Головна arrow Розділи arrow Життя та люди arrow Містична кобза шукає свого кобзаря
Містична кобза шукає свого кобзаря Печать
Автор Анна Протасова   
25.06.2016 г.
ImageСімдесятирічний Василь Григорович Гузенко тримає в руках старий, притрушений пилом інструмент і називає його єдиним вцілілим свідком трагедії українського кобзарства.

Чоловік говорить, що кобза дісталася йому випадково. А підібрав і зберіг її машиніст потяга, якому довелося везти на смерть делегатів Харківського з'їзду кобзарів. Інструмент, - розповідає Василь Григорович, - мав властивість звучати ночами. До пори. Зі смертю сина, який сам був талановитим музикантом, але струн кобзи чомусь жодного разу не торкнувся,  нічні співи кобзи припинилися. Власник інструменту наділяє його надприродною силою і припускає, що саме він міг вплинути на передчасний синів відхід. Розповідає, що подивившись художній фільм «Поводир, або Квіти мають очі» про невинно убієнних НКВД кобзарів-лірників, ще більше утвердився у своїх підозрах. Екранізована історія переслідувань сліпих народних співців наштовхнула на думку, що син міг бути до неї причетним... Містика... Але хлопець, народившись зрячим, помер сліпим.

Затятим матеріалістам  і цинікам слухати подібні історії нецікаво. Але за Стівеном Хокінгом минуле - це спектр можливостей. Допоки людина не почне його оцінювати, це - абстрактний простір. На думку Василя Григоровича Гузенка кобза, яку він одного дня приніс до хати, могла вплинути на долю його сина, і, напевне, зробила це невипадково.

Сьогодні він готовий продати раритет.

...Слід сказати, що таємничою є не тільки кобза Гузенка, але й сама історія кобзарського з'їзду. Дослідники теми повторюють одне одного, але плутаються у часі, і можливому місці страти кобзарів. При цьому ніхто з них не посилається на оригінальні документи, йдеться переважно про чутки і перекази. Дехто навіть схильний вважати цю історію міфом, основаним на реальній антиукраїнській і антикобзарській політиці сталінського режиму.

Вважається, що З'їзд народних співців Радянської України відбувся взимку 1930 або на початку грудня 1934-35 року в Харківському оперному театрі. Усіх, хто з'явився і взяв у ньому участь, повантажили в ешелон і відвезли на станцію Козача Лопань.

Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін особливого відділу НКВС УСРР розпочав розстріл... Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд...

Василь Григорович Гузенко стверджує, що його кобза - єдиний, дивом  уцілілий свідок тих жахливих подій.

Анна Протасова, з прес-туру по Харківській області, Дергачівський район 

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg