квітниками, дитячими майданчиками, патріотичними інсталяціями,
святинями.
Однозначно, Дніпро вражає.
(Із розповіді Тетяни Глушкової, волонтерки, мандрівниці, яка
також щойно повернулася з Дніпра)
ПОДЯКИ
Велика подяка небайдужим охтирчанам, які зробили можливою цю
подорож. Це - ПП Тетяна Радченко, Мирослава Лисенко, Максим Мандич.
Пенсіонери - Володимир Васильович з вокзалу передав відро
яблук, військовий пенсіонер Олександр Дресь - цигарки. Тетяна Глушкова зв'язала
5 пар шкарпеток.
ЗОШ №8 передали листівки воїнам і прапор з побажаннями.
Родині Тюхменьових, Наталці та Євгену, які прихистили нас і
провели екскурсію містом. Ми об'їхали Дніпро вздовж і впоперек кілька разів і
побачили і почули багато цікавого про дивовижний Дніпро і чудових дніпрян!
СЛАВА УКРАЇНІ і ЇЇ ЗАХИСНИКАМ!!!
Репортаж із Дніпра записала Марина Мороз
|