Впродовж І0 днів, з 15 по 25 травня, в Глівіце проходив 9 Міжнародний Open Art пленер «Моє місто». У ньому взяли участь митці з Латвії, Білорусі, України, Грузії, Швеції, Іспанії та польські художники. Загалом 25 чоловік. Україну представляли: охтирський художник Сергій Степанов та сумчани Римма Миленкова, Ігор Василевський.

Кореспондент газети звернулась до Сергія Степанова за інформацією, як він туди потрапив, що побачив і що писав, і, взагалі, як пройшов пленер у польському містечку Глівіце?

- Як ви потрапили на цей пленер, пане Сергію?

- Дуже просто. На запрошення Анни Завіші-Кубіцкої. Вона являється президентом спілки художників міста Глівіце. Там, у Польщі, в кожному місті є спілка художників. Я належу до Сумського відділення Спілки художників України. А митці Сум і Глівіце вже давно співпрацюють в цьому ключі. Керівник мистецького об’єднання УАБС (Українська Академія Банківської Справи) Сергій Побожій передав запрошення Анни Завіші-Кубицької. Так відбулось моє знайомство з художниками не тільки польськими, а й з інших країн Східної Європи.

- В якому ключі проходив пленер?

- Все було чітко розплановане на кожен день. Це прогулянки по місту, а точніше змістовні екскурсії по Глівіце та інших містах півдня з фотоапаратом. А ще концерти, виставки та спілкування. На це йшло півдня, а інша половина дня - для роботи над картинами в готелі.

- Де Вам вдалось побувати, що побачити і які враження отримати?

- Дні були дуже насичені. Ми побували у Музеї війська, Глівіце-радіостанції, Будинку пам’яті Євреїв, в художньому відділенні виливок, пальмовому будинку, в середньовічному костелі Петра і Павла, підіймалися на оглядовий майданчик на вежі, подорожували по палацу Plawnowice, по каналу і відвідали культурний центр та шахтарське поселення в Катовіце. Запам’яталась гігантська оранжерея, океанаріум, філармонія. Слухали камерний концерт музичних п’єс Баха і Моцарта на клавесині. Глівіце має всі стилі архітектури: середньовічна готика, бароко, сецесія, модерна сучасна та інноваційна цифрова архітектура. Сучасні виставкові зали. Всі фронтони на старих будинках відреставровані. Це такі архітектурні споруди, схожі на будинок в Охтирці, по провулку Харківському. Старе місто викладене бруківкою, плиткою. Посередині старого міста ратуша. А довкола костьоли. Місто класичного магдебурзького права 15-16 століття. У поляків дуже трепетно і з почуттям гордості ставляться до збереження історичної спадщини. І це вражає. У сучасній частині міста найбільше мене вразили велодоріжки. Велосипедисти повністю екіпіровані. А більшість поляків все ж їздять на малогабаритних машинах. Ну автобани, автостради – це взагалі СУПЕР, звукоізоляція, сучасний рівень. Я відчуваю, як ми відстали від Європи, ну так років на сто. Дороги – шикарні. Гроші на них ішли з Євросоюзу. І дуже багато водіїв з України по всій Європі. А по статистиці Польща на 4-ому місці по розвитку економіки в Європі.

- Тобто, нам є на кого рівнятись. А які настрої у поляків, чим вони переймаються?

- Поляки радіють життю і не заполітизовані. Хоча на балконах квіти в кольорах польського прапора, червоно-білі відтінки. До українців ставляться нормально, але розмовляти з ними треба польською, від росіян і російської мови – відвертаються. А, взагалі, поляки – доброзичливі, чемні, і їхній гонор польський вже змінився на шляхетний. Поряд Чехія, Німеччина, можна вільно їздити в ці країни. В мене після Польщі – культурний шок.

- Як був організований пленер, саме ваші знаряддя праці?

- Там це вже давно налагоджено. Партнером по проекту виступив їхній музей. А почесний патронат узяв на себе мер Глівіце. Нам видали всі необхідні матеріали для роботи: фарби, пензлі, полотна, нотатники та інші матеріали. І дуже багато рекламної продукції. Я залишив там, у крамниці художньої галереї усі свої роботи, а їх 6. Пейзажна виставка запланована на 15 червня.

- А ваші умови проживання?

- Ми жили в 3-зірковому готелі «Діамант». Мали триразове харчування. Зранку – шведський стіл, обідали в ресторані біля ратуші, а вечеря – вдома. Дуже смачна кава й пиво. Сервіс дуже сподобався і уважні , чемні й галантні офіціанти. Вражають всілякі дрібниці у ресторанному сервісі.

- Як ви презентували Україну?

- Це була українська сорочка, яку вишила мені охтирчанка Ольга Косарєва.

- З ким із митців ви потоваришували?

- Із литовським художником Валентінасом Варкосом. Складова успіху – це творче спілкування зі своїми колегами.

- Ваші плани на майбутнє?

- Планую зробити акварельну виставку архітектурних пейзажем із серії подорожей по Глівіце. Готуюсь до художньої виставки в Сумах. Хочу зауважити, що поляки оцими пленерами роблять велику справу, щоб мистецтво не було знищено. Людям потрібно показувати мистецтво на всіх рівнях і запрошувати художників із інших міст і країн. Потрібен рух у творчості, як і у всьому іншому.

- Бажаємо Вам натхнення, цікавих тем. Успіху!!!

Спілкувалася Валерія Бакуліна

ГЛІВІЦЕ – місто південно-західної Польщі у Верхньосілезькому вугільному басейні. Належить до Сілезьського воєводства. Площа – 134,2 кв.км. Населення – 186 347 чол. (2012 р.). Перша згадка про місто датується 1276 роком.