Заступник голови правління ПАТ «Укрнафта» Геннадій Радченко приїхав до Охтирки у середу 16 серпня. Напередодні він мав непрості зустрічі у Ромнах, де селяни вже два місяці сидять без газу, а наступного дня виступав у Сумському прес-клубі. В Охтирці журналісти місцевих медіа розмовляли з топ-менеджером у кабінеті міського голови. Йшлося про кризу навколо отримання ліцензій, про реорганізацію компанії та про перспективи Охтирки на тлі цих непростих подій.

Передовсім Геннадій Радченко спростував поширену у ЗМІ інформацію про те, що нібито Держгеонадра вже ухвалило рішення про видачу довгоочікуваних ліцензій. За його словами «Укрнафта» продовжує боротися за відновлення своїх прав, у тому числі в судах.

Ліцензій немає

ПАТ «Укрнафта» увійшла в п'ятірку найбільших платників податків України за підсумками першого півріччя. Про це повідомила Державна фіскальна служба. І в цей же час компанія перебуває в дуже непростій ситуації. «Через незаконну відмову Держгеонадр продовжити дію ліцензій «Укрнафта» вже зупинила 6 родовищ. Щосекунди компанія втрачає нафту, газ та гроші, а держава податки», - під таким заголовком на сайті компанії тікає лічильник вимушеного простою, який щодня рахує гроші в мінус. Як так вийшло, що державний орган заблокував одну з найбільших в Україні нафтовидобувну компанію, акціонером якої є сама держава? Хто це рубає гілку, на якій сидить?!!

За офіційною інформацією «Укрнафта» володіє 82 ліцензіями (спеціальними дозволами) на видобуток вуглеводнів. У 2017 році закінчується термін дії дев'яти з них: однієї - у березні, п'яти - у червні, ще однієї - у серпні і двох - у вересні. На них припадає 20% нафти і 16% газу, які «Укрнафта» видобуває за рік. У 2018 році закінчуються ще 27 ліцензій, а в 2019 - ще 22. Якщо до того моменту проблема не буде вирішена, компанія анонсує втрату понад 80% річного видобутку нафти і газу.

Водночас існує «історична» податкова заборгованість перед бюджетом. Станом на 30 червня 2017 року називають суму в 13,2 млрд грн.

«Є така думка, що в «Укрнафти» забрали ліцензію за несплату податків. Це неправда, пояснює Геннадій Радченко. - Ліцензії вичерпали свій термін. Згідно законодавства ліцензія видається лише на 20 років. Компанія зібрала усі необхідні документи, віддала їх до Державної служби геології та надр, але при цьому Постанова Кабміну передбачала, що підставою для відмови може бути заборгованість по сплаті податків. Проте «Укрнафта» завчасно подала позов до суду і ця норма була визнана незаконною».

Геннадій Радченко пояснює хронологію й зміст бюрократичних і правових процедур, які вже подолала й продовжує долати компанія аби здобути бажані ліцензії. Зокрема, компанія подала два позови про продовження 3-х і 6-ти ліцензій. 3 серпня набрало законної сили рішення окружного адмінсуду м. Києва, яке зобов'язує Держгеонадра видати ліцензії на Заводівське, Коржівське і Козіївське родовища. Суд вказав на неправомірність дій Держгеонадр і незаконність відмови в продовженні ліцензії через податковий борг. 11 серпня Державна виконавча служба відкрила провадження з метою виконання судового рішення. Справа по інших шести родовищах (серед них є й ті, від яких залежить газопостачання сіл Сумщини) перебуває в апеляційному суді.

«На момент нашої розмови жодної ліцензії не видано, не зважаючи на рішення суду й на рішення комісії з питань надрокористування, яка рекомендувала видати ліцензії. Ми робимо все можливе, але результат відсутній. Без ліцензії видобувати - це кримінальний злочин», - говорить Радченко.

За його словами, незважаючи на ризики, компанія змогла стабілізувати рівень виробництва. Але небезпека істотного погіршення виробничих і фінансових показників зберігається. Страждає складне технологічне обладнання, накопичуються екологічні й соціальні виклики. Можливе згортання інвестиційної програми та скорочення персоналу. При цьому найвищі державні органи на ситуацію не реагують, а деякі місцеві публічно звинувачують у кризі саме «Укрнафту».

Які плани компанії щодо Охтирки?

