Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Разделы arrow Местные новости arrow Город arrow Там, де річка Ворскла в'ється
Там, де річка Ворскла в'ється Печать
Автор ГородА   
31.07.2018 г.
Image«Найщиріша подяка пані Анжелі Савченко (туристична агенція «Київські фрески») за дводенний тур «Там, де річка Ворскла в ‘ється...» (Охтирка-Тростянець-Чернеччина-Більськ). Від багатьох чула «ну що там на Сумщині дивитися?». Раджу їхати, там цікавинок багато», - пише на ФБ пані Соломія Зінчук після  мандрівки.

15 липня в Охтирці було багато гостей, паломників, мандрівників. Всі дороги вели на Охтирку. Бо в місті Нашому було свято - 250-річчя Покровського собору. Багато людей ішли на поклін до чудодійної ікони Охтирської Божої Матері.

До Охтирки можна добратись різними шляхами. Можна і на байдарках, по Ворсклі. Саме так подорожували кияни 14-15 липня. «Там, де річка Ворскла в'ється» - така назва авторського туру Анжели Савченко.

АНЖЕЛА САВЧЕНКО - директор туристичної агенції «Київські фрески», гід-екскурсовод по Україні. «Туристичне просвітництво Анжели Савченко уже 10 років не так розважає, як розвиває українських мандрівників. Анжела Савченко - суперенергійна жінка є промоутером не тільки внутрішнього туризму, а й справжньої української України». (газета «День»).

Давно слідкую за мандрівками пані Анжели. І тут несподівано вони вже й у нас побували, і вже діляться враженнями на ФБ. Ми познайомились і поспілкувались у фейсбучно-телефонному режимі. І от що пані Анжела думає про Охтирку, туризм і просвітництво.

Охтирка - одне з найцікавіших міст України. Дух Слобожанщини тут присутній у багатьох непримітних деталях, традиціях, побуті. Слобідська Україна - terra inkognita - земля обітована для тих, хто шукав щастя і ліпшої долі у 16 столітті. І таки знайшов! Свій авторський тур я назвала поетичним рядком Якова Щоголіва «Там, де річка Ворскла в'ється...»

В Охтирці ми не вперше. У мене давно була ідея подивитись Охтирку Івана Багряного. Вперше ми приїхали до вас у 2013 році. Зайшли в музей і ... отримали шок від почутого: «У нас Івана Багряного не люблять...». І ось ми знову в Охтирці. Знову в краєзнавчому музеї. Зміни в якості зі сторони музею Охтирки - очевидні. Куточок Івана Багряного є. Наш екскурсовод - Катя Мамедова показала, розказала, розповіла все про Охтирку від моменту заснування до сучасності. 

У своїх коментарях ви пишете: «З мандрівки по Сумщині можна відокремити декілька яскравих домінанатів; враження від храмів в Охтирці, ночівля в неочікувано комфортному котеджному містечку «Славна», пройтися стежками Івана Багряного, відкрити скарби природних надр в музеї. Давайте більш предметно поговоримо про ці яскраві моменти. Чим особисто Вас вразив Покровський собор?

Покровський Собор - як може не вразити бароковий собор? Яка ліпнина, які вікна, ікона. Це ж один із найвідоміших соборів Слобожанщини.  Нам поталанило бути в Охтирці у дні 250-ліття Покровського Собору. Бачили верениці паломників, дуже багато дітей. 

Якими стежками Івана Багряного ви пройшлися цього разу?

Іван Багряний мене цікавить давно. В чому суть наших подорожей? Вони не розважальні, наші мандрівки більш просвітницького характеру. Ми відкриваємо українську Україну. Ми «граємось» в літературу. У вас такий цікавий трикутник Остап Вишня-Іван Багряний - Микола Хвильовий...

У нашій групі наймолодшому туристові - 40+. Ці люди в школі не вчили цих письменників, вони їм невідомі. Історію України також відкриваємо іншу. Тому по дорозі в автобусі я розповідаю про цих письменників. Жінка-бібліотекар коментує: «в школі говорили не так». Цим людям дуже цікаво дізнаватися, як воно було насправді.

