Головна arrow Розділи arrow Життя та люди arrow Шевельов - всесвітньовідомий та маловідомий водночас
Шевельов - всесвітньовідомий та маловідомий водночас Печать
Автор ГородА   
19.12.2016 г.
ImageВідкриття до кожного приходять по-різному і в різний час. Колись невипадково Іван Багряний «увірвався» у моє життя. Тоді прозвучало слово «зрадник», з цього власне і почалося журналістське дослідження, яке згодом переросло у широкомасштабний проект. Книга про Багряного починається зі спогадів Юрія Шереха-Шевельова «Я -мене-мені...».

Всесвітньовідомий за кордоном і маловідомий у місті, в якому народився, більше того, дехто вперто позиціонує великого українця - «фашистським пособником». Ну а далі читайте, аналізуйте...    

Юрій Шевельов (17.12.1908-12.04.2002) - україно-американський славіст-мовознавець німецького походження, історик української літератури, літературознавець і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя українських емігрантів, Професор Гарвардського та Колумбійського університетів, іноземний член  НАН України, доктор філософії, Президент УВАН, член Американських лінгвістичних товариств, Польського інституту мистецтв і науки в США, почесний доктор Альбертського, Лундського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії, головний редактор журналу «Сучасність», автор фундаментальних мовознавчих праць. Це все регалії великого харків'янина, це для тих, хто не знає, ще не чув, або сумнівається в його величі.

17 грудня Україна, літературний Харків та інші вшановуватимуть  Юрія Шевельова. В Києві, наприклад, запланований фестиваль есеїстики імені Шевельова.

 

ЕКСУРСІЯ

Напередодні річниці з дня народження видатного харків`янина довелось побувати в першій столиці, де відбулася екскурсія для шанувальників Шевельова. Як це було? Особисто я прочитала вранці на своїй сторінці ФБ «Зустрічаємось 11 листопада біля Шевченка о 15.00...». Нас зібралось чоловік двадцять. Нашим екскурсоводом була Тетяна Земерова, за фахом - історик. У неї накопичилось предостатньо цікавої, маловідомої інформації про Юрія Шевельова, от і вирішила пані Тетяна поділитися нею зі своїми земляками. Тетяні допомагали колеги Валерія Кульшицька та Вікторія Склярова. А серед зацікавлених були харків'яни різного віку, статі та сфери зайнятості. Тобто, дізнаємося більше про нашого Шевельова прогулюючись його маршрутом, починаючи з дитинства до еміграції, роздивляючись будинки, де майбутній письменник народився, жив, навчався, працював...  

Зустріч саме  біля пам'ятника Шевченку була невипадковою. Одним із псевдо Шевельова - було «Шевченко». А ще - Юрій Шерех, Григорій Шевчук, Шевченко.  Пані Тетяна розповіла про пам'ятник і про його скульпторів і почала розповідь про Шевельова, про його родину. Тож переходимо з Сумської на Гіршмана, де розташований  будинок, в якому народився Юрій Шнайдер - саме таким було  справжнє прізвище його батька, Володимира Карловича. Коли почалася Перша світова війна, Володимир Шнайдер, монархіст і генерал російської імператорської армії звернувся з проханням до царя Миколи змінити прізвище на «Шевельов». Як передає родинна легенда «щоб не міняти міток на серветках».

Впродовж екскурсії ми почули багато сімейних легенд і маловідомих подробиць із життя шевельовської родини. Потім ми помандрували до будівлі, де була перша гімназія на вулиці Жон Мироносиць, потім друга по вулиці Гоголя.  Будинок Освіти - де в період окупації Харкова Шевельов був редактором газети «Нова Україна».

