На жаль, до Бога звертаються тоді, коли стає зовсім сутужно. Село В’язове Охтирського району, мабуть, дійшло до тієї точки, коли терміново треба молитися Всевишньому. Там почали будувати власний храм.

«Помирають водій автобуса і священик. Святий Петро розподіляє: «Водій – до раю, а священик до пекла». Ті дивуються, чому саме так, адже священик 25 років служив у церкві, жодної молитви не пропустив, а водій 25 років возив людей, пив горілку, матюкався. Святий Петро і каже: «Ти дійсно за 25 років не пропустив жодної молитви, але жодної людини не навернув до Бога, а він, коли віз людей, так вів автобус, що всі пасажири молилися, аби він скоріше їх висадив», - розповідає анекдот о.Андрій Бринчак. Він особливо актуальний на дорозі до В’язового, адже шлях і дорогою назвати важко – суцільні ями, та ще й місцеві шумахери намагаються тебе обігнати. Тож не знаєш, якому богові й молитися.

У селі господарює наймолодший у районі голова Роман Москаленко. «Вперше бачу такого молодого сільського голову», - дивується громадська активістка Наталія Панова. «А що тут такого?», - відповідає той. – Звикли що сільський голова престарілий і лінивий. А може ж бути і по-іншому». Він зустрічає нас не в костюмі і краватці, а в футболці і спортивних штанях, саме в той момент разом з односельчанами роблять ремонт у бібліотеці. Каже, що так економніше, ніж наймати бригаду, розробляти кошторисну документацію. Звичайно, зі звітністю додається мороки, але для бюджету – значна економія. 27-річний Роман Іванович уже 3 роки править сільською радою. До цього був дільничним міліціонером, але відчув, що то не його справа, а от на посаді сільського голови відчуває себе комфортно. За його ініціативи у селі проводяться свята, грає і досягає успіхів футбольна команда, робляться ремонти у закладах, будується церква, з’явилася патріотична зупинка.

19 серпня відсвяткували вязівчани День села. Спочатку змагалися місцеві волейболісти з гостями з Полтавщини, а потім насолоджувалися концертом місцевих аматорів сцени. Підприємці допомогли з продуктами для польової каші та юшки, а ввечері селяни відривалися на дискотеці та співали в караоке. Але починалося все з святкового Богослужіння.

У В’язовому ніколи не було церкви. Раніше службу правили у центрі села, а тепер – біля недобудованого храму. «Ініціатива, щодо побудови храму належить виходцю з села, який зараз проживає в Луцьку, - розповідає голова сільської ради Роман Москаленко. - Бізнесмен Віктор Чорнуха давно мріяв побудувати в рідному селі церкву. Для нього принциповим було питання, щоб храм був саме Київського патріархату. Він взяв на себе основний фінансовий тягар, сільська рада виділила землю, а отець Андрій займається всіма організаційними питаннями». Уже зведені стіни храму, залишилося облаштувати дах. Отець Андрій привіз будівельників з Великописарівського району, які й займатимуться дахом. Кажуть, що якщо добре попрацювати, то за два тижні можна справитися. Отець Андрій сподівається, що до зими вже й службу відправлять у храмі.

Гарно, що в селі з’явиться власна церква, гарно, що до влади приходять молоді, активні й незаангажовані керівники, гарно, що на місцях починаються зміни. Щоб змінити країну, почати треба з себе. Роману Москаленку це вдається. Може колись і дорогу вдасться поремонтувати.

А.Яшмагу