Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Разделы arrow Жизнь и люди arrow Білорусь. Бобруйськ. Враження
Білорусь. Бобруйськ. Враження Печать
Автор Газета "Город А"   
03.05.2016 г.
ImageНещодавно була в Білорусі, в місті Бобруйськ. Чому так буває, що ти опиняєшся в якомусь місті чи місці, про яке ти раніше не думав, не гадав.  А потім, прокручуючи події, розумієш і запитуєш себе, для чого це мені потрібно і чому так, і чому там? Можливо для того, щоб порівняти і щось зрозуміти?..

Перше порівняння і розуміння того, що це вже не Україна, я відчула і побачила на кордоні, на таможні. Проїхали Щорс (незрозуміло тільки чому досі Щорс?), українське місто, наступна зупинка білоруська Цярахоука, що українською, значить Терехівка. І щось мені не так... Найбільше вражає тиша, якась вселенська тиша. Я дивлюсь за вікно, люди ходять, щось говорять, звучать оголошення.., але враження таке, ніби дивлюсь німе кіно. Чогось не вистачає.

А найперше враження, коли провідники уточнюють твоє громадянство: «Я - українка», - і я несу і везу це із собою далі. Колись національність не мала значення, бо ми були всі «совєтські», сьогодні все кардинально змінилось. З'явився енергетичний стержень «я - українка!».

Ще в потягу обмінюємо гроші, наші гривні на їхні рублі. Курс 1:700. У них ще й досі мільйони, влітку повинна відбутись грошова реформа, нулів поменшає. А поки що розбираємось із їхніми нулями по ходу потяга. Минаючи Гомель, згадую про Мішу Жизнєвського.  У Бобруйськ прибуваємо пізно ввечері. І знову - тиша. Ні, звуки є, об'яви по гучномовцю, людський гомін, але загальне враження таке, і - ще темінь і простори... Коли настає ранок, зникає слово «темінь», замість нього з'являються  «чистота, порядок», ну і тиша, простори ...

ImageБОБЕР - СИМВОЛ МІСТА

Певний час пішов на родинні стосунки, а деякий час - на знайомство з містом. Про родину - то особисте. А ми продовжимо про Бобруйськ, як частину Білорусі, країни-сусідки. І перше питання, скільки бобрів у місті і де вони є? Тож, пішли на прогулянку шукати бобрів. Головний бобер на вулиці Соціалістичній, напроти міського ринку. Другий бобер сидить на лавочці по вулиці Советській чи Московській. Чи може Комсомольській. Третій бобер дерев'яний - на в'їзді у місто. Ну і далі бобрів можна побачити деінде в різних магазинах чи установах, бо це ж символ міста і з цією тваринкою пов'язана історія  Бобруйська.

ImageІЗ ІСТОРІЇ

Місто Бобруйськ - найбільше місто не обласного значення в Білорусі. В ньому на сьогодні мешкає більше 200 тисяч населення, яке складається з білорусів, росіян, українців, євреїв, поляків. Колись, до революції 1917 року, Бобруйськ вважався єврейською неофіційною столицею. Євреї у ті часи представляли 71 % населення цього білоруського міста. Наразі, їх тільки 1 %. Де ж поділись 70 %? Виїхали в інші країни після революції, а під час другої світової гітлерівці нищили євреїв у білоруському гетто (концтаборі), ну і якась частина покинула Білорусь у радянський період. Щоб побачити масштаб знищення цієї нації досить побувати на єврейському цвинтарі на околиці Бобруйська. 

Бобруйськ в історичних літописах згадується ще з 1387 року. В центрі міста лежить валун в честь 600-річчя заснування міста. Бобровськ згадується ще 5-6 столітті, як городище древніх слов'ян на річці БЕРЗНА, що значить борза, бистра, стрімка ріка. Сучасна назва ріки - Березина. Бобровськ у давнину було село, розташоване біля річки Бобруйки, яка впадає в річку Березину. Мешканці селища займались риболовством та бобровим промислом. Про це ми дізнаємось в історичному музеї. Подальші згадки про місто Бобруйськ  вже є в історичних записах щодо Грюнвальдської битви (1410 р.). Цікаво розглядати карти, які свідчать про існування Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Білоруського та Володимирського князівств, Тевтонського ордену. Розглядаючи мапи, розумієш, як змінилися кордони Європи. Тоді була війна лицарів. Екскурсовод з гордістю коментує, що учасниками битви були і білоруські лицарі. А пізніше, я дізнаюсь, що не обійшлось там і без наших козаків, тобто українських лицарів.

Далі в експозиції - про білоруське повстання (1654 р.), яке співпадає з визвольним повстанням під проводом Богдана Хмельницького. Наказним гетьманом у тих краях був Іван Золотаренко. Війна була антифеодальною. Але цікавий момент, що гетьман Золотаренко мав таку довіру від місцевого населення, що міг би стати гетьманом Білорусі, якби Україна не опинилася у складі Московії. Білоруське місто Смоленськ перетворилось у місто російської слави. Українські козаки добрались до Вільни (Вільнюс).

Потім на цій території настають часи панування Російської імперії , починаючи з 1792 року. Бобруйськ - завжди був її бойовим форпостом. Цікава історія Бобруйської фортеці. Її будівництво розпочалося в 1810 році.  Росія готувалась до війни із французами. Фортеця будувалась довго, серед  будівничих фортеці були і майбутні декабристи, які спочатку будували, а потім сиділи у кайданах у найстрашнішій в'язниці Російської імперії. Бобруйська фортеця на сьогодні є найбільшою у Європі. В 1950 році радянська влада хотіла її знищити, але стіни виявились міцніші за вибухівку, тому масштаби фортеці, її казематів і катакомб можна побачити і сьогодні. А казарми стоять собі з продірявленими дахами, вибитими вікнами, через які видно метрові стіни. Це було ціле військове містечко. Не потрібне сьогодні? Та люди кажуть, що територію фортеці вже викупили представники Московського патріархату... Навряд чи вони будуть використовувати цікавий історичний об'єкт для розвитку туризму.

Три великі зали музею присвячені революції, ВВВ та соцперіоду  білоруського міста - там багато червоного кольору, зброї і гасел, на кшталт: «Ми наш, ми новий мир построим!», «Вставай страна огромная!»...  Зал етнографії для мене цікавіший: білоруські рушники, вишиванки, побутові речі, світлини - так схоже і подібне до наших українських орнаментів, символів. А вже на виході побачила таке - під сходами лежав металевий символ Росії - орел. Екскурсовод сказала, що він висів на фортеці-в'язниці. Якась частина фортеці нині діюча, там СІЗО. І в Мінську, в самому центрі,  Володарська фортеця стала СІЗО.

Пізніше дізналась, що в Бобруйську у 1829 році був і наш Тарас Шевченко. Коли в складі валки Енгельгардта їхав з України до Вільно.

ImageПАМ'ЯТНИКИ

Ленін, як годиться, стоїть в центрі міста на площі Леніна. Ще одного, бюст Леніна, не повірите де побачили, у дворі дитсадка! Мабуть леніни ще є у місті, бо як виявилось у Бобруйську їх найбільше було в радянські часи - 24 пам'ятники і бюсти. Другий головний орієнтир міста -  танк, на площі неподалік від Леніна. Там встановлені пам'ятник воїнам-визволителям. Бюсти героїв, вінки, квіти - гідний, добротний меморіал. А трохи далі - великій камінь «в память жертв необоснованних репрессий» - скромно так. Ще бачила схожий камінь, на якому висловлена подяка праведникам. Пізніше дізналась, що праведники - це люди, які переховували євреїв від переслідувань і розстрілів.

У Бобруйську багато різноманітних храмів, які належать різним конфесіям. Найбільше - Білоруського Екзархату Російської Православної Церкви. Є ще католицькі та протестантські споруди і одна діюча синагога. А до революції їх у місті було аж 40.

ImageМІСТО СЬОГОДНІ

А взагалі-то місто дуже чисте, просторе. За порядком у транспорті слідкують контролери. На вулицях - комунальники, вони ходять і прибирають постійно, тому й чисто, як на головних вулицях, так і в дворах багатоповерхівок. Магазини, супермаркети, кафе, парки, стадіони - скрізь чистота. Тиша, спокій... У місті багато промислових об'єктів. Але тут вже починається неспокій. Бо люди вже бідкаються, що роботи немає, заводи майже не працюють. І зарплатні мало, невчасно. Або й зовсім не платять.

Символіка у місті радянського періоду, назви вулиць, леніни, газета - «Советская Белоруссия», а білоруська мова - тільки в тролейбусі, деінде на вивісках магазинів. Люди розмовляють російською, дивляться і слухають російську попсу... І від цього задихаєшся. А я собі дочитую «Чорне сонце» Василя Шкляра, де один із героїв ділиться своїми переживаннями, що в його рідному місті - вата, вата, скрізь вата. Так ото і в Бобруйську - вата. Патріотизму - нуль, окрім «Я люблю Білорусь», та місто вже прикрашають величезні щити до Дня перемоги «Спасибо деду за победу». А моя  білоруська родичка не розуміє, як це не святкувати 23 лютого?  

ImageПАРАЛЕЛІ

Що спільного між білоруським  Бобруйськом і українським містом Охтирка? Це колишні землі Великого князівства Литовського і Польського Королівства, а потім форпости Російської імперії, які ведуть свій літопис із сивої давнини, де жили ремісники й купці, і було багато військових. Охтирський козачий полк брав участь у вищезгаданих визвольних повстаннях. А покинуті казарми Бобруйської фортеці чимось схожі на наш занедбаний Будинок офіцерів і чомусь згадала наш Свято-троїцький монастир, колись відкритий для людей, потім дитяче містечко, військове містечко НКВД, потім військова німецька база, нині база Московського патріархату, і що там за стінами робиться?.. Туристи просто так не зайдуть.

Багато схожого, та головне, що ми відстояли свою незалежність і будуємо свою державу, а білоруси мовчки споживають продукт «русского мира». Та вже й вони невдоволені, але то вже їхня справа.

Можу сказати одне, в Білорусі добре тому, хто сумує за Радянським Союзом.  І їхня чистота, порядок і чудові дороги - то плата за мовчання. Кожен робить свій вибір.

Валерія Бакуліна

 
onclinik_010719.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

Реклама
Загрузка...

Реклама