Вулиця Сумська, 17. Колись  будинок за цією адресою  називався «Саламандра». І саме в ньому з 1915 до 1943 роки Шевельов проживав зі своєю матір'ю. Квартира 46, вікна на другому поверсі виходять у двір...  Спочатку це була квартира в п'ять кімнат. З приходом до влади більшовиків їх почали «уплотнять», і в Шевельових залишилось дві кімнати. Потім, взагалі одна кімната поруч із трестом «Хімвугілля». Щоб зберегти свої «апартаменти» Варвара Медер стає прибиральницею. Мати Шевельова пристосовувалась до життя як могла. Її життя починалось із статусу «генеральші», а прийшлося дійти до прибиральниці, але її девізом завжди було: «З людьми треба вміти жити». В неї не було ворогів.
Юрій закінчив Харківський університет (педагогічний інститут професійної освіти), працював викладачем і доцентом інституту журналістики. Його студентом був Олесь Гончар. Пережити зиму 1942-43 років в окупованому Харкові - то був справжній подвиг. Радянські війська залишали після себе територію «спаленої землі». Харків'яни були покинуті самі на себе - голод, холод... Шевельову вдалося влаштуватися працювати в міську раду, неподалік. Він був зберігачем печаток і штампів. Ця робота та статті в «Новій Україні» врятували сім'ю від голодної смерті.

 

УКРАЇНСЬКА МОВА
«Юрій Шнайдер виховувався в білогвардійському російськомовному середовищі в дитинстві. Перший твір з української малому Жоржику допомогла писати мама, і починався він так «Ото почалася зима...», розповідає наш гід. «А потім якось у гості приїхав двоюрідний брат і подарував енциклопедію українською мовою. А що українська мова є? - запитав Юрій. «Так, українська мова є!» - і ніби в підтвердження цих слів із року 1918 в наш 2016 в Успенському храму бій - «Так є!».
І далі все життя Юрія Шевельова буде пов'язане з українською мовою. Саме завдяки йому українська мова входить в коло світових наукових інтересів. А в рідному Харкові ще й досі до особистості Шевельова неоднозначне ставлення.

 

ЧЕСТЬ ХАРКОВА

Ми стоїмо біля будинку освіти, історична пам'ятка, цікава архітектурна споруда, а поряд будують якийсь черговий коробок, який стане черговим салоном меблів чи розважальним центром... Сутінки, залізні ворота з гуркотом відкривають похмурі й сердиті робітники новобудови і на будівельний майданчик під`їжджає важкий кран... Нам заважають спілкуватись, чи ми заважаємо будувати ?.. Відходимо до університету, там затишно й тихо. І слухаємо далі про Шевельова...

За 93 роки свого життя Юрій Шевельов об'їздив півсвіту, але де б він не працював, Харків залишався в його серці. Його книги про Харків - перший, другий, третій, четвертий. За планами Москви повинен бути сірим провінціальним містом, як і вся Україна. Вже після отримання Україною незалежності, Юрій Шевельов часто приїздив у рідне місто. Кошти від Шевченківської премії подарував українській гімназії №6, що на Римарській, підтримував театр «Березіль», створив фонд «Друзі Харкова».

У 2013-ому у вересні, харківські громадські активісти встановили меморіальну дошку на будинку по Сумській, 17. Але через два дні її знищили з розпорядження Кернеса-Добкіна, обізвавши великого українця «пособником фашистов». Кошти на дошку Шевельову збирали всім миром, а треба було зібрати 15 000 грн. Про історію встановлення меморіальної дошки розповіла одна із ініціаторів ідеї, громадська діячка Вікторія Склярова. Та все ж добро завжди перемагає зло. І повернення пам'яті Шевельову в Харкові скоро буде.

Все повертається бумерангом. Сьогодні все стає на свої місця. І молодь знову приймає виклик «Зробімо Харків осередком і символом нової  України!». І як заявила група «Перше грудня»: «Честь Юрія Шевельова не треба захищати, захисту потребує честь Харкова».

Так, крокуючи вулицями Шевельова, дізнаємось про нього, відкриваємо маловідомі і утаємничені сторінки першої столиці України, усвідомлюємо свою історію, мову, себе...

 

Велика подяка Тетяні Земеровій за купу цікавої інформації, яку вона нам подарувала. Валерії Кульшицькій - за гарячий і ароматний чай із трав, зібраних в Криму нашого 2013 року, Вікторії Скляровій - за ентузіазм і за честь Харкова. Все переповісти неможливо, щоб побачити, почути і отримати враження, треба пройти шлях... Рекомендую приєднуватись до таких екскурсій.

Валерія Бакуліна  

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg