Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Європа. Порядок у всьому
Європа. Порядок у всьому Печать
Автор ГородА   
01.05.2017 г.

«Умляндія», сімейний клуб №1 в Охтирці - відомий і популярний в нашому місті. В березні цього року «Умляндія» відсвяткувала своє 10-річчя. Велика заслуга в організації і розвитку клубу належить його керівнику Вікторії Носорєвій.

Що таке «Умляндія»? Це все для розвитку дітей, їхнього дозвілля та розваг. Але мова піде не про «Умляндію», а про Європу. Бо нещодавно дорослі й діти сімейного клубу повернулися з подорожі по Європі. І про це нам розповість сама пані Вікторія.

Як виникла ідея ваших мандрів?

Наш клуб існує вже 10 років. Звичайно, я спілкуюсь із багатьма керівниками інших подібних клубів. Одна моя знайома з такого клубу постійно по спеціальній програмі подорожувала зі своїми дітьми по всьому світу. Тож і я давно мріяла про це. Три року тому ми, батьки і діти, члени сімейного клубу, побували у Львові. І тоді я їм сказала, що ми обов`язково поїдемо у Європу групою. І от це сталося цього року. Враження неперевершені.

А з цього місця давайте детальніше. Коли це було і яка була ваша група?

Програма, по якій ми мали змогу подорожувати, переважно розрахована на школярів та студентів. Вони не сплачують візу. А з ними можуть їхати й дорослі. Цього разу поїхала моя родина, дві мами зі своїми дітками і ще 8 школярів з Охтирки. Батьки довіряють нам своїх дітей. 23 березня ми вирушили з Києва, а повернулись додому 1 квітня.

В яких країнах побували?

Ми відвідали Німеччину, Францію, Чехію. Побували у столицях: Берліні, Парижі, Празі, зупинялись у німецьких селищах і відкрили для себе справжній Діснейленд.

Ну а тепер про найяскравіші враження?

Найяскравішим, звичайно, був ДІСНЕЙЛЕНД. Особливо вечірнє нове лазерне шоу з феєрверками до 25-річчя парку. Парад героїв Уолта Діснея.
Сподобались Париж і Прага. Кожне місто по-своєму. Про ці міста варто розповідати окремо. Мені дуже хочеться поділитись своїми враженнями про казкові селища в Німеччині. Там вражає все. Особливо те, з якою любов`ю те все довкола зроблено.
По селищу скрізь асфальт або плитка, зовсім немає багнюки. Навіть навколо численних озер. На озерах спокійнісінько плавають лебеді й качки. Скрізь на вулицях гарні таблички-вказівники - куди йти до тієї чи іншої вулиці. Ми були перед Великоднем. А там кожне подвір`я прикрашене до свята: яйця, статуетки, різні пасхальні фігурки. Ніде немає високих парканів. Город при будинку є, тільки один на 100 садиб. (Мабуть там живуть українці?). В садибах вся територія всіяна травою чи на ній розбиті квітники або альпійські гірки або просто викладені плиткою.
На подвір`ях майже немає гаражів. Є звичайні дерев`яні навіси. 1-2 машини під навісом, інструменти. А як фігурно викладені звичайні дрова!
На дитячих майданчиках не валяються недопалки чи якесь інше сміття. На вході висить знак заборони: не можна в`їжджати на велосипеді, не можна заходити з тваринами, не можна палити. І всі дотримуються правил.
По селищу немає ніяких чагарників. Скрізь стоять сміттєві баки, навіть в лісі, поблизу лісу. В парках узбережжя озер всі чисті! Бруду ніде просто немає. І швидше за все не тому що прибирають, а тому що не смітять. Просто неймовірно. І це роблять самі люди. Вони не чекають,що хтось прийде й прибере, а самі облаштовують свій простір.
Помітила біля будинків багато камер спостереження. Можливо в них справа? А, напевно, і не в них. А в менталітеті мешканців, у їхньому мисленні. Складається враження, що в кожного будинку, в кожного майданчика, паркану, парку, дерева, тротуару є господар, який дбає і любить все те, що його оточує. І цим господарем є кожен мешканець, кожен член громади, села.
ДОРОГИ - це щось неймовірне в порівнянні з нашими. Скрізь розмітка, чисті дорожні знаки, не облуплені, не пошарпані бордюри. Якщо дорога до села йде через ліс, то розмітка там також є. А вздовж дороги ще й асфальтові доріжки для пішоходів та велосипедистів.
Люди хочуть жити комфортно й красиво - вони самі створюють цю красу. Своїми руками. Своїми податками. Своєю свідомістю.

А як діти відреагували на все те, що ви нам розповіли?

Коли ми повертались додому, одна дівчинка сказала: «Хочеться плакати. І додому хочеться повернутись лише тому, щоб побачити рідних».

І ось ви повернулись додому...

І одразу відчули контраст: дороги,бруд, сірість. Шкода, але це реалії нашого життя, нашої країни.

На вашу думку, Вікторія, чому ж у нас такі реалії?

Ми 70 років будували комунізм. А тепер комунізм там, у Європі. А ми, на жаль, відстали років на сто. Чого не вистачає нашому суспільству зараз? Це правил. У всьому. І чіткого їх дотримання і «простими смертними», і людьми при владі, і їхніми сватами, кумами, братами. За недотримання чи порушення для всіх єдині покарання.

Що корисного отримали ваші вихованці від цієї подорожі?

Користь від таких подорожей у тому, щоб дати нашим дітям побачити інший світ, інше життя. Хотілося щоб дітей такі подорожі мотивували вивчати іноземні мови, навчали бути свідомими громадянами України.

Тобто «чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь»...

Так, звичайно. За такими принципами ми працюємо в нашому сімейному клубі.

Так, ви йдете в ногу з часом. І в нас, як і у всіх українців - ще багато роботи, щоб надолужити втрачений час. Ну це наше загальне бажання. А якісь бажання чи нові ідеї для вашого клубу з`явилися?

До Європи хочеться повертатися знову і знову. І ми знову збираємося. А для «Умляндії» хочеться мати такий казковий будиночок з Німеччини.

Ну що ж, мрії мають намір збуватися.

 

Спілкувалася Валерія Бакуліна

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg