Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Місто arrow Шанс від Ольги Литовченко
Шанс від Ольги Литовченко Печать
Автор ГородА   
11.06.2018 г.
Image«Знайдіть собі роботу, яка вам подобається, і ніколи не працюйте». (Конфуцій). Так воно і є, коли займаєшся своєю справою. Такий стиль життя у героїні сьогоднішнього репортажу.

Знайомтесь, ОЛЬГА ЛИТОВЧЕНКО. Народилася 15 липня 1969 року в Охтирці. Закінчила Сумський педінститут, за спеціальністю - історик. За фахом - вчитель історії та суспільствознавства. Наразі - методист Охтирського міського центру позашкільної освіти (МАН), керівник гуртка «Історичне краєзнавство». Заміжня. Чоловік Олег - столяр, син Віталій - студент СНАУ. Захоплення - туризм.

У квітні цього року вона була визнана найкращою у своїй професії. І ще тоді, у квітні, ми домовилися з Ольгою Олександрівною про зустріч, щоб вона поділилася своїми секретами успіху. Та зустріч все відкладалася, бо пані Ольга - дуже зайнята людина, постійно кудись біжить, зустрічається, їде у відрядження, проводить конференції, готує своїх вихованців до чергових конкурсів... І ось нарешті ми зустрілись. У «резиденції» позашкілля, що на провулку Юріївському, 10 - ремонтні роботи. Але це не привід, щоб зупиняти звичний ритм освітнього закладу.

На перше моє запитання, що ж для Ольги Литовченко означає визнання її найкращою, вона подумала півхвилини і видала відповідь: «Це - процес». Коротко і ясно. А з чого ж усе почалося?

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДИТИНСТВА

«Мої батьки - великі мандрівники. І з дитячого віку я разом з ними полюбляла подорожувати на автівці, мотоциклі, пішки у ліс, до річки, по селах нашого району, по Сумській області, по Україні. Мій батько був електромонтажник і часто бував у відрядженнях. Таким чином він об'їздив майже весь Радянський Союз. Але повертаючись додому йому хотілося більше знати свій рідний край. І ми «відкривали» з ним відомі й невідомі дороги до навколишніх сіл, відкривали Сумщину і взагалі Україну.
Найулюбленіше місце відпочинку моїх батьків, а відтепер і моє -  на Ворсклі у селі Климентове. Інколи воно мені сниться. Але не таке, як нині, а бачу це місце в майбутньому, зі зміненим руслом, деревами, млинами. Ніби майбутнє об'єдналося з минулим... Все можливо.

ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО

Після закінчення інституту я почала працювати в 3-ій школі старшою вожатою, педагогом-організатором, вчителем історії та географії. І відразу почала займатися туризмом. Разом з колегою Іриною Тодорюк ми організовували походи в Крим, Карпати. Через 5 років перейшла працювати в ДЮЦ методистом туристично-краєзнавчого напрямку. Тоді цей напрямок був дуже популярний і різноманітний (гірський, водний, пішохідний), і діяв у кожній охтирській школі.
Хто добре знає природу рідного краю? Той, хто витоптав навколишні стежки вздовж і впоперек. Завдяки моїм подорожам з батьком я знала кожну дорогу до любого села і хутора Охтирщини. Найпопулярніші були пішохідні подорожі з рюкзаками до Куземина. Це займало 3 дні. В рік ми робили 3-4 таких походи. Кожен сантиметр на тій землі - це краса неймовірна. Здавалося, ніби читаю описи природи із романів Фенімора Купера, або навпаки, американський письменник описував нашу дику природу.

Найбільше мені подобався маршрут через Хухру, Лутище, Замкову гору. Або доїжджаємо до Куземина, спускаємося вниз, організовуємо табір, там відпочиваємо, залишаємо табір і йдемо дорогою на Більськ до яру. Можна подивитись греблю, зануритись у поля чебрецю та материнки і дізнатись що таке ГАЙ. Це простір різнотрав'я з острівцями дерев. Так наші діти вивчають рідний край.
Єдине - що страшне в тих місцях - гадюки. Але я їх не боюся.

На Сумщині мені найбільше подобається Писарівка. Мабуть тому, що природа в цьому краї ще має первозданний стан. Зараз ми плідно співпрацюємо із Гетьманським природним парком. Маємо можливість вивчати нашу природу разом із їхніми спеціалістами. Ще подобаються всі місця вздовж Ворскли - Котельва, Красний Кут... Інколи я жартома заявляю, що найбільше в Охтирці я люблю... Куземин. По мальовничості тамтешньої природи там можна водити каравани туристів. (!!!)