Геннадій Радченко. Пряма мова:

- Правда полягає в тому, що з Охтирки нафта не зникне, її будуть видобувати. Нам вдалося стабілізувати видобуток, у тому числі й за рахунок Охтирки. Близько 80% продукції видобувається тут, на сході. І зокрема Охтирка робить дуже великий вклад. Ні родовища, ні працівники, ні «Укранафта» не зникнуть з Охтирки. Інша справа, що йдуть реформи. Розумієте, у світі нормальна середня практика у подібних компаніях - 2 особи на свердловину. В «Укрнафті»  - близько 10 осіб на свердловину. Не можна сказати, що це тільки за рахунок робітників. Це за рахунок того, що структура не є ефективною, багато відділів дублюють ті ж самі функції, багато людей працюють на тому, що повторюють те, що робиться в сусідньому кабінеті. І, безумовно, як би це не було болісно, але правда є така, що доведеться робити реорганізацію. Реформи йдуть з дотриманням вимог законодавства, колективних угод.

Нещодавно відбулася реформа у бурінні, яка посувається шляхом модернізації виробництва. На сьогодні 120 млн. грн. обходиться одна свердловина і бурять її більше року. Сучасну свердловину бурять максимально 2-3 місця. Ми прагнемо цього і з цією метою проведена реорганізація. Три УБР об'єднані в одне підприємство «Укрнафтабуріння» з центром у Прилуках.

... Існує дискусія за участю рад, профспілок, народних депутатів, але це рішення людей уповноважених на управління компанією, це господарська діяльність, в яку не бажано втручатися. «Укрнафта» діє по закону. Це рішення було затверджено правлінням, наглядовою радою, зборами акціонерів, де держава має 50 % + 1 акція. Тобто, це рішення законно прийняте і сьогодні ми не можемо говорити про масові звільнення, масових звільнень немає. Ми проводимо оптимізацію, але вона передовсім стосується не робітничих професій. Ні на заході, ні на сході немає жодного позову на незаконні дії «Укрнафти», постраждалих немає. Людям пропонуються умови звільнення, але це не тисячі людей. Для кожного це болюча процедура, але необхідна для того, щоб вивести компанію із затяжної кризи й зробити з неї нормальну європейську компанію, яка працює за законами і по правилах.

Що буде з гуртожитком, спорткомплексом, окружною дорогою?

Геннадій Радченко говорить, що компанія має позбутися невиробничих потужностей. Все, що не стосується бізнесу, планується передати місцевим радам чи продати, серед решти в них навіть пам'ятник Щорсу є на балансі. В Охтирці Щорса немає, але басейн є і Охтирку ці плани торкнуться безпосередньо. Проте майно знаходиться у податковій заставі й на разі не може бути переданим у власність місту.

«Якщо ми говоримо про передачу соціальних об'єктів, то ми даємо певні гроші для доведення цього всього до розумного стану і на це є рішення правління», - говорить Радченко. Меморандум про співпрацю та соціальні угоди він називає вчорашнім днем й пояснює чому: «Жодна міжнародна компанія не має соціальних угод. Вони платять податки. З іншого боку, якщо навіть ми би його (меморандум) підписали, якщо ми говоримо про гроші, то за наявності податкового боргу це заборонено».

Водночас він наголошує на складних обставинах, в яких перебуває компанія:

- Це п'яте підприємство в Україні, 25 тисяч людей, які створили щось, що належить всьому народу! Ми зараз займаємося тим, що не готуємося до Дня нафтовиків, а готуємо списки людей, які будуть попереджені за 2 місяці про звільнення.

Про участь нафтовиків у подальшій долі охтирської окружної дороги чіткої відповіді не прозвучало: думають.

****

За наслідками розмови ніхто вголос не сказав, хто саме і навіщо топить компанію... Натомість імена й прізвища можливих причетних пишуть в коментарях у соцмережі, й вони дивним чином збігаються з тими, що звучали навколо історії з Приватом. Показовим є й те, що на сайті Держгеонадр на відміну від сайту «Укрнафти» немає жодної актуальної інформації про кризу, яка лихоманить галузь і регіони й учасником якої є шановна державна служба. І це в країні, де триває війна, і бюджету якої гостро не вистачає грошей на життя й оборону?!!

Що ж стосується Охтирки, ясно одне - того, що було, вже не буде. Корону «нафтової столиці» доведеться зняти. Можливо, з болем, бо місцями приросло  як до живого. Деякі, наприклад, вже зараз готові спільне вважати своїм і пустити нажите нафтовиками туди, куди свого часу пішла бруківка з дороги, що вела до старого мосту через Ворсклу. Цим літом у річці геть висохла вода. Сподіваюсь, що не всохне  совість у тих, що живуть по її берегах. Отут ми й пройдемо тест на патріотизм і відповідальність за власне місто.

Анна Протасова