Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Камасутра у маршрутці
Камасутра у маршрутці Печать
Автор ГородА   
24.10.2016 г.
Все-таки геніальний був покійний Кузьма. Його порівняння маршрутки з собачою будкою, не згадував хіба що водій власного автомобіля.

Маршрутка «Суми-Комиші». Їдемо з Малої Павлівки до Охтирки. В салоні не те що яблуку ніде впасти - волосині з голови злетіти. Біля водія кілька величезних сумок: студенти прямують на навчання. Водій ставить деякі в багажник, дві залишаються на місці - не поміщаються.

З горем пополам на невеличкому п’ятачку з сумками втискаємося… вчотирьох. Мені пощастило найдужче. Стати. А от розігнутися у повний зріст не вийшло, вирішила обпертися об панель авто.

Я тут нічого Вам не зламаю? – запитую водія.

Не бійся. Там все крєпко держиться. Не ти перша, - сміється він.

Картина вийшла така: майже сиджу на панелі, крізь лобове скло можете здогадатися, яку частину тіла видно. Далеко не лице. На зупинках стоять ще люди. Ще здалеку помітивши маршрутку, хапаються за сумки і стають на старт.

Водій розводить руками – місць немає.

Та можете руками нічого не показувати, там через скло і так все видно, - натякаю на свою позу. Водій і мої колежанки регочуть.

Зате природа яка гарна, - каже одна з дівчат, якій вдається побачити краєвиди.

Так. Тільки я не тим боком до природи, - знов регочемо.

Одна з дівчат, та, що стояла на сходинці – виходить. Намагаюсь зайняти її місце. І починається фітнес: одна нога пряма – на східцях, інша зігнута на підлозі – починає зомлівати. Стаю обома на підлогу. Лікті на панелі. Починає мліти поперек. Знов на східці… І так цілу дорогу. Тільки завдяки нашому гумору і веселому водієві, час минув швидше. Та відчуття були такі, мов гектар городу сполола.

Була і справжня жертва цієї камасутри. Вже коли в Охтирці люди потроху почали виходити, виявилося, що одного хлопчика сильно закачало. Він сидів на задніх сидіннях, щоб його випустити, треба було вийти всім, хто стояв у салоні. Мабуть, не хотів турбувати, от і терпів бідолаха. Повністю зелений вийшов він на свіже повітря, навіть не доїхавши до потрібної зупинки. Благо, що знайшлися добрі люди: взяли дитину під опіку, передзвонили матері. Залишилися чекати разом з дитиною, поки йому стане краще.

До чого це я? Якщо є якась проблема, людина або плаче, або сміється, намагаючись швидше все пережити. Ми сміялися. Але насправді це не смішно.

Панове перевізники! Ну ви ж приблизно знаєте, коли скільки народу їздить. Пускайте або більшого автобуса, або робіть додатковий рейс. Люди заслуговують на людські умови. А камасутру нехай вивчають у іншому місці.

Олена Кущенко

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg