Літо-2017 в Охтирці відзначилося не тільки нестійкою
погодою, але й завзятою роботою там, де раніше кінь не валявся. У дворах
багатоповерхівок відновлюють тверде покриття: кладуть плитку, асфальт; криють дахи
будинків, інформуючи про зроблене на офіційному сайті ради. За повідомленням
згаданого джерела, серед решти надбань у місті з'явився «поребрик»...
«Двори й вулиці Охтирки оновлюються завдяки виконанню
Програми соціально-економічного розвитку міста Охтирки на 2017 рік», -
повідомляє офіційний сайт міської ради. Отже, що запланували, те й зробили...
Повідомляється про капітальний ремонт тротуару по вул. Армійській та міжбудинкових
проїздів по пров. Харківському, 15, вул. Київській, 100, вул. Полтавській,
10-а, 10-б. Про капітальний ремонт 4-х ліфтів за адресою вул. Київська, 97, про
капітальний ремонт даху по вул. Снайпера, 48, пров. Дачному, 3 та вул. Батюка,
49. Про реконструкцію пл. Соборної біля райвідділу ЗАГС та парку по вул. Парковій.
Про закінчення запланованих на 2017 рік робіт з капітального ремонту тротуару
по вулиці Сумській на ділянці між провулками Народний і Бригадирський. Про завершення
капітального ремонту тротуару по вул. Андрія Шаталова (рішенням сесії від 27
липня назву змінено на Першотравнева) та дворових проїздів по пров. Григорія
Чикала, 2.
«Поребрик» вже не той: як у мову входять слова
Звітуючи про зроблене, міська рада повідомляє про значні
обсяги використаної тротуарної плитки та інших матеріалів, зокрема йдеться про
встановлення «поребрика», за який я і зачепилася. Бо слово «поребрик», якого б первісного
походження воно не було, стало зловісним хітом у 2014 році, а згодом набуло
більш масштабного, але абсолютно конкретного смислу - початок і джерело збройного
конфлікту на Донбасі.
«Пацаны, я прошу, отойдите! Дальше, за поребрик», -
тицяючи автоматом, вигукував кремезний чоловік у військовій формі
й чорній масці на обличчі на відео від 12 квітня 2014 року, коли
сепаратисти захоплювали райвідділ міліції у Краматорську.
«Штурм в Краматорске. Вооруженные люди без
опознавательных знаков используют исконно питерское слово «поребрик». Так
не говорят не только в Донецке, но даже в Москве.
Вопросы о принадлежности борцов за украинский федерализм есть?» -
написав тоді на своїй сторінці у Facebook нині покійний російський
опозиційний політик Борис Нємцов.
У дорожньому будівництві «поребрик» - облямівка краю
тротуару, що відділяє проїжджу частину від пішохідної, виконана бортовим
каменем, поставленим на ребро. Але слово «поребрик», окрім фахівців,
в Україні ніхто не вживає. Кажуть «бордюр» - від французького
bord - «край», або просто «брівка».
У тлумачному словнику української мови на 65 тисяч слів, за
редакцією доктора філологічних наук В.Дубічинського, слова «поребрик» взагалі немає.
Його можна знайти на сторінках інтернет-магазинів, котрі
торгують бортовим каменем, а ще як термін, що означає вид орнаментальної
цегляної кладки, ряд цеглин, покладених під кутом до зовнішньої поверхні стіни.
Ресурс «Моя освіта» запевняє, що в ГОСТі термін «поребрик»
не використовується, отже питання - бордюр чи поребрик? - стосується більшою
мірою розмовних переваг жителів того чи іншого міста. (В Охтирці від людей
слова «поребрик» я не чула). А з 2014 року воно стало ідіомою оновленої
української мови, наприклад:
По самі поребрики
Поребрик перейдено
За поребриком (за східним кордоном)
Коли ти дивишся на поребрик, поребрик дивиться на тебе
Хто до нас із поребриком прийде, той від поребрика й загине
Битва за Поребрик
Життя прожити ‒ не поребрик переступити
Білим поребриком шито
Чи є життя за поребриком?
Відсунути за поребрик.
У згаданому вище тлумачному словнику з коренем від слова «ребро»
і префіксом «по» є лише українське
гастрономічне «поребрина». А щодо слів, які доцільно вживати при означенні
мощення вулиць, словник Дубічинського теж має відповідь: брівка - край шляху,
або бордюр - смуга з каменю, що відділяє дорогу від тротуару.
Анна Протасова
|