Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Разделы arrow Местные новости arrow Город arrow Снаряд від «ГРАДа», тубус від ПТУРа... Охтирчанам нагадали, де Україні болить
Снаряд від «ГРАДа», тубус від ПТУРа... Охтирчанам нагадали, де Україні болить Печать
Автор ГородА   
10.09.2018 г.
День Незалежності - найголовніше свято для українців. Урочисті заходи пройшли по всіх містах і селах нашої країни і навіть за її межами, бо нашого цвіту по всьому світу. Як святкували День Незалежності в Охтирці? На жаль, автор тексту в цей день в Охтирці не була. Звертаюсь до за коментарем до Ольги Косарєвої, яка розповідає...

«Значить, було так. Ми, притомні українці, активні охтирчани, організували патріотичну виставку, присвячену Дню Незалежності. На щитах, покритих маскувальною сіткою розвісили світлини з Майдану та із зони бойових дій. На столах розмістили артефакти - снаряд від «ГРАДа», тубус від ПТУРа, гранати «Рапіра», бронежилети, окуляри, протигази - з Майдану та з зони АТО. Виставка відразу викликала інтерес у охтирчан різного віку. Дітям цікаво було все помацати, поміряти, сфоткатись. Деякі дорослі скептично уточнювали «Це не монтаж?» До виставки підходило багато учасників бойових дій і впізнавали себе на світлинах, представлених нашими волонтерами. Захисники Незалежності залишали свої автографи на прапорах...

І ось до виставки підійшла дівчина, відразу видно не місцева. Почала роздивлятись і запитувати: «Що це за війна в центрі Європи? Між ким?». У неї шок, і в нас - шок, що людина цього не знає. Спочатку ми думали, що вона якийсь провокатор. Познайомились. Олена - американка з українським корінням, а точніше, із сумським. Уже 20 років як мешкає у Лас-Вегасі. Її коло спілкування -  найбільше із сестрою, котра повністю налаштована під «русскій мір», тому ні про яку війну на Сході України Олена не чула (?). А ми, в свою чергу, були здивовані, що пересічні американці нічого не знають про війну. Наші ветерани, безпосередні учасники бойових дій, багато чого їй розповіли, показали артефакти і одягнули українську американку в бойову амуніцію... і фото на пам'ять є.

А ще у мене сльози навернулись, коли побачила «Карту сотень». Нарешті! Нарешті Охтирка отримала свою родзинку. Після кількарічної копіткої роботи музейників і громадських активістів карта сотень була представлена на огляд охтирчан. Біля карти також було жваве обговорення. Нарешті оспіване класиком української літератури Іваном Багряним, «тільки місто Наше поділене на сотні», можна побачити, знайти свою сотню, дізнатись більше про місце, в якому живеш... Там таке все цікаве, і виглядає солідно».

Мабуть, про створення карти сотень треба написати окремо. Окрім цих «родзинок» того святкового дня проходив фестиваль-конкурс-пленер біля нашої норовливої річки Охтирки. Це вже втретє. А ще був «Літературний п'єдестал» - зустріч із митцями рідного краю. Ну і як звичайно, цього дня гудів ярмарок, пташине царство, вечірній  концерт.

Щоб отримати особисте враження треба особисто бачити, чути, брати участь. Кожен охтирчанин, звісно, зупинявся там, де йому цікаво.

Та все ж крутиться в голові ота американка. Чому так?

Володимир Гейко, військовослужбовець, учасник бойових дій вважає:

- Так відбувається тому, що рівень подачі інформації на державному рівні неналежний, малий, багато замовчується. Та й ця виставка з артефактами організована спонтанно громадськими активістами, її не було в переліку заходів до свят («щоб не травмувати людей»). Та, мабуть, треба це робити, бо як кажуть «Поінформований - значить, озброєний». Американка потрапила до нас із-за океану, за тисячі кілометрів, і не дивно, що вона нічого не знає. А якщо наші люди мало знають, що відбувається в рідній домівці, то це геть нікуди не годиться. І знову ж таки, для американки це рядова інформація, вона повернеться і буде й далі жити своїм життям. А нам треба втримати свою незалежність.

 

Валерія Бакуліна

ImageImage 

 
on-620_120_gin.gif
Реклама

bezp.gif

doma.jpg

tokyo_0418_2.gif

Реклама

express.gif

Загрузка...