«Умляндія», сімейний клуб №1 в Охтирці - відомий
і популярний в нашому місті. В березні цього року «Умляндія» відсвяткувала своє
10-річчя. Велика заслуга в організації і розвитку клубу належить його керівнику
Вікторії Носорєвій.
Що таке «Умляндія»? Це все для розвитку дітей,
їхнього дозвілля та розваг. Але мова піде не про «Умляндію», а про Європу. Бо
нещодавно дорослі й діти сімейного клубу повернулися з подорожі по Європі. І
про це нам розповість сама пані Вікторія.
Як виникла ідея ваших мандрів?
Наш клуб існує вже 10 років. Звичайно, я
спілкуюсь із багатьма керівниками інших подібних клубів. Одна моя знайома з
такого клубу постійно по спеціальній програмі подорожувала зі своїми дітьми по
всьому світу. Тож і я давно мріяла про це. Три року тому ми, батьки і діти,
члени сімейного клубу, побували у Львові. І тоді я їм сказала, що ми обов`язково
поїдемо у Європу групою. І от це сталося цього року. Враження неперевершені.
А з цього місця давайте детальніше. Коли це
було і яка була ваша група?
Програма, по якій ми мали змогу подорожувати,
переважно розрахована на школярів та студентів. Вони не сплачують візу. А з
ними можуть їхати й дорослі. Цього разу поїхала моя родина, дві мами зі своїми
дітками і ще 8 школярів з Охтирки. Батьки довіряють нам своїх дітей. 23 березня
ми вирушили з Києва, а повернулись додому 1 квітня.
В яких країнах побували?
Ми відвідали Німеччину, Францію, Чехію.
Побували у столицях: Берліні, Парижі, Празі, зупинялись у німецьких селищах і
відкрили для себе справжній Діснейленд.
Ну а тепер про найяскравіші враження?
Найяскравішим, звичайно, був ДІСНЕЙЛЕНД.
Особливо вечірнє нове лазерне шоу з феєрверками до 25-річчя парку. Парад героїв
Уолта Діснея.
Сподобались Париж і Прага. Кожне місто по-своєму. Про ці міста варто
розповідати окремо. Мені дуже хочеться поділитись своїми враженнями про казкові
селища в Німеччині. Там вражає все. Особливо те, з якою любов`ю те все довкола зроблено.
По селищу скрізь асфальт або плитка, зовсім немає багнюки. Навіть навколо
численних озер. На озерах спокійнісінько плавають лебеді й качки. Скрізь на
вулицях гарні таблички-вказівники - куди йти до тієї чи іншої вулиці. Ми були
перед Великоднем. А там кожне подвір`я прикрашене до свята: яйця, статуетки,
різні пасхальні фігурки. Ніде немає високих парканів. Город при будинку є,
тільки один на 100 садиб. (Мабуть там живуть українці?). В садибах вся
територія всіяна травою чи на ній розбиті квітники або альпійські гірки або
просто викладені плиткою.
На подвір`ях майже немає гаражів. Є звичайні дерев`яні навіси. 1-2 машини під
навісом, інструменти. А як фігурно викладені звичайні дрова!
На дитячих майданчиках не валяються недопалки чи якесь інше сміття. На вході
висить знак заборони: не можна в`їжджати на велосипеді, не можна заходити з
тваринами, не можна палити. І всі дотримуються правил.
По селищу немає ніяких чагарників. Скрізь стоять сміттєві баки, навіть в лісі,
поблизу лісу. В парках узбережжя озер всі чисті! Бруду ніде просто немає. І
швидше за все не тому що прибирають, а тому що не смітять. Просто неймовірно. І
це роблять самі люди. Вони не чекають,що хтось прийде й прибере, а самі
облаштовують свій простір.
Помітила біля будинків багато камер спостереження. Можливо в них справа? А,
напевно, і не в них. А в менталітеті мешканців, у їхньому мисленні. Складається
враження, що в кожного будинку, в кожного майданчика, паркану, парку, дерева,
тротуару є господар, який дбає і любить все те, що його оточує. І цим
господарем є кожен мешканець, кожен член громади, села.
ДОРОГИ - це щось неймовірне в порівнянні з нашими. Скрізь розмітка, чисті
дорожні знаки, не облуплені, не пошарпані бордюри. Якщо дорога до села йде
через ліс, то розмітка там також є. А вздовж дороги ще й асфальтові доріжки для
пішоходів та велосипедистів.
Люди хочуть жити комфортно й красиво - вони самі створюють цю красу. Своїми
руками. Своїми податками. Своєю свідомістю.
А як діти відреагували на все те, що ви нам
розповіли?
Коли ми повертались додому, одна дівчинка
сказала: «Хочеться плакати. І додому хочеться повернутись лише тому, щоб
побачити рідних».
І ось ви повернулись додому...
І одразу відчули контраст: дороги,бруд,
сірість. Шкода, але це реалії нашого життя, нашої країни.
На вашу думку, Вікторія, чому ж у нас такі
реалії?
Ми 70 років будували комунізм. А тепер
комунізм там, у Європі. А ми, на жаль, відстали років на сто. Чого не вистачає
нашому суспільству зараз? Це правил. У всьому. І чіткого їх дотримання і
«простими смертними», і людьми при владі, і їхніми сватами, кумами, братами. За
недотримання чи порушення для всіх єдині покарання.
Що корисного отримали ваші вихованці від цієї
подорожі?
Користь від таких подорожей у тому, щоб дати
нашим дітям побачити інший світ, інше життя. Хотілося щоб дітей такі подорожі
мотивували вивчати іноземні мови, навчали бути свідомими громадянами України.
Тобто «чужому навчайтесь, і свого не
цурайтесь»...
Так, звичайно. За такими принципами ми
працюємо в нашому сімейному клубі.
Так, ви йдете в ногу з часом. І в нас, як і у
всіх українців - ще багато роботи, щоб надолужити втрачений час. Ну це наше
загальне бажання. А якісь бажання чи нові ідеї для вашого клубу з`явилися?
До Європи хочеться повертатися знову і знову.
І ми знову збираємося. А для «Умляндії» хочеться мати такий казковий будиночок
з Німеччини.
Ну що ж, мрії мають намір збуватися.
Спілкувалася Валерія Бакуліна
|