Тож цього разу ми побачили друкарню, в якій Іван Багряний надрукував «Скельку». (насправді вперше він надрукував там «Ave Maria», «Скелька» була надрукована в Харкові, - прим. автора). Напроти музею - РБК з меморіальною дошкою Івану Багряному, дійшли до пам‘ятника письменникові, він таки повернувся у рідне місто. Побачили гімназію, де навчались Яків Щоголів, Микола Хвильовий, Антоненко-Давидович, Іван Багряний. Єдина меморіальна дошка Аноненку-Давидовичу на гімназії, а він же був ініціатором-засновником  краєзнавчого музею.

До будинку Багряного ми не пішли через організаційні моменти. Не потрапили також і на територію Троїцького монастиря. Та все ж ми його побачили в  обох музеях - в Охтирці і в Тростянці. Ще ми побували на Охтирському пивзаводі. У нашій групі був технолог-бровар. «Як це ми - в Охтирці і не відвідаємо найстарішу пивоварню України?» 

Що можете сказати про організаційні моменти?

Ми вже цей маршрут проїжджали. Київ-Охтирка - відстань невелика - дорога страшна. Цього разу ми вибрали байдарки. Маршрут  - «Лутище-Скелька-Українка». Інструктори нам видали свої рекомендації. Минулого разу наш байдарочний маршрут був « Чернеччина-Буймерівка», це звивистий відрізок ріки. А цього разу - це просто фантастична ріка. переночували в «Славні». База гарна, але персонал ще не навчений якісному сервісу, тому ми  не встигли попасти на територію монастиря. Та кажуть, що туди ще  не так просто потрапити, закрита територія.

В краєзнавчому музеї дуже багато якісних змін. Охтирські музейники хапаються за все. Але їм бракує фахових консультантів. Наприклад, історію про другу світову війну треба подавати по іншому. Колись була на тренінгу з американськими фахівцями по музеях. Скільки корисної креативної інформації! Я їй кажу «Доїдьте хоч раз на Сумщину! А то всі їдуть на Західну Україну».

А ще хочу дати вам фору. У Тростянця є оболонка, немає змісту. Їм ще треба працювати над цим. У вас є зміст - немає подачі. Питання навіть не в рекламі. Дороги. Але з' явився тренд - байдарки. Для виїзду своєї групи я забронювала їх ще в травні. У вас не глухомань якась - у вас є кафешки, місця відпочинку. 

На вашому сайті написано «кращий тур сезону - це унікальна можливість потрапити в найцікавіші місця в найкращий для них час». Таким був тур сезону «Там, де річка Ворскла в'ється...»

Відносно туризму. Рівень суспільства дорівнює рівню туризму. Запит на інтелектуальні. авторські  маршрути - невисокий. Але багато туристів і не треба. Масовий туризм - це біда, а не щастя. Бо є значний ризик забруднити територію сміттям. Ми пройшли по Ворсклі і вражені її чистотою і незайманістю. Це в рази важливіше за масового туриста, який увесь пластик і сміття скидає у річку. Бо до свідомого туриста нам ще рости й рости. 

Ну і ще із коментарів:

 «Я завжди підозрювала, що схід України не менш цікавий, ніж захід... Коли комусь бракує Львова, то мені бракує завше духу Слобожанщини й аскетизму Полісся». (Анжела Савченко)

«Дуже нам сподобалася Охтирка і околиці. Хочеться туди ще» (Gandzunia Gopko)

 У свою чергу, щиро дякуємо пані Анжелі та її супутникам за добрі слова про місто Наше.

Охтирчанам кажу: «Шануймося, бо ми того варті!».

 

Валерія Бакуліна

 
620_120-pro.gif
Реклама

bezp.gif

doma.jpg

tokyo_0418_2.gif

Реклама

express.gif

Загрузка...

more.jpg