ОХТИРКА  -  ДУХОВНИЙ ЦЕНТР СЛОБОЖАНЩИНИ

Щодо цікавості нашого міста для туристів, то я вважаю, якими б ми колами не блудили, то Охтирка - одне з найбільших духовних центрів Слобожанщини. На гербі нашого міста стоїть хрест, це на роду нам написано. 200 років тому у нас знайшлася чудодійна ікона Охтирської Божої матері. Охтирка - центр паломництва. Але як подати грамотно все це туристам? Коли будуть добрі дороги, пристойний музей і туристична інфраструктура сюди будуть їхати мільйони.
Охтирка з усіх чотирьох сторін світу захищена храмами: з північної сторони - Михайлівський, з південної - Покровський собор, зі сходу - Жінок Мироносиць, а із заходу - Юріївська церква. Монастир відігравав захисне значення. 
До початку 19 століття Охтирка була найбільшим містом Слобожанщини, військовим містом, мала приблизно 50 тисяч населення. Охтирка колись була більша від Харкова.
А зараз Охтирка - цікавий туристичний об'єкт, як духовна царина Слобожанщини. Невелика віддаленість від Більського заповідника притягне туристів, кому цікава історія, кургани, скіфи, археологічні розкопки. Як і в кожному місті маємо цікаву старовинну архітектуру, відомих історичних постатей. Охтирка - колишній гігант промисловості, важливий військовий центр і цікаве сучасне місто.

МОЯ МЕТА - ДАТИ ДІТЯМ ШАНС

В наших гуртках МАН навчаються обдаровані діти. Ми надаємо їм шанс підкорити різні інтелектуальні вершини. Шанс дається кожному, а як кожен його використає, то вже справа індивідуальна.
Як наші діти вибирають собі тему? Вибирають те, що їм цікаво. Буває вони знають і хочуть самі. Інколи ми їм рекомендуємо. Працюємо по новітніх методиках, пишемо реферати на різну тематику. На початку учбового року ми починаємо з родоводу, потім історія міста, потім тема на вибір. Далі - конференції, дискусії, дні науки, літня школа музеєзнавства. Діти самі розуміють і вибирають, що їм цікаво.
Три року тому 5 учнів вибрали тему історія релігієзнавства, храми, археологія. На даний момент основною цікавою темою є історія міста, преса, архітектура. І нам є чим похвалитись. Федір Чернов, Артем Ткаченко, Марина Козодав зайняли призові місця на завершальному турі наукової практичної конференції у Києві. Те, що роблять мої учні - це «жорстке краєзнавство». Ми навчаємо всіх однаково, проводимо зустрічі з різними спеціалістами і структурами, тісно співпрацюємо з  журналістами, етнографами, духовенством, військовими.
Ми вчимо наших дітей перемагати, бути успішними.

 

I GET UP AT SEVEN O'CLOCK ...

Так починається мій ранок, а впродовж дня так багато потрібно встигнути. Тому випиваю свою каву і біжу на роботу... Інколи їду, інколи йду. А по дорозі вирішую купу проблем, бо по дорозі - ті установи, що мені потрібні - школи, центр правової допомоги, соціальний центр, музей, міська адміністрація. Тож по дорозі вирішую організаційні питання.
Для МАН зараз створені оптимальні умови, не можна ними нехтувати, і хочеться допомогти дітям скористатися таким шансом. Наша адміністрація і керівництво сприяють нашому розвитку. Не можна сидіти, ми постійно практикуємо. (...знову про роботу...). Тож тримаю себе в тонусі, завдяки своєрідному шейпінгу на роботі.

Моя сім'я мене розуміє і допомагає. Мій чоловік любить готувати, допомагає на кухні. Маємо 8 соток землі, разом садимо, що потрібно. Робота на землі дає можливість відключатись, відпочивати. А справжній відпочинок - у липні  у Климентовому, з рідними, друзями, колегами. В наметах ночуємо, а вдень гуляємо, досліджуємо природу, спілкуємося.
В липні ще треба встигнути зробити якийсь ремонт удома і якусь закривачку.
Я читаю постійно. Крім наукової  встигаю поглинати різноманітну літературу. Недавно прочитала Сімон Авілар. Це історичний роман про Англію з елементами кохання. Люблю читати про історичні особи, про Київську Русь. Люблю фантастику. А з фільмів полюбляю про Еркюля Пуаро.

 

МИ ВЧИМОСЬ ПЕРЕМАГАТИ , НАС НЕ МОЖНА ЗУПИНИТИ

Такий один із наших девізів. МАН - це постійний пошук і постійна робота. Закінчується навчальний рік, але ще маємо провести МАН-Юніорські дослідження і попрацювати в Літній школі музеєзнавства. З 29 травня по 15 червня  будемо співпрацювати з двома музеями, краєзнавчим та музеєм космонавтики, що в школі №2. Літня школа буде працювати на базі школи №3. На відкритті, під час конференції оголосимо які проекти стартують і будемо працювати - географічне дослідження території Гетьманського парку, Історичне краєзнавство, курси англійської та німецької мови».

 

Ольга Литовченко народилася 15 липня, як і чудодійна ікона Охтирської Божої матері. Мабуть вона благословенна іконою, тому не працює, а займається улюбленою справою  - дарує дітям шанс.

Марина Мороз

 

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg